“Ой, а що я тут наобіцяв?!”

- Пане Галата,  ви заявляєте, що Кременчук  повинен залишати собі  не менше 30% усіх податків. Як ви збираєтесь цього досягти? Адже це не компетенція мера, такі рішення приймаються на рівні уряду.
- Я висуваюсь на посаду мера від Народного Руху України. У парламенті ми маємо власну фракцію. Через неї я й планую добиватися 30%  для Кременчука.
- Ви обіцяєте  провести справедливу приватизацію. Що це таке?
- Справедлива – це на тендерній основі. Переможе той, хто запропонує найкращі умови для міста.  Наприклад, бізнесмен хоче купити шматок землі у самісінькому центрі міста. Дамо йому цей шматок, але за умови, що він побудує ще й будинок, наприклад, на Раківці.
- Це як за брежнєвських часів – купуєш апельсини, бери “у довісок” ще й пластмасове відерце або рибний суп у брикеті?
- Але ж якось треба турбуватися про людей?
- Ви плануєте збільшити кількість тролейбусів на маршрутах. Яким чином?
- У міському бюджеті  2006 року на ці потреби  закладено 450 000 гривень.
- Але ж цього не вистачить на купівлю навіть одного тролейбуса – він коштує близько мільйона гривень.
- Щоб були в місті кошти, я пропонує створити комунальний банк. Через нього йтимуть усі податки. Завдяки цьому вже за рік місто заробить 4,5 мільйони гривень.
- Звідки така цифра?
- Порахували. Узяли процентні ставки, які накручує банк при проведенні операцій по оформленні  комунальних платежів, адміністративних штрафів, тощо. Крім того я вважаю, що по головних магістралях міста, тим більше в часи пік, треба пускати тільки великі автобуси та тролейбуси, а не малі маршрутки!
- Як ви це зробите? Ви в курсі, що чимало депутатів міськради   контролюють  певні маршрути? Хіба ж вони відмовляться від свого  зиску?
- Для цього існує тендер!
- Ну, а тендерні умови вам напише та сама  транспортна комісія,  де – цілком можливо – є зацікавлені особи.
- Ну, я теж не вчорашній. Можу відрізнити, де дурниці написані, а як насправді треба!
- Ви стверджуєте, що лікувальні заклади Кременчука мають бути забезпечені  усім необхідним для безкоштовного лікування хворих. Де візьмете гроші?
- У міському бюджеті на 2006 рік передбачено більше 50 мільйонів на потреби медицини!
- Але ж ви розумієте, що більшість цих грошей піде на виплату зарплат медпрацівникам?
- Після  виплати зарплат та оплати енергоносіїв, на кожного кременчужанина залишиться по 731 гривні на рік.
- Звідки така сума?
- Поділили суму, яка залишиться після обов’язкових виплат медикам, на кількість мешканців Кременчука. Ці гроші – 731 гривня мають бути використані на медикаменти та лікування!
- Добре. Ми дійшли до головного питання. Ви обіцяєте посилити боротьбу з корупцією. Як?
- Дуже просто. Я і мої заступники не братимемо  хабарів!
- Але це не завадить брати іншим, у тому числі  правоохоронцям. Що робитимете?
- Тут не правоохоронці винні!  Сьогодні влада сама “відмиває” хабарників. На мою думку, сам  Закон про боротьбу з корупцією написаний, щоб захистити хабарника – він передбачає дуже несерйозне покарання – штраф, зняття з посади.
- То у своїй боротьбі з корупцією ви спиратиметесь на правоохоронні органи?
- Не все так просто. Там теж є свої проблеми. Я служив в СБУ.  Раніше в СБУ не було кумівства, раніше там би не дозволили  водночас  служити і батьку, і сину. Та ще й племіннику. А зараз... Ні, не можу про це говорити. Не звик з цивільними говорити про службу.
- Навіщо ви – колишній офіцер СБУ -  подалися у мери?
- Пішов свідомо. Все, чого я досяг у житті, досяг власними силами. Думаю, маю сили і для міста щось зробити.

- Ви обіцяєте докласти максимум зусиль, аби Міністерство фінансів затвердило для Кременчука коригуючий коефіцієнт, який змінить  фінансування медицини в місті. Як швидко ви збираєтесь це зробити? І що  конкретно коефіцієнт дасть місту?
