Що чути в місті?

– Усі розмови в моїй сім’ї ведуться про школу, бо цього року віддаємо сина до першого класу. Все це, звичайно, пов’язано з великими витратами. Канцтовари, одяг та  інші речі зараз не з дешевих. Хоча я й віддаю дитину до звичайної державної, а не приватної школи, та навчання там все одно не безкоштовне, як це повинно бути. Тож вже зараз, коли попереду ще два місяці, ми стурбовані питанням навчання.

– Зараз особисто мене хвилює вступ моєї доньки до вузу. У нашому місті вона закінчила училище і здобула фах квіткового декоратора. Мені хотілося б, аби вона отримала ще й вищу освіту, тому будемо докладати зусилля, щоб донька вступила  в Агротехнічну академію в Києві. Звичайно ж, як і всіх свідомих громадян, турбує наша Верховна Рада та те, що в ній відбувається. Непокоїть підвищення цін, тарифів на комунальні послуги. 

– Я сам автомобіліст, тому мене турбує стан доріг у нашому місті. Їх нібито й ремонтують, але позитивних результатів чомусь не помітно. Якщо по вулиці Київській ще якось можна проїхати, то спуск з Водоканалу в жахливому стані – всюди вибоїни, та й  центр міста не кращий.  Також хотілося б, аби в Жовтневому сквері зробили нормальний тротуар, як у Полтаві, бо йдеш з дівчиною, яка  на підборах, і дуже незручно по цих ямках ходити.

– Турбує політика, влада, а саме те, що лише розмови та переговори між блоками та партіями ведуться, а дій та зрушень – ніяких. Непокоїть підвищення цін на газ, на продукти харчування, а це все відразу ж позначається на сімейному бюджеті. Також багато розмов у сім’ї ведеться про школу, бо доньку віддаємо до школи. Для неї це вперше, як-то кажуть, „перший раз в перший клас!”. Хотілося б, аби їй сподобалось.

– Турбує, що мало уваги приділяється саме культурному розвитку молоді. Якщо раніше на той же День молоді було більше юнаків та дівчат на площі, то цього року всі в барах та кафе. А це неправильно. Хотілося б, аби міська влада сприяла духовному розвитку молоді, допомагала проводити різні культурні заходи. Наприклад, дуже часто в будинках культури, коли приходиш і просиш допомоги, відмовляють, арґументуючи це тим, що в них лише або народні ансамблі з бабусями, або танцювальні колективи.