“Кто не работает, тот ест!”

Українці, яким Закон надає такі  шалені пільги – народні депутати України. А пільги їм Закон надає, бо  вони самі пишуть цей Закон.
Все просто. Народні  депутати напередодні закінчення терміну свого перебування у Верховній Раді, протягли  законопроект  №  8714, який гарантує їм додаткові пільги – найперше, виплату матеріальної допомоги по безробіттю у  розмірі 50 %   зарплати  діючого народного депутата. У вересні 2005 року зарплата нардепів зросла  утричі – з 5 000 до 17 000 гривень. Відповідно, безробітні  нардепи отримуватимуть більше  8 000 гривень щомісяця. За підрахунками апарату Президента, виплата такої допомоги по безробіттю (з урахуванням усіх доплат та надбавок)  лише одному нардепу потягне з бюджету країни 120 000 гривень на рік.
Найголовніше, що безробітний нардеп отримуватиме цю допомогу за будь-якої погоди аж до пенсії. На відміну від пересічного українця, який, за законом, може бути знятий з обліку на біржі праці і позбавлений державної матеріальної  допомоги (у випадках, обумовлених законом).
Щоб убезпечити себе максимально,  нардепи внесли до ст. 20 нового законопроекту  дуже хитрий пункт, який забороняє скасовувати або звужувати  нардепівські  привілеї  будь-якими  іншими законодавчими актами.  Це на той випадок, якщо хтось побажає переписати такий щедрий до нардепів закон.

Отже, в новій редакції Закон виглядає так:
- після припинення депутатських повноважень нардепа поновлюють на попередньому місці роботи (те, звідки він подався у нардепи);
- у разі неможливості поновитися на попередньому місці роботи, нардепа зараховують до резерву кадрів Головного управління державної служби України;
- нардепи, які працевлаштувалися на роботу, але втратили її (без обмежень у часі), також зараховуються до держрезерву;   
- поки нардеп працевлаштовується, держава платить йому повний оклад діючого народного депутата – з усіма надбавками та доплатами, але не більше року;
- якщо нардеп так і не працевлаштувався протягом року, або працевлаштувався, але втратив роботу, надалі держава виплачує  йому щомісяця матеріальну допомогу у розмірі 50 %  від зарплати діючого нардепа, з усіма надбавками та доплатами (за умови, що нардеп-чоловік  має 20 років трудового стажу, нардеп-жінка – 25) . І платить так  аж до пенсії.

Закон шикарний.  Нардепи і раніше отримували непогану  матеріальну допомогу у разі безробіття. Але не таку  масштабну. Тож і  війни за  закон  точаться  масштабні. Верховна Рада абсолютною більшістю голосів прийняла  законопроект  №  8714 ще 24 лютого 2006 року. Але Президент наклав на нього вето. Депутати подолали президентське вето –  за подолання вето проголосувало 307 нардепів (достатньо 300).  Але Президент вдруге наклав вето на такий жаданий для депутатів законопроект.  На думку Президента,  законопроект  порушує ст. 24 Конституції України, яка гарантує громадянам рівність перед законом. Загальний для українців Закон “Про зайнятість населення” (регламентує  проблеми працевлаштування населення) також не передбачає   такі  суперпільги  для окремої групи населення. Крім того, Президента непокоїть, що (згідно довідки Кабміну) кожному  безробітному  нардепу доведеться виплачувати з держбюджету по 120 000 гривень на рік.
Головне науково-експертне управління України з Президентом не погоджується. Експерти вважають, що нардепи таки мають права на  суперпривілеї. Більше того, такі привілеї необхідні нардепам, аби вони могли самовіддано і безстрашно захищати права пересічних українців (у своїх висновках експерти посилаються на прецедентне  рішення  Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року, № 5-рп/2002). 
Невдовзі ми  дізнаємось, до  чого  домовляться експерти, нардепи та Президент. Але до чого б вони не домовились, наш  Кременчук вже увійшов в історію – як  місто, яке породило автора геніального закону – народного депутата Василя Васильовича Гаврилюка! Так, так, саме кременчуцький нардеп Гаврилюк  разом з двома друзями – нардепами  Сасом  та  Жижком  – вигадали цей закон. “Сообразили на троих”, так би мовити. Що не кажіть, а наш Василь Васильович – голова! Масштабно мислить. Такий закон – чудова страховка на майбутнє. На той  випадок, якщо пройти до парламенту вдруге не вдасться. Власне, пройти і не вдалося. Приватна партія пана Гаврилюка “Третя сила”  3 % бар’єру не подолала – ні у Верховній Раді, ні в міській раді Кременчука.  Але Василь Васильович від голоду не потерпатиме. З чим його і вітаємо.

На жаль, Закон – такий щедрий до нардепів – досить жорсткий до пересічних  громадян. Так, згідно з п.17 “Порядку призначення і виплати державної  соціальної  допомоги малозабезпеченим сім’ям” , матеріальна допомога сім’ям, якщо їх працездатні члени не працевлаштовуються, може бути зменшена спершу до 50 %  передбаченого  обсягу. А потім – якщо годувальники сім’ї  і надалі не працевлаштовуються – матеріальна допомога зменшується до 20-ти, і зрештою, до 10 %.  Ось так. Ніякого прижиттєвого пансіону.

Наочний приклад бідного, безробітного нардепа – голова Всеукраїнської профспілки Верховної Ради України Леонід Гармаш. Бідолашний  ніяк не працевлаштується. У 98-му він склав  депутатські повноваження. Але на попереднє місце роботи – вчителем середньої школи – так і не повернувся. Пардон, не зміг працевлаштуватися. Так, нещасний, і живе – отримує щомісяця  50 %  зарплати нардепа.  Розповідає про це з обуренням: “Щомісяця  я, як принижений  громадянин, пишу заяву, аби мені виплатили утримання!”
Тепер бідолаха отримуватиме більше – адже нардепівська зарплата  зросла утричі.  Відповідно, зросла і сума матеріальної допомоги по безробіттю.  Як він сам зазначив: “Ой, спасибі Юлії Володимирівні (Тимошенко) – одна вона підняла зарплату вищим чиновникам держави!”