- Над цим питанням ми працюємо всі чотири роки цього скликання. Разом з Василем Васильовичем Гаврилюком ми підняли це питання в Кабінеті Міністрів, у Міністерстві з надзвичайних ситуацій, Міністерстві охорони здоров’я та, нарешті, Міністерстві фінансів. Ми отримали узгодження в усіх міністерствах, окрім фінансового. Коли б не постійна зміна урядів та міністрів, гадаю, кременчужани вже б домоглися свого. Адже місто Кременчук, як і більшість промислових міст-донорів, має дуже негативну екологічну ситуацію. Ми вважаємо, держава повинна її враховувати і виділяти більше коштів на проблеми оздоровлення громадян – найперше, на медицину. Думаю, ми разом з Василем Васильовичем  це проб’ємо.
- Ви обіцяєте кременчужанам відміну графіків постачання води. Коли це станеться? І що для цього треба?
- Води в місті вдосталь. Але вона не доходить до осель. Коли будували та розширювали місто, паралельно з цим не розвивали мережу водопостачання. Найперша проблема – Крюків. Ви ж пам’ятаєте, там завжди вода за графіком. Щоб зняти проблему, ми побудували резервуар. За рахунок того, що ми можемо поповнювати його вночі, ми зняли графік подачі води вдень. Зараз будуємо водовід ЖБШ і міст, це коштує десь 15 мільйонів гривень. Тепер нам треба побудувати такий дюкер на Московській і вниз, до Хорольської.
- Чи закладені кошти на це будівництво у бюджеті 2006 року?
- Закладені.
- Поясніть, чому  так мало ремонтують дороги? Читачі-автомобілісти регулярно скаржаться.
- Наше місто, як і будь-яка родина, живе на ті кошти, які має. На ремонти доріг використовуються кошти, які ми отримуємо, як транспортний збір з автомобілістів. Це трохи більше 2 мільйонів гривень на рік. 600-700 тисяч ми виділяємо на ямковий ремонт. Якщо його не робити, у машин колеса повідлітають взагалі. Але сам по собі він неефективний. Раз, два – і знову яма. Тому ми потроху перетягуємо кошти на капітальний ремонт.
- Наші читачі скаржаться, що вулиці Кременчука темні. Ви плануєте щось змінити?
- Може хтось і не помітив, але вулиці міста зараз освітлюються на дві години більше. Раніше освітлення вимикали об одинадцятій. Зараз – о першій. Нам це вдалося зробити, бо трохи зекономили – встановили нові лічильники і використали дешевий нічний тариф. Наше завдання – щороку відновлювати освітлення на 10-15-ти вулицях. Потроху це робимо.
- Ну, Миколо Володимировичу, найважливіше запитання – про комунальні послуги. Рік тому, перед підвищенням комунальних тарифів, начальник УЖКГ пан Польщиков наобіцяв, що за більші гроші комунальники виконуватимуть більше робіт – аж 16 позицій -  впорядковуватимуть під’їзди, ремонтуватимуть їх, підвали, дахи та інше. Кременчужани платять. А комунальники не роблять. Ви плануєте змінити ситуацію на користь споживачів?
- Почекайте, сказати: зовсім не роблять – не можна. Все-таки вулиці прибирають, опалення до зими готують. А от щодо під’їздів – проблема є. 10 років вони взагалі не ремонтувалися. У місті більше тисячі  будинків. Навіть якщо накинемось на всі, за рік не відремонтуємо. Тому ми склали графік. Заклали під нього кошти.
- І що, він справді існує?
- Та його ж в газетах друкували!
- А що з тими 16-ма  позиціями, які наобіцяв виконувати начальник УЖКГ?
- Вони й виконують. Тільки не так добре, як хотілося  б. Я  особисто клявся посилити контроль. А заодно й перевірити штатний розклад, впорядкувати витрати – скільки на папір іде, на машини, на нові кам’яні паркани. Працюватимемо.

- Ви обіцяєте запровадити  пільгову систему харчування дітей у школах. За рахунок яких коштів?
