“Гази!!!”, Або перевірка на вошивість

Росія – наш найближчий і чи не наймогутніший сусід. Маємо з нею історично обумовлені більш тісні, аніж з Заходом, сусідські  стосунки. Але будь-які адекватні  сусідські стосунки поміж  дорослими людьми та незалежними державами базуються на реальному сприйнятті ситуації, а не на ілюзіях.  Під час газового конфлікту Росія, як нам здається, розтрощила на друзки будь-які ілюзії про щиру дружбу і ніжну слов’янську душу. Російська сторона продемонструвала українця кілька характерних рис своєї політики щодо пострадянських країн:
- росіяни порушили чинні угоди  - підписані ними ж - про поставки газу в Україну;
- у газовому конфлікті російська сторона використала методи прямого тиску: не бажаєте платити за га з по 160 доларів, платитимете по 230; не платитимете по 230, зупинимо поставки, незважаючи на чинні угоди. І таки припинили;
- російська сторона заявила про раптове підвищення ціни на газ у розпал виборчої кампанії в Україні. З урахуванням того, що на минулих президентських виборах Росія – в особі глави держави у тому числі – відверто підтримувала суперника помаранчевих Віктора Януковича, термін початку газового конфлікту дає підстави вважати, що демарш російської сторони спрямований, у тому числі, і на дестабілізацію політичної ситуації в Україні.
Дії нашого грізного північного сусіда не мають нас дивувати.  Силовий стиль, який Росія продемонструвала у газовому конфлікті з Україною – не новина. Так само вона вчинила з країнами Балтії – після отримання ними незалежності. Два роки, дві зими уперті  прибалти  цокали зубами в холодних хатах – бо Росія обмежила їм поставки газу.  Намерзнувшись, вони знайшли вихід – в обхід Росії.
Методи, які використовує Росія в стосунках з колишніми радянськими республіками, а нині незалежними країнами – вже 14 років незалежними – свідчать, що російська  держава все ще вважає себе імперією. А чинний Президент пан Путін приміряє на себе роль імператора.
Час  з’ясувати, які ж ролі у цій ситуації приміряють на себе українські політики?  Ролі класичні. Діти їх знають ще з садочка. Називаються вони: Лебідь, Рак, і Щука. Ми б ще додали сюди троянського Коника  – в особі пана Литвина.
Від початку газової кризи кожен з політиків – основних конкурентів на виборах – став у позу. Але жоден не запропонував механізм вирішення проблеми.
Голова компартії товариш Симоненко заявив, що завдяки газовій кризі готується підгрунтя для подальшої купівлі за безцінь української власності (треба розуміти, газопроводу). Далі просто лаявся і лаяв владу – це святе.
Голова блоку БЮТ пані Тимошенко заявила: “Росія знищує нас, бо влада в Україні досі сидить на корупційних гачках!” Надалі пані повідомила, що створює ініціативну групу, яка шукатиме варіанти виходу із кризи. Тут громадськість спершу здригнулася – пам’ять ще жива: коли пані Тимошенко виходила з бензинової кризи, на українських заправках зник бензин і вишикувались довжелезні черги. А потім громадськість заздрісно зітхнула – адже пані Тимошенко все-таки вдалося  - причому першою -  зіскочити з “корупційного гачка”, на якому її тривалий час цілком публічно тримала російська влада.
Лідер Партії Регіонів пан Янукович так цікаво закрутив інтригу, що – за його версією – вийшло, що газову кризу спровокував мало не сам Президент. І все задля того, аби підірвати імідж Віктора Януковича, і напередодні політреформи  зірвати парламентські вибори! А чого ж? Це круто. Надалі  Партія Регіонів назвала газову угоду, підписану українським урядом з російською стороною, злочинною. У тому числі, і тому, що функції постачальника та транспортера-посередника газу отримує така собі формально швейцарська, а фактично російська, фірма “РосУкроЭнерго” (а надалі фірма, спільно створена НАТ “Нафтогаз України” та “РосУкрЭнерго” ).
При цьому регіонали зовсім забули, що підозрілу фірму «РосУкрЭнерго” на український ринок вперше пустив сам Віктор Федорович Янукович – у 2004 році, бувши прем’єром (читай “Аналізуй це!”).
Але найцікавіше повів себе голова Верховної Ради Володимир Литвин. Його настрій у день відставки уряду змінювався, як погода навесні. Ще зранку 10 січня він заявляв, що позбавляти Україну уряду безвідповідально! В обід 10 січня він уже обурювався і заявляв (на засідання Ради), що цей уряд годує нас балачками. І врешті саме народники Литвина виявились тією останньої  - і вирішальною - краплею, яка перетягла чашу вагів. 10 січня Верховна Рада відправила уряд Єханурова у відставку.
З цього приводу у Раді був святковий настрій і народне гуляння. Юний есдек Шуфрич схвильовано кричав, що есдеки обіцяли уряду розплату, і уряд отримав те, що вони обіцяли! Пані Тимошенко тихим голосом святенниці  пропонувала членам колишнього уряду зробити тату на певному місці на пам’ять про 10 січня. Велика жінка Раїса Богатирьова незворушно заявила, що трагедії у цьому для країни немає.
Але жоден з політиків на пояснив, хто і яким чином вирішуватиме надалі газову проблему?

