Як над вами жартували чи навпаки ви жартували над кимось?

– Ну-у-у, поїхав колись у три години ночі у відрядження (сміється). Тільки-но настало 1 квітня, серед ночі зателефонував механік, сказав: „Виїзди терміново у Бориспіль. Шеф сказав, що треба зустріти літак”. Я швиденько зібрався, вигнав машину, доїхав з Раківки до центру. Потім вирішив передзвонити механіку, уточнити – коли літак. А він сміється і каже: „Завтра”. Потім всі сміялися, звичайно, з мене, не признавались, хто це придумав. Вже чотири роки ніяк не відіграюсь.

– Минулого року я вирішила пожартувати над своєю подругою, яка зустрічалася з хлопцем. Сказала, що він одружується і описала наречену. Подруга одразу „повелася”, а коли зрозуміла, що це першоквітневий жарт, заспокоїлася. Яким же було моє здивування, коли той хлопець і справді згодом одружився з якоюсь дівчиною, прикмети якої повністю співпадали з тими, що я вигадала. Подруга досі докоряє мені: „Добре ж ти пожартувала...” Після того я вже нікого не розігрую.

– Колись мені подзвонили вранці о сьомій годині, коли я ще спала, і сказали, що до мене має прийти комісія з перевірки населення, здається, перепис, чи що. Це був незнайомий голос. Мені сказали, що необхідно цілий день не виходити з дому і чекати на цю комісію. Пізніше я згадала, що це 1 квітня, і не варто вірити цьому дзвінку. Досі не знаю, хто мене розіграв.

– Здорово розіграла мене „Приватна газета”, яка надрукувала мій робочий телефон з оголошенням про обмін квартири на приватний будинок і вказівкою: дзвонити Сергію Захаровичу з 8.00 до 17.00. Перші два дзвінки я сприйняв з непорозумінням. Тепер приймаю з цього приводу 6-8 дзвінків на день. Можливо, хтось це зробив з пакості, але я не ображаюсь. Сам люблю розіграші. 2003 року була задумка у зв’зку з тим, що депутати нового скликання лише почали працювати з земельними питаннями і не знали, як розподіляють землю, хто має право і т.і. От і хотілося зробити хай навіть злісний прикол за допомогою кількох крупних фірм з технікою і обладнанням. У ніч на 1 квітня влаштувати видимість будівельного майданчика на центральній площі, щоб хтось із депутатів повівся на цю провокацію.

– Пам’ятаю 1972 рік, закінчувалася переддипломна практика у залізничному технікумі. Приходжу додому о пів на другу ночі 1 квітня. Мама питає: „Де ти лазив?” „Та був у брата Толика”, – кажу. „А як же там тьотя Галя, – мама питає. „Все нормально , – кажу, – просила, щоб ти прийшла о пів шостої ранку з відром по квашену капусту”. А сам заснув. Мама пішла за кілька кілометрів, а їй тітка каже: „Господь з тобою, яка капуста?! Я її зроду не квасила!” О восьмій ранку мама, повернувшись, зірвала з мене ковдру, а далі можете уявити, що мене чекало – відро ледве у мене на голові не опинилося.