«Где эта улица, где этот дом?»

– Я нещодавно приїхала до Кременчука з Одеси, – розповідає «Телеграфу» менеджер Світлана. – У чужому місті і так важко орієнтуватися – не знаєш, де яка вулиця знаходиться. А тут ще й на домах таблички незрозуміло які: то видно погано – не розгледиш, що на ній написано; то немає номера будинку, є лише назва вулиці; то навпаки – вулиця є, а номера немає. Та ще ж і не зрозуміло, за яким принципом вони вішають ті таблички! Ти думаєш, що вона буде з правого боку, а вона – з лівого, і навпаки. А намотувати круги навколо будинку, шукаючи потрібний, не так уже й весело. Хоча б із двох боків вішали, щоб не потрібно було повністю обходити здоровезний будинок, аби дізнатись адресу.

– А мені якось довелося їхати вночі до своєї знайомої, що мешкає за меморіалом «Вічно живим», – бідкається кременчужанка Ірина. – Я у тих краях узагалі не орієнтуюся, але мала забрати звідти свою приятельку та поїхати на вокзал. Виявилося, що і таксист не знає, де знаходиться будинок із такою адресою. Дуже довго ми кружляли, шукаючи потрібний дім. Ніяк не могли розібратися! Адже знайома продиктувала, що наприкінці номера будинку має бути буква «а», але із такою позначкою нічого не було. Як з’ясувалося, просто на табличці, що висіла на будинку, тої букви просто не було! Через це ледь на потяг не запізнилися!

– А до мого будинку на Молодіжному так упритул поставили кіоск, що він взагалі закрив номер нашого будинку! – додає пані Галина.

«ТелеграфЪ» вирішив трохи пройтися містом і подивитися, чи дійсно у Кременчуці із табличками на будинках усе так занедбано. Так, на головних вулицях та у районі мерії – таблички нові. Вони є на кожному будинку, написи – українською. Але навіть на бульварі Пушкіна на деяких домах замість табличок – цифри на кшталт «10» та «16». Занурюємося трохи углиб вулиць, і починається суцільний «радянський союз». Дізнатися адресу будинків складно: написи, як партизани, ховаються у кущах. Ледь розгледівши на будинку цифру «14», звертаємося до школярів, що курять поруч на лавочці:

– А яка адреса цього будинку?

– 14… А що за вулиця – не знаємо…

– Можливо Карла Маркса?.. – невпевнено припускає одна з дівчат.

Не побачили ми номера і на будівлі кременчуцького управління освіти. Лише напис: «вулиця К. Маркса». Проте будинок, розташований поряд із ним, як виявилося, знаходиться уже на вулиці С. Бендери. Як це? Та просто хтось пожартував – вирвав табличку із написом «К.Маркса» і написав внизу від руки: «вул. ім. С. Бендери».

Не знайшли ми і табличку з адресою на будівлі Індустріалбанку. На вулиці Леніна покажчики подекуди ледь визирають з-під кавових автоматів. Та й на гарному будинку із мозаїкою, де написано «Старій та мудрій землі» хизується напис без номерів – просто «вул. Цюрупи»…

Коментар

Валентина Міненкова, директор керуючої компанії «Добробут» (Крюківський район):

– На всіх домах нашого району є таблички із написом, що не стирається. Десь півроку тому ми поновили їх по всьому району. Однак роботу продовжуємо – міняємо по одній-дві таблички на будинках.