Так вважає голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко. Коментар для “Телеграфа”:
- Ну, звичайно ж, у діях опозиції домінують передвиборчі, а не національні інтереси. Тим більше, уряд очолює  особа з конкуруючого політичного блоку. Взагалі, саме рішення опозиції по газовій проблемі – це лише привід. Головна мета – критика уряду, тобто політичних конкурентів. І не лише прем’єра Єханурова, а й Президента. Навряд чи можна назвати рішення про відставку уряду Єханурова, ухвалене Верховною Радою, конструктивним – таким, що сприяє розв’язанню газової проблеми. Навпаки, воно унеможливлює перегляд укладених газових угод. За новими конституційними нормами, які вступили в дію з 1 січня, уряд Єханурова неможливо просто замінити.  Президент втратив такі повноваження. А парламентська коаліція може сформувати новий уряд лише після виборів – тоді, коли буде сформована сама парламентська коаліція. Таким чином, новий уряд може з’явитися лише десь наприкінці травня або на початку червня. Що робити до того? Сьогодні уряд Єханурова отримав статус “виконуючого обов’язки”. Відповідно, Росія не сяде з ним за стіл переговорів. На якій підставі? Адже через кілька місяців прийде новий уряд. Таким чином, відставка  уряду унеможливлює подальші переговори або скасування газової угоди, на якому наполягає опозиція. Тоді у чому сенс цієї відставки?  Вона була б доречною лише у випадку, якби уряд можна було б оперативно замінити. У цілому, складається враження, що представники опозиційних сил ставлять передвиборчі інтереси набагато вище національної безпеки України. Я би сказав, їхні дії посилюють політичну нестабільність у країні і роблять слабкими позиції України. Особливо в стосунках з Росією.

За відставку уряду, який підписав  газову угоду з російською стороною, проголосували у повному складі Партія Регіонів, БЮТ, СДПУ(о) та “Єдина Україна”. Названі партії вважають підписану угоду злочинною найперше тому, що функції оператора поставок газу в Україну, згідно з угодою, отримує компанія “РосУкрЭнерго”. На яку український уряд жодним чином не може впливати.
Але не варто забувати, що компанія «РосУкрЭнерго” з’явилася на українському газовому ринку не вчора, і не у 2006 році. А у 2004-му.   Саме тоді, на вимогу російського “Газпрому” «РосУкрЭнерго” отримало функції оператора поставок газу. І саме тоді чинний прем‘єр пан Янукович та чинний на той час Президент пан Кучма прийняли вказані  російською стороною умови. З того часу  “РосУкрЭнерго” – наш оператор. Виникає питання: чому у 2004 році “РосУкрЭнерго” можна було бути оператором, а у 2006-му – не можна? Це запитання “ТелеграфЪ” поставив лідеру Партії Регіонів і колишньому прем’єру пану Януковичу під час його візиту до Кременчука 11 січня 2006 року:
- Пане Януковичу, ви називаєте газову угоду, підписану урядом, злочинною, тому, що згідно з нею, функції оператора поставок газу виконуватиме приватна  фірма “РосУкрЭнерго”. Але ж фірма не вперше з’явилася на українському ринку. У 2004 році, за ініціативою “Газпрому”, вона була призначена оператором російсько-українських поставок газу. І ви як чинний прем’єр завізували ці рішення. Чому у 2004 році  угода з «РосУкрЭнерго” не видавалася вам злочинною, а зараз видається?
- У 2004 році фірма “РосУкрЭнерго” мала взяти на себе лише деякі  функції. Деякі. Повторяю вам – деякі функції. Я вас уважно вислухав. Якщо ви бачили цей контракт, це одні питання, якщо не бачили –  я вам прокоментую. Деякі функції. Посередницькі. Наприклад, при товарних розрахунках з туркменською стороною, які були нам дуже вигідні. Ми експортували туди свій товар, мали там свої робочі місця. Державні структури здійснювати такі функції просто не мали можливості. Це світова практика. Але  підмінити державну угоду на угоду з якоюсь приватною компанією, це зовсім інші речі.

Коментар: “ТелеграфЪ” так і не зрозумів, у чому відбулася підміна? Згідно з угодами, і в 2004-му, і в 2006-му “РосУкрЭнерго” – має функції оператора  газових поставок.

Ми панікуємо так, ніби нам вперше відключили газ. Але таке вже було. 31 грудня 2004 року, без будь-якого попередження, президент Туркменістану  Сапармурат Ніязов перекрив газ Україні та Росії. Офіційно “Туркменнафтогаз” пояснив це ремонтними роботами на дільницях газопроводу Середня Азія – Центр. Реально ж президента Ніязова не влаштовувала низька ціна на паливо. Для України вона складала 44 долари за 1000 кубометрів газу.
В результаті Україна тихенько, без вереску, почала платити з січня 2005 року по 58 доларів за 1000 кубометрів газу. Росія, навпаки, відмовилась навіть обговорювати підвищення цін. “Газпром” пішов “в отказ”.  Ніязов подумав, і відступив. Проблема розсмокталася – для Росії. Вона і надалі оплачувала туркменський газ за первинною ціною.

Інформації про загадкову компанію, яка зчинила такий переполох серед праведників українського політикуму, небагато. Із більш - менш логічних версій маємо лише одну – версію екс-голови Служби безпеки України пана Турчинова. Під час прес-конференції, що відбулася 28 грудня 2005 року (Київ), він заявив, що:
- умовно 998 акцій компанії «РосУкрЭнерго” належить “Райффайзен Інвестмент АГ”. По одній акції належить Вольфгангу Путчеку та Йоргу Віндбіхлергу.
- “Райффайзен Інвестмент АГ”, у свою чергу, заснований двома компаніями. Перша – Arogras Holding Aktiengesellschaft. Її представляють заступники голови правління “Газпрому” Комаров, Акімов, Медведєв та Рязанов. Другий співзасновник – компанія Centragas Holding Aktiengesellschaft. Цю компанію, за версією пана Турчинова, представляють пан Бойко (колишній голова НАК “Нафтогаз України”) та його колишній заступник по “Нафтогазу” пан Воронін.
- Жодних з названих  Турчиновим  фігурантів не підтвердив свою причетність  до “РосУкрЭнерго”.