«ТелеграфЪ» патрулював вулиці Кременчука

До «Телеграфа» часто надходять SMS –ки, у яких кременчужани скаржаться на дії правоохоронців. Особливо їм дошкуляють працівники ППС.  Люди кажуть, що партрульні перевищують свої повноваження, забирають «просто так» та вимагають гроші. За коментарем «ТелеграфЪ» звернувся до заступника командира батальйону патрульної служби при міському управлінні міліції, майора Олександра Макаренка
– Чому стільки нарікань на те, що патруль забрав без причини?
– Тут розбиратися треба. Не може бути БЕЗ причини. Скоріш за все, людина, яку зупинили, почала лаятись, погрожувати, а це достатня підстава, щоб доставити її у райвідділ. Якщо вона ображає патрульних, починає «працювати» ліктями, штовхатися, або відмовляється виконати вимоги (пройдемо, присядьте, назвіть прізвище, покажіть документи), то це вже називається злісна непокора, і людину затримують. Хіба невинний буде чинити опір? А при вчиненні опору міліціянти мають право застосовувати спеціальні засоби (до речі, по голові, шиї, ключицях, животу та в пах бити не можна – Ред.).
– За що патруль може зупинити людину, яка не чинить хуліганських дій?
– У своїй роботі патрульний міліціянт, перш за все, керується законами «Про міліцію», Кримінальним Кодексом України та Кодексом про адміністративні правопорушення. У статті 178 останнього надано перелік дій, за які людину можуть зупинити правоохоронці. Це розпивання алкогольних напоїв у громадських місцях  або ж поява у вигляді, що ображає честь та гідність громадян.
– Чи можна «розшифрувати» для читачів, що саме ображає честь та гідність?
– Це коли людина йде п’яна, хитається, наштовхується на інших, неохайно вдягнена (побілка на плечі, ширинка розстебнута). Або ж якщо у неї брудне обличчя чи вона взагалі блює.

SMS про ППС
* В городе – милицейский беспредел. Они уже в открытую требуют денег, угрожая неприятностями или физической расправой. Складывается впечатление, что нашей милицией руководит…
* В пятницу, субботу невозможно пройти по улице. Появляются работники милиции и начинают вымогать деньги. А за что?
* Ув. редакция, напишите статью о таком социальном явлении как ППС, об их неограниченных полномочиях и наших птичьих гражданских правах… Куда обращаться в случае «патрульного» произвола? С ув. Аndrоid

– А як вирішуються спірні ситуації?
– Якщо людина знає, де вона живе, куди йде, і в неї є гроші на проїзд, то ніяких питань – ніхто її затримувати не буде. Навіть якщо людина  справляє потребу у не відведеному для цього місці, але так, що інші цього не бачать, їй зроблять зауваження, але відпустять – ми розуміємо, що у Кременчуці лише два громадських туалети.
– А якщо при собі немає документів?
– Патрульний питає прізвище й адресу та перевіряє цю інформацію в базі даних. При необхідності проводиться огляд. Якщо людина не викликає підозри, її відпускають. Якщо правоохоронець сумнівається, у нього є всі законні підстави затримати громадянина.
– Як людині дізнатися, хто її затримує?
– Затриманий може переписати номер персонального жетона патрульного або попросити пред’явити посвідчення.
– Люди жаліються, що після обшуку або відвідин райвідділу в них зникають гроші та речі...
– (Сміється). Затримані, на ранок, не пам’ятають що було з ними вчора. Треба ж дружині якось пояснити, де гроші – «мєнти забрали». Багато випадків, коли при затриманні чоловік демонстративно віддає своїм товаришам гроші, годинник, телефон. Добре, як «товариш» знайомим виявиться.

Щоб дізнатися про роботу патрульної служби, «ТелеграфЪ» вирішив пройтися разом з її працівниками по маршруту.
У суботу, 28 квітня, близько 18.00, у приміщенні  міського управління міліції відбувається інструктаж і близько 40 патрульних міліціянтів вийдуть на маршрути. Після видачі зброї, правоохоронці починають роботу. «Телеграфу» дісталося патрулювати маршрут «Центральний ринок – залізничний вокзал». Разом із патрульними Миколою та Стасом рушаємо до ринку. У сквері Жовтневому на нашу неквапливу процесію звертають увагу всі, від малого до великого.
– Як проходить робочий день? Це ж 12 годин ходити туди-сюди? – питає репортер патрульних. 
– Дві ночі на маршруті, а потім два дні вдома. Взагалі, просто ходити нецікаво. Добре коли щось відбувається. Наприклад, трапляється людина, а в неї – кастетики, ножички, наркотики…

