Навіщо ми їх обирали?

Напередодні виборів до міської ради нас у черговий раз годують обіцянками. На чому лише не роблять піар кандидати: обіцяють стабільність і мир, гідні зарплати та пенсії, зниження комунальних тарифів – тобто все, що від них абсолютно не залежить. Бо стабільність і мир – справа Президента, зарплати та пенсії – Верховної Ради та Кабміну, а всі тарифи, крім утримання будинків (послуг керуючих компаній), затверджують у Києві.

Ми побачимо в бюлетенях багато прізвищ тих, хто є нині депутатом міської ради. Незважаючи на те, що багато хто з них так і не збагнув свою основну функцію – бути представником інтересів територіальної громади, виборців свого округу, захищати їхні законні інтереси, виконувати їхні доручення – словом, робити все те, що передбачено Законом України «Про статус депутатів місцевих рад». Цим же Законом передбачено, що не рідше одного разу на рік депутати мають звітувати перед виборцями про роботу – проводити збори.

«Звіт депутата місцевої ради повинен містити відомості про його діяльність у раді та в її органах, до яких його обрано, а також про його роботу у виборчому окрузі, про прийняті радою та її органами рішення, про хід їх виконання, про особисту участь в обговоренні, прийнятті та організації виконання рішень ради, її органів, а також доручень виборців свого виборчого округу», – сказано в Законі. За результатами такого виступу перед громадськістю депутати здають звіти в письмовій формі до апарату міської ради. І ми скористалися тим, щоб проаналізувати: чим же займалися наші обранці?

Депутат – не Дід Мороз

Прямі обов’язки депутата місцевої ради регламентовані ст. 10 Закону «Про статус депутатів місцевих рад». Ось коротко їх зміст:

1. Підтримувати зв'язок із виборцями.
2. Не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про виконання міських програм, планів, бюджету, доручень виборців.
3. Брати участь у громадських слуханнях, масових заходах.
4. Вивчати громадську думку, потреби громади, інформувати про них раду та виконавчі органи, брати участь у їх вирішенні.
5. Вести прийом виборців, розглядати звернення, заяви і скарги, вживати заходи для їх оперативного вирішення.

Отже, депутат – не Дід Мороз, він не зобов’язаний надавати матеріальну допомогу або своїм коштом ремонтувати дороги. Тож якщо ми будуємо громадянське суспільство, не варто обирати до міськради, очікуючи «подачок». Громадськість повинна вимагати від обранців виконання їхніх прямих обов'язків: раціонального розподілу бюджету та місцевих ресурсів, підкреслив нещодавно у розмові з кременчуцькими журналістами Андрій Кругляшов, представник громадського руху «Чесно». «Люди чому не люблять депутатів? Вони не вміють ними користуватися», – зазначає він.

І дійсно, у депутата є важелі впливу, і він може й зобов’язаний враховувати громадську думку та клопотати в інтересах виборців, вирішувати їхні проблеми. Є такі форми як депутатський запит, депутатське звернення – часто вони виявляються дієвішими за звернення простих громадян.

«ТелеграфЪ», виходячи з вимог закону до депутатських обов’язків, проаналізував звіти кременчуцьких обранців. Масові заходи (з якими майже в кожного депутата вочевидь проблем немає) ми пропустили, все інше – в таблиці.

Хто не звітує про роботу

1. Олег Балим
(фракція «Рідне місто»)
2. Віктор Бугайчук
(позафракційний,
член партії «Свобода»)
3. Андрій Джигіль
(депутатська група
«Єдиний Кременчук»)
4. Олександр Козенко
(позафракційний)
5. Володимир Криворучко
(позафракційний, деп. група «Кременчук»)
6. Сергій Кузнєцов
(фракція «Рідне місто»)
7. Наталя Лихошвай
(фракція «Рідне місто»)
8. Микола Ляпун
(фракція «Батьківщина)
9. Віталій Надоша
(фракція «Єдиний Кременчук»)
10. Андрій Недяк
(фракція «Єдиний Кременчук»)
11. Геннадій Нежурбіда
(позафракційний, деп. група «Кременчук»)
12. Олександр Семеніщев
(позафракційний, деп. група «Кременчук»)
13. Петро Столяр
(фракція «Батьківщина)
14. Руслан Федорченко
(позафракційний, деп. група «Кременчук»)
15. Микола Черниш (голова
фракції «Трудовий Кременчук»)

Примітка: Депутат Павло Лук’янченко прийшов у міську раду 23.12.14 замість засудженого за хабар Василя  Щобака, тож звітувати не міг. Депутат Алєксєєв у минулому році перебував у СІЗО – його судили за хабар.

