Що чути в місті?

– Всі говорять про те, що треба підвищити допомогу по догляду за дитиною. Ми відчуваємо це на власних плечах. 115 гривень декретних це надто мало. Цього недостатньо дитині на місяць. Комусь заплатили по вісім тисяч, а ми живемо за 100 гривень на місяць.

– Я - гість міста, сюди приїхав у відрядження якраз на свято. День міста Кременчука вразив усіх. Гарне свято. Багато людей було, салют чудовий, гарний настрій. Хороші умови було створено, щоб люди погуляли. На жаль, погода не порадувала. Але хотілося б жити в цьому місті.

– Більше всього турбує пенсійне питання. Треба підвищити пенсію хоча б до мінімального прожиткового рівня. До того ж я інвалід. Доводиться купувати дорогі ліки – дорожчі за 100 гривень. Мені навіть на місяць їх не вистачає. І пільги не передбачені. А пенсія – 375 грн. І вісім років роботи на Півночі не врахували. А те, що витратили на День міста, на феєрверки, мене не радує. Якщо в мене порожньо в гаманці, як я піду на те свято? Краще б пільги на місцевому рівні запровадили.

– Кажуть, на святі Дня міста було весело. Принаймні, молодь каже: класно! Моїм дітям сподобалося. Це ми не сприймаємо молодіжну тусовку. А для них покричати, попищати – справжнє свято. А шикарний феєрверк! Здорово…

– Обговорюють смерть парашутистки. Це всіх схвилювало. Дівчина молода була. А в основному всі про ціни та квартплату говорять. Це підвищення тарифів сколихнуло всі прошарки населення. А особливо пенсіонерів. У них майже вся пенсія на оплату послуг іде. Мама ходила дізнаватись про субсидію, так нам щось там не дозволяє її оформити.