Хочеш поговорити про це?

На запитання «Телеграфа» відповідає штатний психолог кременчуцького наркологічного диспансеру Наталя Разводовська:
- Пані Наталя, мобільний телефон – це засіб зв’язку. Які ще функції він виконує?
- Навпаки. Думаю, лише незначна кількість людей сприймає мобільний телефон, як засіб зв’язку. Для більшості – особливо для молоді – це, у першу чергу, мобільний телефон – показник соціального статусу.
- Чому так?
- Гадаю, тут вирішальну  роль  відіграла  реклама. З екранів телевізорів, з  біл-бордів, по радіо нам безупинно вказують, якими ми маємо бути. Суспільству досить агресивно  нав’язуються  способи просування себе завдяки зовнішнім ознакам – у тебе розкішна машина, значить ти крутий.  Маєш класний телефон –знову ти крутий. І так далі.
- То у нас таке марнославне суспільство?
- В цілому, так.  Ми надто залежимо від думки про нас оточуючих. Ми навіть себе оцінюємо не за власними внутрішніми переконаннями, а по тому, як на нас реагують  інші.
- То ми залежні? Як сумно. Ну що ж, поговоримо про залежності. Чому людина потрапляє у залежність  від мобільного телефону?  Наприклад, не може його спокійно відключити і не метушитися?
- Людина не потрапляє у залежність від телефону. Це – просто річ. Людина перебуває у залежності від власних комплексів та невирішених проблем. Наприклад, бізнесмени не вміють відключати телефони, бо звикли постійно контролювати процес. Їм видається, що лише вони послаблять контроль, все полетить шкереберть.  Жінки не відключають телефон з інших причин –їм постійно необхідно спілкуватися з рідними, близькими, подругами, дітьми, чоловіком – щоб відчувати, що вони потрібні,  вони не самі. Врешті, підлітки годинами розмовляють по телефону, щоби відчувати себе частиною своєї кампанії – з тобою спілкуються, значить, ти свій.
- Ну добре. А навіщо громадянам обговорювати по мобільному телефону, та ще й у маршрутці, деталі свого приватного життя?  І влаштовувати просто-таки громадські слухання про геморой громадянина NN?
- Все змінюється. Змінилося і наше ставлення до публічних телефонних розмов. За часів СРСР існувала дуже чітка установка – «сор из избы не выносить!».  Радянські сім’ї буди дуже закритими.  Наприклад, батьки могли дуже сваритися між собою, але, стиснувши зуби йшли у гості разом.  Діти теж виростали закритими.  Думаю, і зараз старше покоління навряд чи стане вести відверті розмови по мобільному телефону, тим більше у маршрутці.  Але нове покоління реагує на такі речі зовсім по-іншому.  Вони виросло більш  розкутим.  Американське кіно, яке дивляться підлітки, привчило їх легко і досить відверто говорити про своє життя.
- Але навіщо легко говорити про власне життя у маршрутці, наприклад, де сидить ще 20 свідків? Навіщо студенту півгодини, сидячі у маршрутці, розповідати подрузі, що він знайшов собі новеньку?
- А чому так важливо говорити про власне життя без свідків?
- Тому,  що це моє приватне життя і я не хочу нікого знайомити з його деталями.
- Ну, а студент просто їхав і вирішував свої проблеми.  І йому було начхати, хто там його слухає – адже це чужі люди, вони не мають ваги. Цілком можливо, якби до маршрутки зайшов хтось знайомий, однокурсник, сусід, можливо, розмова б припинилась.
- Взагалі, звичка  теревенити при сторонніх глядачах притаманна людям якого  складу характеру?
- Різного. Бо й обставини трапляються різні. Хтось просто говіркий. Інший знаходиться у стані стресу, в  істериці, і йому вже байдуже, що він говорить та хто його слухає.  Трапляється, людині просто терміново треба вирішити нагальні питання. Думаю, важливо не те, хто веде такі відверті розмови у маршрутках. Набагато важливіше, хто їх чує!
- Тобто?
- Ми чуємо, а тим більше, слухаємо лише те, що нас хвилює. Ось ви мене запитали, що за люди  вели розмови, які так роздратували ваших колег-жінок (дивись картинки).  Але це не головне, хто вів розмови. Ну, говорили студент та дорослий чоловік, ну то й що?  Головне в іншому – вони говорили про конфліктні  стосунки з жінками.  Саме тому ваші дівчата і почули ці розмови, а потім вже слухали їх без відриву. Бо ця тема їх чіпляє. Можливо, навіть непокоїть.  Несвідомо вони переносять те, що говорили чоловіки – про нову коханку, про відро, надіте на голову жінці – на себе і на свої стосунки з чоловіками.  Скоріше за все, ваших колег-жінок хвилює, що їх теж може торкнутися зрада або чоловіча  жорстокість.  Думаю, коли б згадані чоловіки говорили про детальний ремонт машини або про політику, дівчата навряд чи б так гостро відреагували. Спершу вони б, можливо, почули розмову, а потім «відключилися» - бо нецікаво.
- Отже, резюме? Чому деякі розмови у маршрутках нас так дратують?
- Тому, що вони стосуються болючих  для  нас  тем.  Звичайно, розмова може дратувати просто тому, що ведеться дуже гучно або некоректно. Але в усіх інших випадках якщо дратуєтесь, звертайте увагу на тему чужої розмови – можливо, це і ваша особиста проблема. Яку ви не дуже хочете визнавати.

Їде студент у маршрутці № 17 і говорить по мобільному телефону  приблизно таке:
- Та ні, на вихідні я не приїду. Та у мене тут типа  дівчина. Ну чого ти? Все одно ж я повернусь?  Ну чого ти?  Ну, якщо тебе це втішить, так я з нею сьогодні о четвертій ранку попрощався. Та ну чого ти?!
І так 20 хвилин.
Думка психолога: студент просто вирішує свої проблеми.  А якщо комусь не подобається, нехай не слухає.

Їде дядя років 32 у маршрутці № 3-б і говорить по мобільному телефону приблизно таке:
- Ну, ти зрозуміла?  Ти заспокоїлась? Ти не зрозуміла? Ну, тоді іншим разом я відро з водою – холодною водою – на голову надіну! Чому собі?! Тобі!  А, ти вже зрозуміла, ти  вже вирішуєш? Сподіваюсь, на мою користь?!
І так 20 хвилин.
Думка психолога: дядя  просто вирішує свої проблеми. Можливо, дещо екстравагантним способом, але то вже його справи.

Їдуть хлопець з дівчиною у маршрутці № 15. Обнімаються, розмовляють. Паралельно дівчина щебече по мобільному телефону приблизно таке:
- Це ти? Ну я не можу зараз говорити.  Тому, що не одна... Ну, я не знаю... А ти дуже хочеш?  Ну, я не знаю... Ну, чого ти? Ну, чому обов’язково з чоловіком? Ну, я подумаю... Ну я не знаю...
І так 20 хвилин.
Думка психолога: дівчина не просто вирішує свої проблеми. Вона досить явно кокетує та дражнить свого хлопця, демонструючи йому, що існує хтось третій, кому вона теж дуже потрібна.