Що чути в місті?

– Насамперед люди обговорюють, хто як відпочив, хто куди з’їздив. У мене вистачило коштів оздоровити сім’ю в Криму. Я був у Євпаторії, куми – в Ялті, хтось із друзів – у Туреччині. Я вже п’ятий раз відпочиваю в санаторії Південної залізниці, то там тримають марку. Туди приїздять з Італії, Німеччини, Франції проходити лікувальні процедури. А ось що буде з самою залізницею у зв’язку зі зміною керівництва? Поки що не найкращі прогнози.

– У мене своя глобальна проблема. Дитина буде вступати до вузу наступного року. Отож, всі турботи пов’язані з підготовчими курсами. Дізналися, що це коштує 600 грн. У принципі – для нас це доступно. А ще – День міста попереду. Збираємось добре відсвяткувати. У нас є плани вийти на природу.

– Новини ми обговорюємо кожного ранку з колегами. Але, щоб розповісти, про що говорять у місті, треба довго матюкатися. Життя стало «веселим». Наприклад, ціни ростуть. Є й інші «розваги» – дерева вирубують. Кожен розважається, як може. Куди тут подінешся? А ще – урожай поганий, бо літо було жарке.

– Молодь обговорює власні фінансові проблеми, скаржиться на погані заробітки. Це тому, що люди не хочуть працювати. Головою, звичайно. Багато моїх друзів працює на заводі. Їм пора підняти зарплату. Бо на 1000-1500 грн. нині нормально не проживеш
Адже дорожчає пальне, і ціни ще далі повзтимуть вище і вище. На газ теж. То з такими темпами навіть на харчування не вистачатиме.

– Студенти обговорюють оплату квартири. Нині господарі, котрі їх здають, підняли ціни на 25%. А ще студенти цікавляться політикою. Наприклад, чи вступати в ЄС. Мені здається, що варто, бо сподіваюсь на те, що економіка підніметься і нам стане жити краще. А ось опоненти бояться тиску та експансії чужої культури. Та мені здається, що після помаранчевої революції українізації вже нічого не завадить.