30 гривень за 2,5 години на Майдані

У країні почалась чергова політична движуха, відповідно, на Київ посунули автобуси та потяги зі «щирими» прихильниками різних політичних сил. «ТелеграфЪ» запитав у кременчуцьких  партійців, скільки коштує один найманий ентузіаст?
Голова кременчуцького осередку Партії Регіонів пан  Черниш  визнав, що кременчуцькі коаліціянти – регіонали, соціалісти та комуністи – направили минулої суботи, 31 березня, до Києва, на Форум коаліції національної єдності (так тепер називається антикризова коаліція) своїх представників, але не вказав, скільки та чи отримали вони гроші. Також пан Черниш повідомив, що вночі у вівторок вже особисто регіонали вислали з Кременчука до Києва два автобуси політично свідомих громадян. Знову-таки, голова партійного осередку не розповів, чи поїхали ці громадяни відробляти у Києві отримані гроші.
Представник кременчуцького осередку «Нашої України» пан Урін повідомив, що осередок направив на мітинг опозиційних сил до Києва близько 60 волонтерів. Мітинг відбувся 31 березня – у той самий день, коли антикризова коаліція проводила свій Форум.  Пан Урін також не повідомив, чи платили нашоукраїнці волонтерам  гроші.
Зате  безпартійна студентка  Саша, яка зараз вчиться у Києві на політолога, а свого часу працювала у Молодіжній редакції  «Телеграфа», чітко назвала вартість  політичного ентузіазму. Вона розповіла, що за дві з половиною години  стояння на Майдані під час акцій 31 березня, отримала 30  гривень.  А її подруга з авіаційного інституту заробила за три години 45 гривень.
Крім того Саші вдалося підробити 29 та 30 березня. Разом з подругою роздавала свідомим та не дуже громадянам агітаційні брошури  «Народної самооборони» Луценка. Працювали біля метро «Університет».  Народ  гріб брошурки з апетитом. Лише якийсь дядько розізлився та порвав агітку. Буває. Заробили дівчата по 55 гривень.  Хоча паразит Пашка – організатор студентів – обіцяв по  60.
Наостанок Саша порадила всім бажаючим підробити не губити прапори – бо за них вираховують по 20 гривень.
Свою розповідь дівчина закінчила так: «Тепер з жалем згадую осінь-зиму 2004 року, коли я – ще школярка – нав’язала на себе куди тільки можна  помаранчеву символіку та вийшла на наш кременчуцький міні-Майдан біля міськвиконкому.  Разом з натовпом зафанатілих бабусь та дідусів викрикувала «Разом нас багато!!!» та тому подібну байду. Даремно витратила час».