Пишна страта. У Полтаві ліквідовано останній український бомбардувальник

Редакційний автомобіль „Телеграфа” на територію авіабази не пропустили – військові побоювалися, що мітингуючі прорвуться через відчинені ворота. З півсотні „запасників” разом з комуністами висловлювали ганьбу „прислужникам американського імперіалізму”, тримаючи в руках плакати з гаслами „НЕТ НАТО в Украине!”. На КПП сказали, що з тих пір, як почали ліквідовувати літаки, протестуючі з’явилися тут вперше. Крім того, що колишні військові були незадоволені нинішньою військовою доктриною, вони ще й говорили, що нерозумно і не по-господарськи знищувати таку унікальну річ, як літак Ту-22М3.
Натомість за кілька кілометрів звідси все вже було готове до утилізації шістдесятого українського бомбардувальника. Останнього із тих, що вважалися гордістю важкої авіації України. На аеродромі чекали Посла США в Україні Джона Гербста та його свиту...

Зазвичай літаки йдуть на заслужений відпочинок, коли закінчується їх ресурс. Та у жовтні 1993 року Сполучені Штати й Україна підписали в рамках Програми спільного скорочення загрози Угоду про ліквідацію стратегічних ядерних озброєнь, в тому числі – стратегічних бомбардувальників. Згодом міністерство оборони США виділило $27 мільйонів на контракти з американською фірмою Raytheon Technical Service Company, що власне і займалася утилізацією. До речі, останній літак ТУ-22М3 у первинному бойовому стані коштував $300 мільйонів.
Ліквідація відбувалася в два етапи. На першому – літаки були виведені зі стану бойової готовності: знято чутливе обладнання, злито пальне. Наступний етап – розрізання планера літака на три частини. Далі, як запевнили в Міністерстві оборони, металобрухт піде на переплавку на українські підприємства.

На потужних джипах прибули пан Гербст зі своєю дружиною, перший заступник командувача Повітряних сил ЗС України генерал-лейтенант Сергій Онищенко, заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України контр-адмірал Ігор Тенюх, українські та американські військові. Після коротких промов про важливий внесок України в глобальну безпеку почувся пронизливий скрегіт металу. За кілька хвилин грізний сталевий птах, що носив смертельні ракети і бомби, став безпомічним. А в очах льотчика раптом заблищали сльози. Скупо, але зворушливо, високий військовий чин пояснив, що це для нього, як останні проводи бойового друга. Колись сісти в його кабіну було мрією для льотчика.
Фахівці пояснили, що Ту-22М3 був синтезом всього нового у промисловості, техніці, науці. Літаки такого класу здатні служити довго, вони і на сьогодні не застаріли. Минулого року такі ж російські бомбардувальники було піднято у повітря з уральського міста Енгельс. В рамках навчань вони виконували завдання в Індійському океані. Знімальна група РТР транслювала політ по телебаченню. Дух перехоплювало – така міць!

Після того, як відрізали носову частину, взялися за хвостову. Посол сказав, що відчуває глибоку повагу до льотчиків, які літали на цих дивовижних машинах, адже керувати ними – це велике мистецтво. Представник Пентагону Дагл Інгленд, згадав як він молодим майором бував у Полтаві в якості помічника військового аташе в Москві. Щоправда, Ту-22 бачить вперше. Йому теж було сумно спостерігати за знищенням такої чудової машини. Український генерал  сказав, що колишня авіабаза „Полтава” функціонуватиме як запасний аеродром і зазначив, що з ліквідацією бомбардувальників типу ТУ-22 Україна не втратила цей рід авіації
Після коротких промов та відрізання носової частини літака високе керівництво поїхало геть у своїх розкішних джипах. Аж тепер натовп мітингуючих, що прорвався-таки через огорожу, дістався до майданчика, де знаходилися останки бомбардувальника.
Засніжений аеродром заливало яскраве сонце. Воно відбивалося в сльозах пілотів-ветеранів, які ніби в останню путь проводжали свого бойового друга. Та хотілося вірити, що це справді ще один крок до миру.

Рішення про ліквідацію 60 важких бомбардувальників типу Ту-22 (17 одиниць Ту-22М2 та 43 одиниць Ту-22М3) та 423 авіаційних крилатих ракет типу Х-22 було обумовлено низкою факторів. По-перше, після ретельного вивчення стану авіаційної техніки, з'ясувалося, що всі літаки типу Ту-22 на момент прийняття рішення щодо доцільності їх подальшого утримання або ліквідації, були небоєздатні та списані. По-друге, держава мала обмежені фінансово-економічні можливості щодо їх утримання.
З 2002 по 2006 роки на аеродромах у Миколаєві, Полтаві, Прилуках та Білій Церкві було ліквідовано 59 літаків типу Ту-22. Всі роботи в рамках проекту планується завершити в травні 2006 року.

(Прес-служба Міністерства оборони)

Перший командир дивізії Геннадій Котляр особисто освоїв Ту-22М3 влітку 1982 року. Він назвав його прекрасною слов’янською зброєю і сказав, що сумує на проводах останнього літака

Перший заступник командуючого Повітряними силами України генерал-лейтенант Сергій Онищенко: „Те, що відбувається на цьому аеродромі, є підтвердженням світовій спільноті, що Україна – миролюбна держава. Водночас, я як льотчик переживаю дуже складні відчуття, адже для нас літак – це щось рідне й живе, істота, якій віддав все своє життя”