За версією «Телеграфа», новий Закон «Про місцеві вибори» фактично унеможливлює проникнення до влади незаангажованих громадських активістів
Після Майдану в Кременчуці з’явився чималий прошарок громадських активістів. Активісти у нашому місті діяли і раніше, та то були окремі громадяни, які боролися за справедливість у якомусь конкретному питанні. Наразі ж громадські активісти стали реальною силою. Вперше за історію України вони потрапили до Міністерства оборони в Києві. А в Кременчуці – до складу міськвиконкому.
На рахунку активістів чимало корисних справ – допомога Майдану, волонтерство, допомога армії, активізація люстраційних процесів на місцях, боротьба за прозорість фінансової політики влади.
Звісно, що суспільство (значна його частина) сподівалося побачити громадських активістів у владі. Саме з ними громадяни пов’язували надії на очищення влади. Втім, за версією «Телеграфа», новий Закон «Про місцеві вибори» фактично унеможливлює проникнення до влади незаангажованих громадських активістів. На нашу думку, проти активістів працюють такі норми закону:
– громадянин має право балотуватися до рад різних рівнів (міська, районна, обласна) лише як висуванець від партії, самовисування неможливе;
– для партій збільшений прохідний бар’єр – на місцевих виборах він становить 5% (раніше було 3%). На нашу думку, ця норма працює як фільтр проти молодих або нерозкручених партій, яким бракує коштів на тотальну рекламу;
– закон передбачає процедуру позбавлення депутата мандату – формально, для цього має зібрати підписи ініціативна група, та вирішувати долю депутата уповноважене саме партійне керівництво. На нашу думку, ця норма працює як «жорсткий ошийник» і робить депутата максимально залежним від партійного керівництва.
Такі нові правила «життя по-новому». Потрапити до влади без допомоги партії активіст не може. Тож давайте подивимось, до яких партій притулилися кременчуцькі громадські активісти, які балотуються до міської ради.
А коли подивимось, зрозуміємо, чого нам чекати.
Що сталося з Майданом
Руйнівний вплив Закону про місцеві вибори наочно демонструє історія кременчуцького Майдану. Навесні 2015-го року вже було відомо, що за новим законом кандидатів на місцевих виборах висуватимуть лише партії, а не громадські організації. І саме навесні громадське об’єднання Майдан залишив колишній лідер Володимир Пилипенко. Володимир Іванович очолював Майдан від початку його діяльності, а навесні 2015-го заявив, що Майдан вичерпав себе, його треба розпускати і пішов геть. Через певний час виявилось, що він балотуватиметься на посаду міського голови від партії «Свобода».
Другий незмінний учасник кременчуцького Майдану – Ганна Павленко – Майдан не залишала. Та балотуватиметься вона від партії Садового «Об’єднання «Самопоміч».
Від «Самопомочі» піде до міськради і Кирило Климчук
Два інших дуже активних учасника Майдану – Леонід Харченко та Сергій Полюхович – подалися до партії Простих людей Сергія Капліна і балотуватимуться до міськради від цієї політсили. Харченко став членом партії.
Найбільшу ж кількість колишніх учасників кременчуцького Майдану зібрала партія «Патріот». Це Олег Савченко, Сергій Галата, Андрій Касаткін та Володимир Риженко.
Отже ми бачимо, що колишні учасники кременчуцького Майдану розпорошилися по кількох дуже різних партіях – «Свобода», «Самопоміч», «Партія простих людей Капліна» та «Патріот». А в партії, як у будь-якій ОПГ, існує правило: партія допомагає тобі, ти робиш те, що каже партія. У кожної партії свої лідери, у кожного лідера – свої цілі. «Свобода» на минулих парламентських виборах не пройшла до Верховної Ради, наразі прагне реваншу і усіляко критикує чинну владу. «Самопоміч» все ще залишається членом парламентської коаліції, хоча публічно критикує деякі рішення Президента та уряду. «Патріот» та «Партія... Капліна» взагалі створені лише перед місцевими виборами. Це дає нам підстави вважати, що мета цих двох політичних проектів – прорив до влади. І все.
Громадські активісти в партійних лещатах
Не лише майданівці на виборах розбіглися по партіях із різною ідеологією. Інших кременчуцьких активістів спіткала та сама доля. До «Укропу» подався колишній учасник Майдану та борець проти Біланівського ГЗК Володимир Сосов. Ще одна кременчуцька активістка Оксана Піддубна теж подалася до «Укропу», тепер балотується від нього на посаду міського голови. Активістка з «Жіночої сотні» та послідовний прихильник люстрації Ольга Тищенко стала першим номером у партії «Воля». Представник «Правого сектору» Іван Балацький та волонтер Ірина Митрофанова пішли до партії «Патріот». І, нарешті, відомий у місті правозахисник, борець проти будівництва Біланівського ГЗК Ніна Дашко подалася до партії «Рідне місто».
Як бачите, тут така ж історія – партії дуже різні, про схожу ідеологію навіть говорити не доводиться. «Укроп» – партія українського олігарха Ігоря Коломойського. «Рідне місто» – партія кременчуцького олігарха Володимира Матицина. «Патріот» – взагалі цікава структура. Тут зібралася найбільша кількість «ображених на Майдан» та «ображених на «Свободу». Савченко та Галата пішли зі «Свободи», точніше, Савченка звідти виключили. Крім того, у Савченка давнє непорозуміння з кременчуцьким Майданом. Касаткін та Риженко колись починали працювати у кременчуцькому Майдані та пересварилися і пішли звідти. Іван Балацький реально воював із кременчуцьким Майданом, навіть ходив туди з муляжем автомату Калашникова. Ірина Митрофанова дуже різко критикувала активіста Майдану Леоніда Харченка. Тож варто обдумати, на якій ідеологічній платформі ці громадські активісти зібралися разом у партії «Патріот». За версією «Телеграфа», створення «Патріоту» ініціювала самопроголошена «команда Бабаєва». На нашу думку, мета створення партії «безбашенных» патріотів – мочити конкурентів «не по-детски», що, власне, і робить лідер «Патріота» Олег Савченко – його розгромні інтерв’ю друкуються у передвиборчих виданнях «Правдоруб», «Сама чесна газета» та «Патріот». Усі викривальні заяви лідера «Патріота» спрямовані проти кандидатів Пилипенка, Гриценка, Дроздової, Плахотника, Піддубної. Ці громадяни – найсерйозніші суперники трьох кандидатів із самопроголошеної «команди Бабаєва» – Калашника, Малецького, Головача. Якщо поставити штатне питання: кому вигідно те, що робить Олег Савченко, на думку спадає лише одна відповідь: це вигідно «команді Бабаєва».
Ось така виходить передвиборча картина. Відповідно, голосуючи за конкретного громадського активіста, виборці мають пам’ятати, що за новим хитрим законом вони автоматично голосують за партію, до якої той приліпився. І тут вже варто зважити, наскільки та партія взагалі відповідає сподіванням громадянського суспільства.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.