Що чути у місті?

– Усі обговорюють політику. Після революції для багатьох людей це – цікава тема, багатьох хвилює майбутнє країни. Ми – християни, ходимо до церкви, віримо у Бога. У святому писанні сказано, що будь-який уряд – від Бога, як би там не було. Поганий чи добрий. Нічого в цьому світі не відбувається просто так. Наш час підходить до кінця, і все, що відбувається, всілякі євросоюзи, глобалізм, якого раніше не було, все це – свідчення того, що Бог намагається нам щось показати. Кожен має прийти до питання: “Чому це відбувається?” Все, що ми спостерігаємо, веде до того, що ми знаходимося на порозі кінця світу.

– Основна проблема – зарплатня. Хотілося б, щоб її підвищили. Зарплату платять своєчасно, не затримують, але не таку, як хотілося б. І нічого не обіцяють. Кажуть, усе добре, а насправді на заводі працюють по 12 годин, а також у суботу і в неділю. Це за якісь там 1200-1500 гривень на місяць. Хіба це зарплатня у нинішній час? Добре, якщо на місяць чотири вихідних. У людей, які працюють на пасажирських вагонах, взагалі їх немає.
Тим часом, наш завод - справді успішне підриємство. Виготовляє вагони метро, пасажирські вагони.

– Проблема у місті – це безлад. Після свята не можна було на вулицю вийти – такий скрізь бруд. Наша міська влада на це не дивиться. Ні контейнерів для сміття, ні урн. Немає нічого, ось пройдіться зараз до ринку, подивіться: навіть недопалок немає куди кинути. Я й не хотів би смітити та доводиться.
А політика вже усім набридла, телебачення викликає одну апатію. Все переливають з пустого в порожнє. Кабмін змінюють, а толку ніякого. Для народу ніхто не працює.

– Холодно, а опалення не працює. Я з Раківки. Там і досі опалення не підключили. У нашому будинку в квартирах надзвичайно холодно. Я хворіла цілий тиждень і відсутність тепла у домі 'допомогла' в цьому. Хотілося б, щоб якось швидше влада реагувала.
Турбують і студентські проблеми. Серед студентів подейкують, що викладачі беруть хабарі. Я боюся, що це і мене зачепить. Викладачі запевняють, що вони хабарів не беруть. Та кожен з них нагадує, що незабаром сесія, а вам, мовляв, екзамени здавати...

– Всі обговорюють подорожчання продуктів харчування, особливо картоплі. Ціна у гривню сімдесят – це вже занадто. Пояснюють його – по-різному. Хто подорожчанням бензину, а хто тим, що завозу немає. Я теж думаю, немає завозу. А наші користуються цим – і ціни піднімають.
В автобусах обговорюють майбутні вибори. Я сьогодні на власні вуха чула у автобусі №106. Багато невдоволених політикою – очікували кращого, особливо пенсіонери. Багато сподівань не справдилося. А що буде – поживемо й побачимо. Всі сподіваються на краще.