Юрій Попенко, головний лікар міської дитячої лікарні:
- На першому курсі медичного інституту я влаштувався вантажником на київську тютюнову фабрику. За 72 карбованці на місяць я збирав тютюновий пил, що лежав купами під кожним цехом. Робота була не з легких, тому що за півтори-дві години я встигав надихатися того пилу, хоча і був у протигазі та захисному костюмі. А на третьому курсі мене взяли працювати художником при парткомі, де я і залишився до кінця навчання. На цій роботі я вже отримував зарплатню у 92 карбованці.
Володимир Приходько, президент товариства ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»:
- Трудову діяльність я розпочав у 1958 році на посаді токаря, а потім слюсаря на вагонобудівному заводі. У той час я був студентом Крюківського машинобудівного технікуму і, як усім юнакам, мені хотілося заробляти власні гроші. Авжеж, було нелегко. Але траплялись і кумедні випадки. Пам’ятаю, як, працюючи слюсарем на експериментальній дільниці відділу головного конструктора № 2, мені доводилось регулювати клапани у величезній баластній цистерні військової машини. Жоден інший слюсар не міг дістатися всередину цієї споруди. А я був дуже худим та спритним хлопцем, і мене просовували в середину цистерни на дошці з витягнутими вперед руками, у яких я тримав інструмент. Вилізти звідти сам я не міг, бо не мав змоги поворухнути ні руками, ні ногами. Тож і витягали мене за тією ж самою системою – на дошці.
Олександр Стадніченко-Рассказов, телерадіоведучий
- Перші гроші я заробив ще задовго до першого офіційного місця роботи. У шкільному трудовому таборі ми вирощували та продавали овочі. На зароблені від цього гроші я подорожував. А потім, років у 15, почав проводити дискотеки. З того мав кошти на кишенькові витрати і навіть на серйозні покупки для себе. Але здебільшого вкладав гроші у поповнення музичної колекції та технічної бази. Завдяки цьому робітничому досвіду, я зрозумів: чим більше вкладаєш у себе і свою справу, тим більше потім отримуєш.
Галина Пилипенко, перший заступник голови Крюківського виконкому:
- Після закінчення Мінського педагогічного інституту я два роки пропрацювала вчителем у 29 школі. Викладання мені завжди було до душі, але його довелось покинути. Мені запропонували працювати в райкомі комсомолу, де я стала комсоргом. Потім кар’єра пішла вгору. Зараз я працюю першим заступником голови Крюківського виконкому. Але я так і не зуміла повністю покинути школи. Із задоволенням відвідую шкільні заходи та бали медалістів. Люблю навіть той особливий запах, який буває тільки в школах та дитсадках.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.