Це тека, де в апараті міської ради зберігаються звіти про депутатську роботу. Отримати звіт депутата за запитом (або ознайомитися з ним) може кожен виборець. А ще краще - ходити на депутатські звіти

Навіть секретар міськради «забув» про депутатські обов’язки…

Якщо депутат «білий» у таблиці – це означає, що він сумлінно виконував свої обов’язки (принаймні, судячи зі звіту). Тобто його звіт містить конкретні дані про проблеми виборців на окрузі, про їхні потреби та шляхи виконання (депутатські звернення, запити, участь у формуванні місцевих програм).

Найдетальнішими виявилися звіти більшості депутатів фракції «Рідне місто» (або виходців із цієї фракції), і лише вони аналізували виконання міських програм «Вода питна», «Світло» та інших стосовно конкретних виборчих округів.

Що більше сірого кольору – то далі знаходиться звіт про депутатську діяльність від справжніх депутатських обов’язків.

За нашими підрахунками, таких депутатів-двієчників 14, у тому числі в «сіру зону» потрапив секретар міської ради Василь Івко, один із найдосвідченіших депутатів, який просто не може не знати про прямі обов’язки депутата. Можливо, виконувати їх йому заважали обов’язки міського голови, які були покладені на нього через відсутність мера. Але що стало на заваді в роботі з виборцями іншим депутатам? Нам не зрозуміло.

Напевне, ви звернули увагу, що більшість обранців не вважає за потрібне проводити зустрічі та звітувати перед виборцями – вони не змогли вказати дати проведення таких зборів.

Підміна понять або «додавання цукру»

Ми розпочали з того, що депутат – не Дід Мороз, але заможні депутати здебільшого звітують про благодійництво, а не про депутатські обов’язки. Це Геннадій Леготкін, Віталій Котляр, Євген Хворост, Ірина Дроздова, Олександр Березянський, Олег Сазонов та інші – перелік можна продовжувати. Леонід Голобородько, судячи зі звіту, свою діяльність депутата розуміє лише як суцільне благодійництво та участь у масових заходах на свята з привітаннями та подарунками.
Ми, звичайно, не проти благодійництва. Але, щоб бути меценатом, не обов’язково бути депутатом. А завдання депутата – інші.

До речі, деякі звіти про благодійництво породжують нові запитання. Так, Ігор Семеняченко відзвітував про надання матеріальної допомоги виборцям у сумі 11 тис грн. Відповідно до декларації про доходи пана Семеняченка, за весь 2014 рік він заробив аж 1218 гривень, то звідки ж гроші взяв, щоб роздати іншим?

Робіть висновки!

Багато знайомих прізвищ депутатів ви побачите в бюлетенях 25 жовтня. Перш, ніж йти на вибори, перегляньте ці знайомі прізвища у таблиці, яка містить аналіз діяльності обранців за останній рік. Або у списку тих, хто не звітує про свою роботу. Подивіться на попередню роботу депутата і зробіть висновки, чи вартий він переобрання.

Велике сприяння, або Казуси у звітах

Пропонуємо деякі депутатські висловлювання мовою оригіналу – щоб мати уявлення про культуру мовлення обранців.

Ігор Березенський:
«Прийняв участь у роботі робочої групи з перевірки функціонування та роботи промислових підприємств, розвитку будівництва в місті, роботи транспорту». А сам депутат зрозумів, що сказав?

Олександр Березянський:
«Сприяв асфальтуванню заїзду у внутрішньоквартальних доріг до будинків…»
«Після двох резонансних убивств сприяв встановленню автоматично пошукових камер на в’їзді виїзді з міста»

Галина Гладенька:
«Сприяння проведення часткової обрізки крон дерев…»
Не можемо не прокоментувати: дороги можна асфальтувати або не асфальтувати, дерева кронувати або не кронувати, а сприяти – це як? Стояти поряд?

Ольга Шиян, Ірина Зінченко:
«Встановлено дитячу площадку по вул. Бойко, 19»
Депутати написали один звіт на двох. Що подивувало: ні директор школи пані Шиян, ні помічник нардепа Ірина Зінченко не вміють грамотно писати.

Правильно так:
«Встановлено дитячий майданчик на вул. Бойка, 19».