Роковини Битви за стадіон

Група кременчуцьких політиків-бізнесменів та футболістів-ентузіастів на чолі з народним депутатом Бабаєвим вимагала передати стадіон в оренду приватним структурам. Нардеп Бабаєв навіть виступив на сесії міської ради. Вимагав, щоб університет віддав стадіон в оренду комерційним структурам та обіцяв знайти 12 мільйонів на його реконструкцію за європейськими стандартами.

Забрати стадіон в оренду не вийшло. Адже університет – державний, і вся його номінальна власність – державна, реально він лише її балансоутримувач. Тому не має права приймати самостійні рішення про комерційну оренду об’єктів та їх подальше відчуження (за рахунок реконструкції та внесення значних по ціні невід’ємних поліпшень).

Щойно з’ясувалося, що відібрати стадіон під приводом реконструкції не вийде, політики-бізнесмени миттєво втратили до нього інтерес. Хоча нардеп Бабаєв ще раз виступив на сесії міськради і тепер вже пообіцяв безкорисливо допомогти університету відремонтувати стадіон. Нардеп божився самотужки обійти кабінети кременчуцьких підприємців, зібрати гроші на ремонт і відбудувати для кременчуцьких студентів пристойний стадіон. Одного разу ворогуючі сторони навіть сіли за стіл переговорів. Міську владу представляв мер міста, університет – ректор, від політиків, бізнесменів і футболістів виступав нардеп. Пани домовились укласти тристоронню угоду (міська влада – університет – футбольний клуб «Кремінь») про взаємодопомогу. Передбачалось, що угода допоможе знайти кошти на якісну реконструкцію старого (1962 р.) стадіону – без його відчуження та привласнення.

Пройшов рік. Угода досі не підписана. І, схоже, нікому вже не цікава. Нардеп Бабаєв отримав новеньку іграшку – майже власний футбольний стадіон у межах Міського саду. Він існуватиме для потреб комунального ФК «Кремінь», почесним президентом якого є нардеп. Пану Бабаєву вдалося домогтися, щоби з міських бюджетів влада виділила мільйон гривень на будівництво. Про кременчуцьких студентів нардеп більше не згадує. Міська влада взагалі ніколи не переймалася проблемами студентства. Університет власним коштом потроху ремонтує стадіон. Минулого року 300 000 гривень витратили на заміну гнилих лавок північної трибуни. Цього року складений кошторис на 780 000 гривень. Гроші підуть на капітальний ремонт старезної головної будівлі стадіону. Університет врахував побажання кременчуцьких футболістів. На першому поверсі буде облаштована судейська кімната, окрема душова кабіна для суддів, а також більш комфортні роздягальні та душові для футболістів. Наявність цих приміщень – вимога Федерації футболу. Інакше кременчуцький «Кремінь» не зможе проводити матчі команд ІІ ліги на стадіоні «Політехнік». А більше проводити їх ніде – стадіон у Міському саду для цього непридатний (через штучне покриття).

Такі справи. Не надто веселі. Університет врахував інтереси міста та міських футболістів. І реалізує їх за власні кошти. А що зробило місто та його влада для кременчуцьких студентів? Для того, щоб вони займалися своєю фізкультурою в нормальних умовах? Нічого не зробили. Так, потеревенили і розійшлись.