Наталя Бойко: «Я зараз заробляю значно менше, ніж заробляла, коли працювала в приватному секторі, але у мене є дуже сильне бажання зробити щось важливе тут, в Україні»

Заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України з питань європейської інтеграції, кандидат у нардепи, номер 24 у списку партії «Європейська Солідарність», Наталя Бойко зустрілася з працівниками енергетичної промисловості та активними містянами, аби розповісти про зрушення в енергетичному секторі та подальші кроки.

- Ви вперше в Кременчуці. Де вдалося побувати і які Ваші враження? У чому бачите потенціал міста?

-Я мала змогу прогулятися містом, побувати у різних місцях, і, насправді, я приємно вражена, є відчуття того, що місто розвивається, має живу енергію позитивних змін. Сьогодні відбулося кілька зустрічей і не лише з представниками енергетичного сектору, а й взагалі з населенням, з активістами і також з професіоналами з різних галузей. Я вважаю, що такі зустрічі дають найцінніші знання, адже це і є те живе спілкування, якого часто бракує за зачиненими дверима кабінетів у Києві. Коли тобі здається, що ти відчуваєш проблематику, але десь насправді акценти розставлені неправильно.

- Чим Ви займалися до того, як Вас призначили заступником міністра енергетики та вугільної промисловості?

- Два роки на посаді заступника міністра енергетики та вугільної промисловості України займаюся питанням євроінтеграції і стратегічного розвитку паливно-енергетичного комплексу. До того я працювала у Національній раді реформ проектним менеджером реформи енергетики. До Революції Гідності я працювала в Німеччині, у Франкфурті-на-Майні, юристом у сфері газовидобутку і вирішила повернутися в Україну вже після революції.

- Що спонукало Вас повернутися до України і працювати тут?

- Я зараз заробляю значно менше, ніж заробляла, коли я працювала в приватному секторі, але у мене є дуже сильне бажання зробити щось важливе тут. Я іноді навіть думаю, що втомлююся, що в мене пропадає мотивація, але потім я дивлюся, як невеликі речі впливають на великі, і знову знаходжу у собі сили. Мені 29 років і я, як мене називають, мама енергетичної стратегії. Я завжди кажу молоді: «Ви думаєте в будь-якій країні зможете отримати такий досвід та ще й у такому віці?». Зараз є запит на професійні кадри, які дійсно можуть реалізувати себе, якщо мають бажання. Перезавантаження і нові обличчя – це не коли ти незвідки прийшов, і тебе десь там, на вулиці, за руку зловили і кажуть: «Тебе не знають, ти не маєш поганої репутації, іди!». Нові обличчя – це коли люди з новим баченням, досвідом повинні приносити свою енергію, спрямовувати її на результат. Тоді це будуть реально ефективні нові обличчя.

- Що вже зроблено в енергетичному секторі та які подальші кроки?

- Разом з Петром Олексійовичем і з командою нам вдалося максимально взяти курс на євроінтеграцію енергетичного сектору. Нова енергетична стратегія фактично стала першим кроком на те, щоб розвернути наш паливно-енергетичний комплекс від Російської Федерації до Європейського Союзу. Це достатньо відповідальний процес, який має не лише величезні задачі дуже фінансово ємні, але й технічно, інфраструктурно. Перша важлива річ, яка зроблена в енергетиці – це курс на максимальну енергетичну незалежність від Російської Федерації в умовах війни й тиску. Наприклад, коли йдеться про газ, ми можемо говорити про те, що вперше за історію української незалежності

Україна не купує газ на пряму в Росії. Зараз іде активне закачування газу у наші сховища для наступного опалювального сезону. У той же час розуміємо, що наступного року закінчиться акт транзитування і росіяни, скоріш за все, намагатимуться створювати «турбулентність». З того що ми бачимо зараз, вони достатньо жорстко ведуть себе на перемовинах і будуть, очевидно, використовувати те, що й раніше, коли знижка на газ обмінювалася на поблажки для російського флоту чи Харківські угоди, чи інші речі. Розглядаємо питання стосовно збільшення власного видобутку, дуже хочеться, аби країна, маючи власні ресурси, самостійно себе забезпечувала газом, але для цього нам потрібно ще трохи часу та додаткових інвестицій, та позитивна динаміка вже є. До речі, торік Україна підписала Угоду про об’єднання українського енергосистеми з європейською в рамках об’єднання системних операторів Європи. Це дасть можливість бути частиною єдиного ринку електроенергетики з Європою і технічно мати можливість брати участь в експортно-імпортних відносинах. Сюди зможуть приходити компанії, які будуть створювати конкуренцію нашим монополістам, зможемо розраховувати на кращу динаміку розвитку ринків. Ми зараз будуємо підстанції і лінії для того, щоб наша система могла технічно пізніше об’єднатися з європейською. Зараз слід не збавляти темп, далі працювати над забезпеченням енергетичної незалежності, завершити дві ринкові реформи: реформи ринку газу та електроенергії і дати можливість наших ринкам інтегруватися в європейський.

- З енергетикою зрозуміло. Але чому йдете в політику?

- Для мене велика честь стояти поруч з нашими військовими і волонтерами, бути в команді дипломатів, які відстоюють Україну на найскладніших переговорах. Я дуже сподіваюся, що мій вклад, зокрема в енергетичну незалежність, посилення енергетичної безпеки, гармонійно доповнить цілі нашої команди «Європейської Солідарності». Важливо зберігати ту сильну політику, яка велась на зовнішній і внутрішній арені. Для мене дуже важливо, що наша сила підтримує абсолютно чіткий прагматичний курс на Європейський Союз в усіх сферах. Успішна економіка, новий рівень стандартів для промисловості, нові ринки для наших підприємців, нові можливості для нашої молоді – «Європейська Солідарність» відстоює абсолютно чіткі цінності для України. Ми державники. Дуже сподіваюся, що 21-го українці висловлять свою довіру «Європейській Солідарності». Я матиму можливість робити ті речі, які робила вже два роки в уряді, продовжити їх на іншому рівні, на законодавчому, і закріпити їх в парламенті у своєму профільному комітеті.