- Сьогодні ми, завдяки законодавству, маємо право на реальну державну субвенцію. Як ми чинили раніше? Місту доводили норматив. І ніхто його не переглядав. Чому, наприклад, на одну дитину закладено 12 копійок, а не 40? Це я умовно кажу. А треба переглядати і добиватися субвенцій.
- Ви також обіцяєте зменшити рівень безробіття та створити нові робочі місця. Але ж більшість підприємств приватні, і меру не підпорядковуються?
- Пояснюю. Тут єдиний спосіб – створити сприятливий клімат для дрібних підприємств.
- Як?
- Як вже раніше запропонував Президент – за рахунок  введення доступних кредитів, мікрокредитів. Комунальне майно в Кременчуці на сьогодні не обраховане. Ми не маємо кадастра комунального майна, і не знаємо його (майна)  реальної вартості. Але ми повинні це зробити. Коли зробимо, отримаємо реальну вартість майна. І не міськвиконком, не міськрада, а спеціальні фінансові установи зможуть розподіляти фінансові потоки для  фінансування  малого бізнесу всередині міста, надавати ті самі мікрокредити  підприємцям.
- Складно якось. То мікрокредити видають під мінімальні відсотки?
- Так.
- Добре. А ось ви збираєтесь розширювати мережу дитячих гуртків та підліткових клубів. Але гуртки зараз навіть у школах закриваються – не вистачає коштів. А ви де візьмете?
- Дивіться. Тут треба брати бюджет 2006 року. Не знаю, скільки там зараз закладено на це коштів. Колись ми кошти на ці потреби проводили через фонд сприяння молоді та спорту. Звичайно, всі ці цифри рубались під корінь. Але зараз я поставив питання розвитку дитячих клубів, як свій пріоритет. Я так думаю, бюджет 2007 року збільшить суму на дитячі потреби десь відсотків на 50.
- Ого! Звідки такий оптимістичний прогноз?
- Він походить від бюджетного кодексу, який вступає в силу. Думаю, Верховна Рада буде більш лояльною до місцевих бюджетів. Вже йдуть розмови про те, щоб 50% надходжень залишати на місцях.
- Відчувається, що ви працюєте в Києві. Ваші програмні заяви зав’язані  на рішеннях Ради.
- Зараз іншим чином не вийде. Треба співпрацювати. Від  нашого  міста, на жаль, тепер нікого не буде  у Раді.
- Так, ми про це вже думали. І ще одне питання про місто. Як ви збираєтесь підтримувати бібліотеки та музеї в місті?
- Це найважливіше питання! Ми (міська влада) не маємо права виплачувати прямо зарплату працівникам не комунальних  установ. Наприклад, тим закладам культури, які знаходяться в обласному підпорядкуванні. Але можна зробити, як у Києві. Там є так званий культурний фонд. Туди – від будівельних робіт, що здійснюються в місті – відраховують деякі кошти. Суми реально невеликі. Але, якщо створити такий фонд, можна було б доплачувати працівникам культури по 20-30 гривень на місяць.
- Врешті фінальне питання. Як ви збираєтесь перемогти в Кременчуці, сидячи в Києві?
- Ви знаєте, у  мене велика дилема з цього приводу. Як правильно вчинити?  Дивлячись на те, що відбувається ось зараз у місті, я думаю – можливо, мені б варто було підтримати владу? А самому  йти до Верховної Ради, працювати на місто, пробивати ті програми, про які вам розповів?

“ТелеграфЪ”, в рамках проекту, звернувся до прес-служби кандидата на посаду міського голови пана Матицина,  щоб домовитись про терміни інтерв’ю. 13 березня  випусковий редактор “Телеграфа” Людмила Шпак  зв’язалася з пані Данилейко. Пані Данилейко пояснила, що всі питання кандидату Матицину мають бути надані у письмовій формі. Випусковий редактор пояснила, що проект не передбачає  такого формату.
17 березня  з пані  Данилейко розмовляла автор проекту, кореспондент “Телеграфа”. І теж  отримала  пропозицію надіслати всі питання у письмовій формі. Ми пояснили, що письмові запитання не дозволять показати реального кандидата. Вони продемонструють лише майстерність його іміджмейкерів та  копірайтерів.  Але  мета проекту – показати людину, а не розмістити на сторінках  стандартні дифірамби про її “сяючі очі, золоті руки та вогонь доброти, палаючий у серці”.
