Купи собі, дитино, піаніно! 16 копійок залишила держава сироті

До редакції надійшов дуже сумний лист.  Написала його жінка, яку ми воліємо називати Ніною Павлівною.  Вона розповіла, як у 1994  році разом з чоловіком вони  удочерили маленьку дитинку.  Були  вже тоді не дуже молодими, їхня  власна  дочка  вчилася в технікумі та жила в іншому місті.
Коли маленьку Маринку забирали додому з Будинку дитини, її  новим батькам повідомили, що у сироти є депозитний рахунок,  відкритий  у міському відділенні Ощадбанку № 62.  На цей рахунок спонсори поклали  певну суму грошей.  Ніна Павлівна домовилась з чоловіком, що вони взагалі не чіпатимуть цей рахунок – нехай гроші лежать, потім дитині знадобляться.  Як домовились, так і зробили -  не чіпали.  Аж до 2006 року. А під Новий, 2007, рік  вирішила Ніна Павлівна все-таки використати спонсорські гроші – купити Маринці піаніно.  Дівчина  вчиться у музичній школі, ще й ходить на додаткові заняття та збирається поступати до музичного училища.  Вона б і до консерваторії  поступала, але  батьки навряд чи зможуть там її вчити. Так ось, грає Маринка добре, але піаніно її  старюче-престарюче, зовсім розвалюється – бо перед тим, як його купили Маринці, воно вже років з 30  прослужило в іншій сім’ї.  Тому Ніна Павлівна вирішила, що на нове гарне  піаніно не гріх і спонсорські гроші витратити.  Радше б витратили власні, але їх не густо. Вони разом з чоловіком  давно вже вийшли на пенсію, додаткових доходів не мають. А новенький інструмент коштує близько 5 000 гривень.
Отже, Ніна Павлівна звернулась до Ощадбанку № 62 із  запитом, скільки коштів знаходиться на дитячому рахунку №***.  Заплатила 10 гривень за довідку і отримала відповідь: «На ваш запит повідомляємо, що на ім’я*** відкритий вклад *** рахунок дитячий *** на суму 0,16 грн.» підпис: управляючий банку А. В. Щербуха.
Дізнавшись, що на спонсорському рахунку її дитини 16 копійок, Ніна Павлівна захворіла. До редакції  ж вона звернулась з проханням  з’ясувати, яким чином таке могло статися? Адже не могли спонсори покласти на дитячий рахунок 16 копійок?
«ТелеграфЪ» звернувся за коментарем до керуючого Ощадбанку № 62 у Кременчуці пана Щербухи.  Ось що відповів нам фінансист:
- Рахунок, про який йде мова, відкритий у 1994 році. У 1996 році станом на 2 вересня вийшов Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні».  Відповідно до Указу, всі грошові  вклади громадян були зменшені у 100 000 разів. Тобто 100 000 українських карбованців дорівнювали 1 гривні – новій грошовій одиниці.  Судячи із залишкової суми на вказаному дитячому рахунку – 0,16 грн. – на ньому на момент грошової реформи знаходилось 16 000 карбованців.  Відрахуйте п’ять нулів, вийде 0,16 грн.  або 16 копійок.
«ТелеграфЪ» поцікавився, чи передбачила держава механізм повернення втрачених внаслідок  грошової  реформи грошей?  Адже у даному випадку не можна списати всі гріхи на Радянський Союз та неспроможність виплатити громадянам його борги. Пан Щербуха пояснив, що діє Закон України «Про державні гарантії  відновлення заощаджень громадян України» (№ 537/963  від 21 листопаду 1996 року). Відповідно до закону, компенсації  підлягають  грошові зобов’язання держави перед громадянами України, банківські  рахунки яких були відкриті  до 2 січня 1992 року.  За словами пана керуючого, вкладники, які мали такі рахунки у кременчуцькому відділенні Ощадбанку,  отримали «десь по 50 гривень компенсації  за останні 5 років».  Порядок відшкодування  коштів з рахунків, відкритих у 1993-1994-1995 роках державою  не визначений.  Тому власники цих рахунків у даний момент не можуть розраховувати на повернення втрачених коштів. На жаль, дитячий рахунок Маринки відкритий у 1994 році.  Тож навряд чи їй куплять піаніно на гроші, подаровані спонсорами та  з’їдені державою.