Дворічний хлопчик, якого протягом ночі шукали міліція та усі мешканці села, разом з дворовими собаками подолав відстань у 4 кілометри

12 серпня, близько 21 години вечора до чергової частини Кобеляцького райвідділу міліції зателефонувала мешканка села Павлівка та стурбованим голосом повідомила, що зник її 2-річний онук. До села одразу ж виїхала слідчо-оперативна група у повному складі. З’ясувалося, що Марк (так звати хлопчика) з травня перебував «на канікулах» у своїх бабусі та дідуся, а його батьки проживають та працюють у Києві. Останнього разу малюка бачив близько 19.30 години на стадіоні, що на околиці села, сусід. Саме цей чоловік одразу ж сказав Валентині Миколаївні, бабусі хлопця, щоб забрала дитину, проте поки жінка туди дійшла, хлопця й слід простив. 
    Спочатку стурбовані бабуся та дідусь самотужки шукали Марка, потім до них приєдналися односельці, проте, коли стало зрозуміло, що дитини в окрузі немає, звернулися до міліції.
По тривозі було зібрано увесь особовий склад райвідділу, повідомлено сільському голові та, навіть, викликано кінолога із службовою собакою з кінологічного центру при УМВС.
    Євген Бондаренко, заступник начальника райвідділу – начальник міліції громадської безпеки, розповів, що одразу було висунуто кілька версій. Відпрацьовувалися варіанти викрадення дитини, потрапляння у ДТП, розглядалися варіанти про падіння у яму чи колодязь тощо. Першою відпала підозра потрапляння дитини у дорожньо-транспортну пригоду, адже при огляді доріг жодних слідів крові, залишків одягу чи взуття знайдено не було. Версія про викрадення малюка також була малоймовірною: село Павлівка тихе та маленьке, усі одне одного добре знають, а поява сторонніх осіб та транспортних засобів непоміченою не залишається. Того вечора жодна стороння особа до села не заїжджала.
    Найбільш імовірним було те, що маленький Марко просто заблукав. До того ж односельці розповіли, що бачили, як хлопчик неодноразово самостійно гуляв селом. Розповіли люди й інше. Виявляється, що дворічне маля, яке й говорити ще не вміє, дуже добре ладнало з вуличними собаками. Троє маленьких «дворняжок» скрізь його супроводжували та не полишали ні на хвилину. Зі зникненням хлопця не стало і його вірних друзів, тож у бабусі й дідуся залишалася надія, що вони разом, а тому й дитину вдасться знайти.
    Наталія Довга, голова Бродщинської сільської ради, яка до того ж з 2005 року є громадським помічником дільничного, сказала, що тільки-но їй зателефонували правоохоронці та повідомили про цю надзвичайну подію, вона з чоловіком одразу ж поспішили на пошуки дитини. «Приємно, що допомогти зголосилися майже усі мешканці Павлівки, навіть діти допомагали, доки не стемніло. – говорить Наталія Володимирівна, - Ця біда згуртувала усіх. Протягом ночі прочесали усю округу. Навіть старенькі люди, які й самі ледве трималися на ногах, спираючись хто на ціпок, а хто й на два, не жаліючи сил до самого ранку шукали хлопчика!»
    Євген Бондаренко розповів, що на пошуки Марка було задіяно 45 працівників райвідділу та близько 40 мешканців села Павлівка. Ними перевірялися пасовища й поля, степи й лісополоси, ставки й болота, дороги, вулиці, двори. Здається, жодного квадратного метру не залишилося непрочесаним по кілька разів.
    Під ранок, коли вже стало зрозуміло, що у селі хлопця немає, розробили новий план дій. Правоохоронці розділилися на три мобільні групи, які направилися у різних напрямках перевіряти сусідні села. Лише близько сьомої години ранку мобільна група у складі начальника райвідділу Юрія Сисенка, виконуючого обов’язки начальника ДІМ Романа Голуба, дільничного інспектора міліції Володимира Бороховича та водія Артура Матюха побачила на околиці сусіднього села Самарщина, неподалік від тамтешньої ферми, Марка у супроводі собак.
    Виявляється, що маленький мандрівник спромігся пройти більше чотирьох кілометрів! Цікаво, що собаки, щойно побачивши, як до хлопчика підійшли правоохоронці, спокійно розвернулися та побігли до рідного села.
    Євген Бондаренко каже, що жодних тілесних пошкоджень у хлопця не виявили, він був спокійним та, навіть, не зарюмсаним.
    Того ж дня ми відвідали малюка. Здається, що дитина й не розуміє, що сполошила та налякала усе село. Марко, як нічого й не сталося, продовжує гратися зі своїми відданими друзями, дворовими собаками, а його бабуся й дідусь зі сльозами на очах не припиняють дякувати правоохоронцям та односельцям, які не залишили їх наодинці з лихом.

    P.S. Батьки маленького Марка преспокійно працюють у столиці та, навіть, нічого не підозрюють про нічні пригоди свого сина.

Анна Одякова
ЦЗГ УМВС України
в Полтавській област