Як ми зрозуміли, кандидат Матицин не готовий до такого формату спілкування.

- Ви обіцяєте захищати міський бюджет перед обласними та державними органами влади. Яким чином?
- А так, як зробив мер Комсомольська. Він відстояв бюджет Комсомольська у Полтавському господарчому суді.  Його підтримувала міська громада. Саме вона має визначати обсяги фінансування міста.
- Ви пропонуєте створити   альтернативні  житлово-експлуатаційні служби. Що це таке?
- Поясню. Ще коли я працював у Світловодську, на хлібозаводі, у нас була в будинку така служба. Ми жили у заводському будинку, там же мешкали слюсарі,  електрики та сантехніки. Вони оперативно виконували ремонтні роботи. А жителі їм платили. Щоб усе було законно, ми створили громадську організацію співвласників будинку.
- Ви обіцяєте контролювати якість наданих ЖЕДами  комунальних послуг. Яким чином?
- Так, як на підприємстві. Всі комунальні служби підпорядковані міському голові. Він визначає і преміальний фонд. Ви ж розумієте, що є незмінна частина зарплати, а є перемінна – різні премії. Якщо люди спрацювали добре – отримують премії. Не працюють – не отримують премії.
- Де збираєтесь брати кошти на поточні ремонти будинків, дахів, під’їздів?
- Є такий заумний термін – реінженірінг бізнес-процесів. Раніше цей реінженірінг називався просто – скорочення. Коли на одного раба – три прораби,  а  прочистити каналізацію нікому, будемо скорочувати. Прорабів.
- Ви обіцяєте оптимізувати маршрути та графіки руху міського транспорту. Як?
- А ви подивіться -  у годину пік люди стоять, виїхати не можуть. Пройшла година пік, маршрутки ганяють порожні. Тож треба на  години пік пускати на маршрут більше одиниць транспорту.
- Ще більше? Але ж в Кременчуці вже є затори, куди більше?
- Справа у маршрутках. Навіщо взагалі їх пустили на головні магістралі, де ходять автобуси та тролейбуси? Головні магістралі треба віддати тролейбусам та великим автобусам. Інакше за рахунок чого місто збирається утримувати тролейбусний парк – а це екологічно найчистіший вид транспорту?!
- Добре. Ви плануєте впроваджувати у місті сімейну медицину. Ви впевнені, що це – найліпший шлях?
- Світова медицина розвивається саме  в цьому руслі!
- Це так. Але ж сімейні лікарі – це ті самі земські лікарі, які працювали на селах у дореволюційній Росії.
- А в Америці й досі працюють сімейні лікарі!
- Хіба американці від цього менше хворіють?
- Тут головне – профілактика хвороби! Саме це має робити сімейний лікар!
- Ви обіцяєте забезпечити безкоштовний правовий захист громадян. Яким чином?
- Хіба у нас мало адвокатських та нотаріальних контор? Ось нехай  годинку на тиждень консультують громадян!
- Безкоштовно?
- На громадських засадах. У них же є свої питання до влади?
- Це шантаж.
- Не шантаж, а нормальні  партнерські стосунки.
- Ви обіцяєте встановити суворий контроль за діяльністю комп’ютерних клубів. Чому вас цікавить це питання?
- Бо в мене діти ростуть! Діти до 14-ти років взагалі не повинні сидіти у клубах після 20.00. Вся  та гидота і порнографія, яку вони там дивляться,  - це ж впливає на їхню психіку!
- Наш читач надіслав до вас запитання (в рубриці SMS-експерт). Він запитує: кандидат Яворський задекларував дохід понад 200 000 гривень. Дохід міського голови Глухова складає 17 000 гривень. То  навіщо кандидату Яворському втрачати так багато коштів? Адже, якщо він стане мером, отримуватиме 17 000. Відповісте, навіщо?
- Питання цікаве. Вам серйозно відповідати?
- Краще щиро.
- Добре. Я маю нормальні чоловічі амбіції. Я вважаю, що – як керівник досить успішного підприємства – маю рости. А прожитковий мінімум я маю. І взагалі, наскільки я знаю – ще жоден мер від голоду не помер!