Пенсіонерів б’ють, катують, вимагають гроші. У Зіньківському районі літні люди стали жертвами трьох відморозків

Здавалося б, уже давно минули ті часи, коли у нашій державі панувало кримінальне свавілля, коли дужі молоді чоловіки займалися рекетом та бандитизмом, коли відбирали гроші - і з цього жили. Все це переродилося у ганебні та знахабнілі вибивання заощаджень і зовсім не у бізнесменів, а в …(!) пенсіонерів. Починаючи з квітня місяця, Зінківський район здригався від звісток про напади на літніх людей. Село Тимченки Зіньківського району. Занедбане, спустошене, віддалене. Тут і жителів залишилося не так багато. Марії Дмитрівні 84 роки. Вона погано бачить і ледь ходить. Ця жінка стала другою жертвою трьох 20-річних молодиків із Зінківського району. Вони не знайшли іншого способу заробляти на життя, аніж вриватися до будинків пенсіонерів, зв’язувати їх та вимагати гроші. Марія Дмитрівна з острахом відчиняла нам двері. Вона говорить, що тепер нікого не пускає у двір і в хату. Для неї то було справжнісіньке страхіття. Вона поралася по господарству. Троє молодих хлопців зайшли у двір і завели розмову про вулики, які стоять поруч хати. І необізнаному видно, що вони не функціонують, але тільки тепер жінка розуміє, що бджоли – привід. «Я візьми та й скажи їм, - пригадує бабця, - ви мені, хлопці, якісь підозрілі. Поспитали та йшли б собі, а то сидять біля мене» Бо вони знали чого сиділи. Один із них вмить витягнув з кишені балончик і приснув старенькій в очі. «Я і так одним оком зовсім не бачу, а інше – штучне, - плаче бабуся, - так боляче стало. Потім вони мене потягли у хату, один за руки, інший за ноги. Зв’язали мене ганчір’ям, заклеяли рот і сказали, щоб мовчала» Вони перевернули усю хату у пошуках великих грошей. А звідки ж тим грошам взятися, коли живе Марія Дмитрівна на одну пенсію. «Була в мене тільки десятка, ото я її й віддала, - каже потерпіла, - потім вони мене покинули у хаті і пішли. Стихло. Я дістала ніж і почала пиляти ним по ганчір’ю, хотіла ж розв’язати. І мені вдалося. Думаю, вийду надвір. Сіла за столиком і дивлюся по сторонах. Аж тут знову вони з’явилися.» «Стерво, тепер ти не розв’яжешся», - з такою фразою молоді виродки підбігли до жінки, яка їм у бабусі годиться, і знову потягли у хату. Тепер вони завбачливо вирвали шнур від радіо і туго зв’язали руки і ноги, кинули на ліжко і присипали одежею, а зверху ще й пальто поклали. І пішли геть. Уже на виході з двору прихопили двоє маленьких козенят на шашлик і більше у баби Марії вони нічого цінного не знайшли. «Якби не поштарка, яка у той день принесла мені пенсію, то я б там і померла, - говорить жінка, - вона подивилася у вікно і побачила, що я лежу. То вона мене і визволила.» Це найстрашніша з усіх історій, яку розіграли молоді злочинці. Без єдиної краплі совісті вони і могли тільки того, що нападати на літніх жінок, бо знали, що останні фізично протистояти не зможуть. Перший їхній розбій було вчинено у селі Довжик. Там вони вибили вікно і викрали у господарки 3 тисячі гривень. Це найбільша пожива з усіх «вилазок». Другою, як уже говорилося, була баба Марія. Третій напад стався у Котелевському районі. Після цього село Шилівка Зінківського району. Вибили двері і залізли до господи пенсіонерки. Звідти забрали 24 гривні та чавунчик з алюмінію. Потім село Хомутець Миргородського району. Викрали ікони. І закінчує цю злочинну процесію село Новоселівка, де з помешкання ними було викрадено сейф зі зброєю (2 мисливські рушниці). В усіх випадках злочинці діяли за злагодженою схемою – водій, хтось тримає, хтось зв’язує, а потім разом шукають якоїсь здобичі. Міліціонери говорять, що їхнє затримання – це перемога, адже зброю вони закопали у лісі, і хто знає, які б тоді справи вони творили, і вже озброєні. Всього за ними рахується 6 епізодів розбійних нападів. Але зіньківські правоохоронці твердять, що це, напевно, не все. Перевірка на причетність до інших злочинів триває. Володимир Ширай, начальник Зінківського РВ повідомив, що вже порушено кримінальні справи за фактами розбійних нападів та крадіжки. Ці хлопці, наголошує головний міліціонер району, вже потрапляли у поле зору працівників міліції. В одного з них на подвір’ї був знайдений викрадений мопед. Але сказати, що вони вели аморальний спосіб життя, пили, дебоширили, хуліганили, то – ні. Однією із зачіпок була їхня біла Таврія, якою вони їздили на усі злочини. Її бачили люди. Ну, і звісно, що це оперативна інформація. Говорити вони відмовилися. Як справжні іноземні гангстери, пафосно та зарозуміло виголошували фразу – без коментарів. Але не стали вони у цій історії головними героями, такими собі VIP-персонами, адже їхня історія заключається не тільки у тому, що вони грабували, а перш за все у відсутності виховання, милосердя, співчуття, поваги до старших та елементарної совісті. Такий собі образ чорної сили, яка живе у подобі людини, та ще й такої молодої. Будь-яка спроба вивести їх на розмову не увінчалася успіхом. Єдине, що відповіли на питання - чи багато заробили? Відповідь, скажу я вам, проста і водночас багатообіцяюча – «хіба що на срок», а він, я більше, ніж упевнена, буде чималий… -----------------------------------------------Яна Холодна інспектор ЦЗГ УМВС України в Полтавській області