Підзаробимо на політиках!

Українці вже звикли до того, що на виборах можна підзаробити. Агітатори, спостерігачі, члени виборчих дільниць, товариші, що проводять екзіт-поли та пристають до людей із соцопитуваннями, – це  лише невиликий перелік роботи, яку пропонують партійці напередодні виборів. Щоб дізнатись, чи легко влаштуватись на партійну роботу і скільки за неї платять у Кременчуці, ми організували мандрівку по партіях міста.
Спершу завітали до офісу «Нашої України», що на вулиці Леніна. Веселій тітоньці, яка зустріла нас із «розгорнутими обіймами» виклали свою легенду: мовляв, знайома на минулих виборах працювала спостерігачем, а цього року не зможе. Вона і порадила звернутись до «наших». Виявилось, ми запізнились. Щирою українською мовою жіночка виклала, що списки спостерігачів уже складені. Якби ми підійшли раніше, то змогли б заробити близько ста гривень. А от списки агітаторів лише складаються, але скільки платитимуть за те, що ми будемо накидати перехожим помаранчеві листівки, ще не відомо. Проте, якщо ми зможемо попрацювати членом виборчої комісії, то отримаємо за день роботи близько 200 гривень. Нас записали  і про всяк випадок дали номери партійних телефонів.
Від помаранчевих ми вирушили до блакитно-білих. В офісі Партії регіонів, що на вулиці Жовтневій, нас зустрів небалакучий дядечко в окулярях, який самотньо сидів у кімнаті. Він пробурмотів, що ми прийшли зарано. Мовляв, ще нічого не відомо, приходьте через тиждень. Від нього на згадку ми  не отримали навіть номера телефону.
Далі ми попрямували на вулицю 29 Вересня, в офіс Соцпартії. Тітонька, яка дуже мучилась, намагаючись відправити листа з електронної скриньки, здивовано подивилась на нас, мовляв, чого вам треба. Ми розповіли, як хочемо поагітувати за соціалістів. Вона трохи розговорилась і запитавши, чи виповнилось нам 18 років, запропонувала попрацювати членом виборчої дільниці. Скільки платитимуть, ще не знає. Але оплачують роботу з партійного бюджету і безпосередньо від партії.
Офіс місцевої «Батьківщини» розмістився у колишньому палаці культури «КрАЗ». «Добрий день, хотіла б попрацювати на виборах, я студентка», – загорлала я з порога. Четверо партійців совдепівського формату одночасно повернулись та подивились на мене, як на хвору. «Я дзвонила в п’ятницю…», – перелякано продовжила свій спіч. Товстенька тітонька вказала мені на цілу купу листків, у яких значились призвіща та адреси агіаторів: списки вже складені. Мене записали в резерв і зазначили: єдине, що мені можуть зараз запропонували, – агітроботу у наметах. Молодий чоловік, що сидів за комп’ютером, відірвався від свого електронного приятеля і поцікавився, чи не буду я комплексувати, якщо зустріну знайомих. Та ні, відповіла я, і спитала, скільки ж мені платитимуть. Але розцінок мені не сказали: бюджет ще не розподілений. Минулого року платили  150 гривень за тиждень роботи.
Компартія виявилась найбільш зашифрованою. Довелось побігати, поки ми знайшли «комуністичний офіс», який розташований по вулиці Леонова за залізничним вокзалом: розпізнавальних знаків у нього не було. Навіть місцеві бабусі на лавочках не змогли нам підказати нічого путнього. У компартії нас зустрів щупленький дідусь. Спочатку він дивився підозріло, але після того, як почув, що нам рекомендували сюди зайти дідусь із бабусею, зрадів. Вислухавши лекцію на тему, як добре було молоді у радянські часи, запитали, чи можна буде попрацювати агітатором. Чоловік відповів, поки що агітаторів не набирають, і навряд чи ця робота буде оплачуватись. Єдині, кого вони зараз беруть, це члени виборчих дільниць, їм платитимуть близько 150 гривень. Після запитання, чи проводитимуть вони соцопитування, чоловік замислився: «Цікаво було б дізнатися, що думають кременчужани про компартію». Після цього він запропонував нам організувати опитування. Десь через півгодини нам вдалось нарешті вийти. На згадку про компартію нам дали купу листівок з написом «Остановим варваров и гробокопателей!».
Народна партія Володимира Литвина сама «прийшла» до нас. Зателефонував знайомий, який запропонував працювати з ним у команді. Нам потрібно «заарканити» ще когось із знайомих і їздити агітувати по селах. Платять за день роботи близько 40 гривень.
По чому в столиці вибори?
У Києві за агітацію в середньому платять 10 гривень за годину. Працюючи спостерігачем на виборах, можна отримати 100-150 гривень в день. Однак, частіше за все людей на вибори набирають за принципом «ланцюжка». «Наприклад, вам запропонували роботу у партії, сказали, що вам потрібно зібрати команду. На кожного з них у тиждень видаватимуть по 150 гривень. Але коли ви набираєте команду, можете запропонувати людині працювати не за 150 гивень, а за 100.  А 50 покладете собі в кишеню. Завербований вами, у свою чергу, може також когось привести, і запропонувати цій людині ще меншу ціну», – розповідає студентка Олександра, яка вже не перший рік підробляє на виборах.

По партіях ходили: Світлана Шаповал та Вікторія МУДРА