Що чути у місті?

– Про Новий рік всі говорять. Всі вже готуються. У людей передсвятковий настрій. Найголовніше – вони шукають подарунки одне одному, рідним, близьким. А ще домовляються, як зустріти це свято – в компанії, в колективі, чи в сім’ї.

– Та я два місяці в Україні не був. Радію, що повернувся на батьківщину, у своє улюблене місто. Тут все моє життя, мої знайомі, рідні. Куди не вийдеш, все радує око, навіть оця рідна кременчуцька мряка. Бо це батьківщина! Одне образливо. Коли мене не було, трапилась аварія на Крюківському мосту. У ній загинув мій добрий знайомий, хороший хлопець. Це тяжко було пережити. Тим більше, я в цей час був за кордоном, а він лише повернувся звідтіля. Ми з ним телефонували одне одному. Навіть не побачилися...

– Найбільше людей тривожить медицина. Я ось переніс три інфаркти. Пішов до аптеки по ліки – 50 гривень! От якби вони коштували дешевше, можна було б жити ще якось. А ще плату за комунальні послуги підняли – страшне. І про вибори люди говорять. Ніяк не можна розібратися в отих партіях, ніяк не визначишся. За Януковича багато і за Тимошенчиху. А Ющенко зі своєю елітою втратили престиж.

– Нічого ніде не відбувається і нічого не буде. Життя не покращується, а погіршується. Молодь не зайнята нічим. Старики теж нікому не потрібні. А хто працює на великий прибуток, ті не турбуються ні про молодь, ні про дітей, ні про старих.

– В основному пенсіонери скаржаться на життя. Їх тільки й чути.
А мене турбує, що діти стали більше хворіти. Зокрема, грипом – ОРЗ, так зване. Можливо, це тому, що імунітет слабкий у них, і вони нічим не захищені.