Хто допомагає Жеваго і Шаповалову?

За кожним нардепом стоїть ряд помічників, які допомагають йому в підготовці документів, спілкуванні з виборцями. Посвідчення помічника­-консультанта народного депутата відкриває практично усі двері, а ті помічники, які перебувають на державній службі, взагалі прирівнюються у статусі до спеціалістів Кабміну.

Із державного бюджету щороку на оплату праці помічників витрачається понад 100 млн гривень.

Згідно Закону України "Про статус народного депутата України" кожен нардеп може мати до 31 помічника. Із них чотири помічника, які прирівнюються до статусу держслужбовця.

Відповідно до розпорядження "Про оплату праці помічників­-консультантів народних депутатів України у 2015 році" встановлено місячний фонд оплати праці помічників народного депутата:

з 1 січня 2015 року ­- 17052 грн,

а з 1 грудня 2015 року -­ 19292 грн.

Також установлено, що максимальний місячний розмір заробітної плати помічника­-консультанта народного депутата, як і самого народного депутата, обмежується 7­-ма розмірами мінімальної заробітної плати (8526 грн). Окрім помічників-держслужбовців депутатам допомагають консультанти, яких також прикріплюють до апарату Верховної Ради, але статусу держслужбовця не надають.

Часто парламентарій приймає їх на роботу тимчасово, наприклад, на час підготовки конкретного законопроекту, аби потім мати можливість офіційно розрахуватися з особою. Для цього нардепу щомісяця виділяють 20 тисяч гривень (тобто 240 тисяч на рік) незалежно від кількості помічників, а вже сам депутат вирішує, скільки і кому дати. За його бажанням, число їх може змінюватися, зарплата урізатися або збільшуватися.

Кількість помічників, які працюють на громадських засадах, теж визначає нардеп і їх кількість коливається. Зазвичай, це активні люди, члени політичної сили чи просто політичні однодумці депутата, як правило, з різних регіонів України. Вони потрібні нардепу, аби у різних куточках держави мати інформацію "з перших уст", а не з офіційних джерел.

Позаштатні помічники мають такі ж повноваження, як і штатні (посвідчення, доступ до кабінетів чиновників усіх рівнів, доступ до баз даних, телекомунікаційних мереж і т. д.). Саме тому оприлюднення їхніх імен так само важливе, як і штатних помічників.

Обранець по 150 виборчому округу (м. Комсомольськ та частина Автозаводського району міста Кременчука) Костянтин Жеваго має чотирьох помічників, всі вони отримують державну заробітну плату: Ірина Зінченко, Світлана Логвин, Ігор Хом’як, Ірина Хомяк. На громадських засадах жодного помічника нардеп не має.

У кременчуцького обранця Юрія Шаповалова  двоє помічників є держслужбовцями: Руслан Проценко, Тетяна Ройко.

За строковим трудовим договором на постійній основі працює Микола Бокован, на громадських засадах ­ - Володимир Пелипенко.

Серед депутатів Полтавщини найбільше помічників, які готові працювати без заробітної плати ­ на громадських засадах, судячи із інформації на сайті Верховної ради, Юрій Бублик ­ має  17 помічників­-добровольців.