Стяг на вікно, лопату в руки!

Прапори із вікон кременчужани вивішувати не поспішали, а от на дачі із лопатою свято відзначило чимало мешканців міста.
23 серпня – День прапора, але майоріти жовто-сині стяги із вікон свідомих громадян не поспішають. Обходимо вулиці міста – переважно прапори висять на держустановах, банках, магазинах, офісах, на вікнах їх обмаль.

– Цього року купували їх щось значно менше, – зізнається продавець Катерина. – Можливо, криза, а, може, і з попередніх років у людей позалишались. Ціни в принципі не дуже-то й кусаються – невеличкий можна придбати за 6-10 гривень, той що більший, звичайно ж, дорожчий – 22 гривні.

– Такі цікаві, – розводить руками пенсіонерка Лариса, у якої ми питаємо, чого вона вивісила прапор. – І де я вам, скажіть, намалюю той прапор? Купляти спеціально буду? На мою велику пенсію не дочекаєтесь!

А от кременчужанка Марія знайшла вихід із цієї ситуації і обрала економ-варіант – замість прапора дві футболки – синя та жовтя.
– А що, так і дешево, і з прапором, і оригінально, – ділиться вона із нами. – Я так кожного року роблю. І нічого купляти не потрібно.
Побачити стяги можна було у маршрутках – маленькі прапорці водії ставили перед собою. А от на одній маршрутці на День незалежності побачили прапор Америки – із зірками та смужечками, як годиться. Він у маршрутці замість занавісок.

Щиро, по-українськи

Якщо стягам не пощастило – не дуже їх вивішують, то картоплю у ці три вихідні копали мало не всі українці.

– Так, у вихідні поїхало на дачі багато народу, – розповідає водій приміського маршруту Віктор. – Хтось напередодні Дня незалежності, хтось на саме свято. А що нам, свято-святом, а літо цілий рік нас годує. Тим паче криза, треба робити запаси.

– Для мене це свято все життя значить одне й те ж – день копання картоплі. Це ж якраз додатковий вихідний день, а потім коли? Діти у школу підуть, тільки-но і встигай усе робити, – ділиться з нами дачник Олег.

– Ми от всією родиною поїхали. Картоплі соток 20. Днів два не розгиналися, – додає його дружина Ксенія. – Тепер ноги так болять, страшне. Немов на кобилі проскакала хтозна-скільки. І мозолі від лопати на руках. Ну, нічого, викопали. А вродила не дуже. Дрібнувата якась. Зате справу зробили, наступних вихідних, якщо тепло буде, підсушимо та в погріб – на зиму запас відкладемо.