Реліквії війни

Майже двадцять років тому 9 травня проводилися величезні демонстрації. Школярі з радістю готувалися до цього свята, вчили вірші. Дівчатка надягали білі фартушки, гольфи, стрічки, хлопці – світлі святкові сорочки. Батьки зранку надували різнокольорові кульки та готували букети…

Сьогодні такі великі паради не проводяться. Та й школярі володіють не дуже багатою інформацією про ті далекі воєнні часи. Єдине місце, де можна дізнатися про війну та кременчуцьких героїв докладніше, – краєзнавчий музей. Там зберігаються реліквії війни, принесені учасниками бойових дій чи знайдені під час розкопок пошуково-дослідницьким загоном. Кожна з воєнних речей має свою історію.

Листівки, які писали та розповсюджували по місту члени кременчуцьких підпільних угрупувань

Осколок та пробита жилетка Юрія Соколова, генерал-майора 233 Кременчуцької стрілецької дивізії. Генерал-майор був поранений під час визволення Кременчука. Після операції лікарі подарували йому на пам’ять осколок, який він залишив разом з пробитою жилеткою у музеї. Серед його речей тут також «парадні» шабля та шпори. 

Ікона «Богоматір з дитиною» побувала у концтаборі разом із своєю власницею пані Шум’яковою та її дочкою, котрій на той час було п’ять років. Полонені мати й дочка не розлучалися зі своїм «талісманом», доки не закінчилася війна.

У подібних беретах та шарфах ходили в’язні концтаборів. Це – копія, котру подарували  колишньому в’язню Домашичу на зустрічі з ветеранами – на згадку.

Німецький ранець, знайдений пошуково-дослідницьким загоном. У музеї також можна прочитати документи, якими вороги заманювали до себе радянських людей. В одному з них пишеться: «Красноармейцы, командиры, политработники, члены партий, знаете ли вы уже руководящий приказ национальных германских вооруженных сил? Согласно этому приказу, добровольно перешедшие к нам имеют особые преимущества. С ними обращаются не как с военнопленными, а как с друзьями». 

Є люди, які знають підводні «дороги», як свої п’ять пальців. Наприклад, кременчужанин Юрій Багно, мисливець, аматор підводного плавання добре знає, що покоїться  на дні Дніпра у Кременчуці. Це – залишки суден, міни, снаряди.

– Біля острова Фантазія під водою знаходяться заіржавілі уламки якогось зірваного судна, – розповідає мисливець-аматор. – Кажуть, на острові до революції був ресторан, а через річку – місток. На дні Дніпра також є цілісінький катер та ще одна підірвана баржа. Усі судна невеликі – максимум метрів двадцять. Часто можна наткнутися на залишки іржавих знахідок на «поворотах» річок.
Щодо мін і снарядів, то про них годі й балакати – їх у Дніпрі вистачає. Так, за словами Юрія Багна, одного разу він знайшов під водою тринадцять мін.
– Прикро, що нікому ТАКІ знахідки не потрібні – ніхто не спішить їх знешкодити. Колись знайдений снаряд пролежав на березі майже добу, доки його не забрали. Краще не чіпати підводні «сюрпризи» – лежали вони 60 років там, пролежать і ще скільки ж – не підірвуться. 
Іноді знахідки мають здатність загадково зникати зі свого місця. Сьогодні ти знайшов, наприклад, ящик із снарядами, а завтра, пірнувши у тому ж місці, його не виявиш.
– Нічого містичного у цьому немає, – пояснює  Юрій Багно. – У річках через течію піски постійно в русі. Тому вони іноді засипають знахідки – і ви ніколи не здогадаєтеся, що під рівною піщаною поверхнею знаходяться якісь предмети.
Ще у Кременчуці «популярністю» на воєнні знахідки користується озеро у районі арт-складів. Перед тим, як люди почали туди ходити на пляж, озеро перевірялося – там знайшли багато снарядів, які були знешкоджені. Проте й досі ходить легенда, що на дні озера, глибина якого біля двадцяти метрів, знаходиться кулемет.