Підходимо до лотка з пиріжками на залізничному вокзалі. Правоохоронці спілкуються з продавцем.
– З усіма людьми на маршруті треба добрі стосунки мати, – пояснює патрульний. – Тоді толк буде. Я тільки зараз прийшов, а вона цілий день працює – багацько бачила, чула.
– Чи є у вас постійні порушники?
– Звичайно ж є. Алкоголіки... У них і квартири є, але чомусь хочеться їм спати на лавочках у всіх на виду. Не хочеш іти до жінки – так залізь у посадку, щоб тебе ніхто не бачив, не заважав нікому. Учора ось, коли ДТП сталося, прийшов хлопець і з матюками почав коментувати все, що відбувалося. Я йому кажу «йди звідси», а він все «мать-перемать». Ну не хочеш по-доброму – поїхали у райвідділ.

Коли ми проходили біля магазину «Сударь», то наразилися на приступ істеричного реготу. Жінка з квітами, яку ми обігнали, сказала патрульним «здрасьтє» і почала сміятися, довго сміялася.
– З п’яними жінками взагалі туго, – каже Микола. –  Гірше, ніж атомна бомба – всі зауваження з боку патрульних-чоловіків вони сприймають якось не в тому напрямку. Для цього в нас є троє жінок у батальйоні, вони і обшук в разі потреби проводять. Чоловікам це не дозволено.
– З такими явищами (показує в бік «бомжа», що хитається) теж важко боротися. У райвідділ його не відвезеш, бо в нього чесотка та цілий букет інших хвороб. «Швидка» за ним одразу не приїде, бо зараз тепло, а наша робота стоїть.
Йдемо знову до залізничного вокзалу.
– Як би ви охарактеризували сьогоднішнє патрулювання з точки зору порушень правопорядку? – питає репортер.
– Тиша перед бурею. Люди готуються до травневих свят. Взагалі, основну масу п’яниць дає завод. У кінці робочого дня мужики виходять з термосками (спеціально не обідали) і давай «накатувать» на голодний шлунок.
Обходимо центральний ринок. На лавочці лежить хлопець, на вигляд 20 років. Після декількох усних прохань встати, патрульні намагаються його всадити на лавочку. Через хвилину це їм вдається, але прокидатися «спляча красуня» аж ніяк не збирається.
– Мертві бджоли не гудуть. І що ти йому зробиш? – питає патрульний репортера, тріпаючи сплячого за вуха. – Хоч нашатир із собою носи. Залишити не залишиш – хтось цим скористається. Через хвилинку хлопець розплющив очі.
– Ви мене чуєте?
– Так.
– Де ви зараз? Де мешкаєте? Як додому доберетеся?
– ... Тельмана... вулиця...
Через п’ять хвилин хлопець уже повністю прокинувся і зорієнтувався. На питання із гачком (тролейбусом «3а» доїдете на Тельмана?) відповідав адекватно. Тому поїхав додому.
Підходимо до таксистів.
– Гарні хлопці, – каже Микола. – Завжди допоможуть. Як кудись терміново треба під’їхати – «підкидають». Розмовляють про погоду, про те, що у Градизьку рибний ринок закрили. Надходить повідомлення, що у «Дніпровських зорях» весілля, тому треба туди навідатися.
–Якби люди вели себе адекватно й не гонорилися, то після спілкування з патрулем ішли б собі додому, – кажуть патрульні. – Так ні: «Що, я не можу побухати у своєму дворі», «Та я таких як ти...», «Мєнти – ...». Тоді й розмова інша...
Близько 21.00 «ТелеграфЪ» попрощався з патрулем. За своє чергування хлопці затримали трьох хуліганів. 

– не мовчіть, це може бути розцінене як опір;
– не лайтеся та не підвищуйте голос, особливо, якщо ви в нетверезому стані: це можна трактувати як ситуацію, що виходить – з під контролю;
– не заперечуйте тому, щоб міліціянт перевірив серійний номер вашого мобільника. Якщо ви цього не зробите, вас можуть підозрювати у носінні викраденого телефону;
– не чиніть опір, якщо правоохоронці хочуть зробити огляд чи просять вас показати особисті речі та документи;
– намагайтеся бути ввічливими і поясніть, що з вами все добре, ви йдете ... і на вас чекають;
– не опирайтеся, якщо вас просять пройти до «бобика», це може бути просто перевірка вашої особи.