Пастка для чиновника-крадія

Якось так склалося, що за останні роки жоден кременчуцький чиновник, підозрюваний у зловживанні посадовим становищем та хабарництві, покарання не поніс.

Навіть провина його не була доведена. Кримінальні справи самі по собі «розсмоктуються» у повітрі – точніше, у коридорах прокуратури. Корупційні протоколи розсипаються та втрачають силу. І, здається, не існує жодного способу, аби довести чиновницькі зловживання. Але спосіб таки є! Причому перевірений часом. Його підказали «Телеграфу» співробітники кременчуцького краєзнавчого музею.

Виявляється, у Кременчуці є таке зачароване місце, на якому чиновники-крадії та хабарники провалюються під землю! За дивним збігом обставин, місце знаходиться прямо поруч із міськвиконкомом – на вулиці Перемоги, як раз напроти магазину «Dolce vita». Можливо, ви навіть пам’ятаєте, як часто там ремонтують проїжджу частину. А почалася уся ця чортівня давненько, ще у 19-му столітті.

У 1804 році у Кременчуці розпочалося грандіозне будівництво Успенського кафедрального собору. Просувалося воно дуже важко – кременчужанам довелося пройти через безліч узгоджень із губернським керівництвом, потім почалися складні переговори із Джакомо Кваренгі. Зрештою, усі перепони місто подолало, і ... виникла головна перепона – крадіжки! Малоросійський генерал-губернатор Куракін намагався якось перешкоджати крадіям, але марно. Особливо прославився своєю крадіжкою один купчик – постачальник деревини для будівництва. Якось він угледів у храмі акуратні стосики декоративної плитки з карарського мармуру – ними мали прикрасити храмові колони. Гарнющі були плитки. Так купчик наш кілька стосиків миттєво перетягнув до своєї коляски – навіть кучера змусив допомагати. Кажуть, кучер трясся від страху, казав: «Пане, у Бога крадемо!» Та накрали. І поїхали собі швиденько. Але на тому самому місці, координати якого ми вам вже дали, посеред білого дня, у липні, коли вже місяць не було дощів, коляска купця пішла під землю! Перехожі лише очами кліпали, казали: «Земля розверзлася!» Крадія та його кучера з провалу витягли. Коней теж врятували. А от добро, вкрадене у Бога, пішло під землю разом з коляскою. Назавжди.

Через кілька років на тому самому місці провалився екіпаж київського чиновника, який прибув з інспекцією до Кременчука. Кажуть, розлючений чиновник, плюючись багнюкою, верещав: «Ваш Кременчуг – такая же дыра, как это гиблое место!!!» У пана ревізора, до речі, була репутація знаного хабарника та здирника.

А ще через 90 років у Кременчуці почалося будівництво регіонального відділення Державного банку на Соборній площі. І що ви думаєте? На тому самому проклятому місці (що на вулиці Перемоги) посеред літа, у посуху, з ефектним гуркотом провалився новенький лискучий екіпаж головного розпорядника будівництва банку! Кременчужани навіть не сумнівалися – пана покарано за крадіжки. Адже він – за час будівництва банку – звів власний кам’яний дім, і екіпаж (читай – джип) поміняв, і дружину з донькою кілька разів оздоровив у Карлових Варах. Ну і, зрештою, сам ефектно провалився на контрольному для кременчуцьких крадіїв місці.
Цікаво, а що буде, коли влаштувати тест-драйв на проклятому місці для чиновників та підрядників скандального ремонту мосту через Дніпро та не менш скандальної реконструкції вулиці Леніна?

(Історична довідка підготовлена директором Кременчуцького краєзнавчого музею пані Гайшинською).