Чудові кременчужани-2016: люди, які нас надихають!

Ростислав Зауральський, який створив мобільну станцію переливання крові для поранених в АТО

Кременчуцький врач-трансфузіолог Ростислав Зауральський створив мобільну станцію переливання крові для забезпечення потреб бійців, поранених в АТО. У грудні він отримав державний патент на цю мобільну станцію, його видала Державна служба інтелектуальної власності України.

Основна теза лікаря Зауральського – кров треба підвозити якнайближче до передової, бо поранення завжди пов’язані з величезними крововтратами. Проблема полягає в тому, що плазму дуже складно транспортувати – вона потребує особливих умов зберігання, жорсткого дотримання температурного режиму тощо.

І лікар Зауральський, він же волонтер Зауральський, розробив спеціальний контейнер, завдяки якому компоненти крові можна транспортувати і підвозити якнайближче до передової. В одному контейнері вміщується 2 літри плазми, а це – 4 врятованих бійця, які потребують термінового переливання крові.

Віталій, рятівник чорного кошеняти

28-го жовтня на Кременчуцькому мосту рятували мале чорне кошеня, яке невідомі гади вкинули у трубу довжиною 20 метрів. Кошеня врятували. Сталося це завдяки кременчужанину Віталію.

Одного вечора, повертаючись додому через міст, він почув жалібне нявкання. На мосту нікого не було. Згодом Віталій зрозумів, що нявчить з величезної труби, яка тяглася за перилами мосту вниз, до Дніпра. Наступного дня зранку Віталій знову пішов до тієї труби, та звідти вже ніхто не озивався, тож чоловік вирішив, що той, хто нявчав, загинув. Та наступного вечора, проходячи повз трубу, він знову почув жалібне нявчання. Самотужки Віталій нічого не міг зробити – довжина труби 20 метрів, вона йшла під опори мосту. Він звернувся до КП «Спецсервіс-Кременчук». Звідти приїхала група на чолі з керівником відділу відлову Мариною Кожушко. Їм таки довелося поморочитися – адже того, хто нявчав, треба було витягти з труби довжиною у 20 метрів. І все-таки «нявкуна» витягли – це виявилось зовсім маленьке чорне кошеня. Марина Кожушко зазначила, що кошеня домашнє, чисте і його просто викинули в трубу, аби позбутися, бо, за її досвідом, кішки та кошенята не блукають мостами, де немає їжі і купа автомобілів, і не стрибають у труби, які знаходяться поза мостом. На її думку, кошеня просиділо у трубі 4–5 діб. Врятоване кошеня взяв у сім’ю Віталій.

Ігор Митрофанов, який переміг «Кременчукгаз»

Кременчужанин Ігор Митрофанов подав до суду позов проти ПАТ «Кременчукгаз» за неправомірне нарахування йому оплати за газ за максимальною нормою 9,8 куб м. Через відмову мешканців будинку, де живе Митрофанов, від будинкового лічильника газу компанія з липня по жовтень нараховувала їм оплату за максимальною нормою 9,8 куб м/особу – замість норми, затвердженої Кабміном (4,4 куб м/особу).

Митрофанов виграв. У грудні суд повністю задовольнив його позовні вимоги – зобов’язав «Кременчукгаз» перерахувати позивачу вартість спожитого за чотири місяці газу, а також сплатити судові витрати. Ігор Митрофанов каже: «Я – юрист, і мене, як професіонала-юриста, зачепило те, що вони роблять. Якщо пустити все на самоплив, то «беспредел» породжує «беспредел», і кожен застосовуватиме свої правила так, як він їх бачить!».

Група рятівників 81-річної бабусі-чемпіонки: дільничний, Юля і Володимир

На початку 2016-го, з 4-го по 6-те січня, у Кременчуці тривала спецоперація з порятунку 81-річної кременчужанки Марії Олександрівни Винокурової. Бабусю вигнала з її власної квартири племінниця. Тож Новий рік стара жінка зустріла під ледь теплою батареєю у під’їзді (ще й не у власному, з остраху вона подалася до сусіднього будинку). Марія Олександрівна – чемпіонка Кременчука з шахів, у 2014-му в Кременчуці проводили турнір на її честь.
Про ситуацію, в яку потрапила Марія Олександрівна, «Телеграфу» повідомив кременчужанин Володимир. Так почалася рятівна операція.

До групи порятунку увійшли Володимир, дільничний інспектор Віталій Набоков та репортер кримінальної хроніки Юлія Волинська. Завдяки їхній наполегливості 4-го січня до квартири Марії Олександрівни прибув поліцейський наряд та рятівники з МНС. Та племінниця, яка вигнала стареньку з квартири, не відчинила двері. А вибивати їх МНС-ники відмовились, бо для таких дій має бути відповідна ухвала суду. Поліція теж відмовилась вибивати двері, бо бабуся не мала при собі правовстановлюючих документів на квартиру. Тож 4-го січня ситуація зайшла практично у глухий кут – попереду у старої жінки знову була довга зимова ніч у під’їзді, а січень 2016-го видався сніжним та дуже морозним. «ТелеграфЪ» звернувся по допомогу до начальника міського управління здоров’я Максима Середи – і за його розпорядженням 81-річній Марії Олександрівні виділили соціальне ліжко у 1-й лікарні. Попри всю скромність соціальних ліжок, вони набагато симпатичніші за холодний під’їзд хрущовки.

Поки Марія Олександрівна відігрівалася на суворому соціальному ліжку, дільничний інспектор Набоков десь розшукав її більш адекватних, ніж племінниця, родичів. З їхньою допомогою жінці все-таки вдалося потрапити до власної квартири. А племінницю забрали з собою санітари зі специфічної лікарні.
Ця історія, за версією «Телеграфа», – одна з найзворушливіших подій року. Та фінал у неї не надто оптимістичний. Дільничний Набоков, який дві доби шукав родичів Марії Олександрівни, наразі не пройшов переатестацію.

Ярослав, врятував самогубцю

8-го квітня кременчужанин Ярослав Гусєв їхав зі своєю дівчиною через міст, до Крюкова. На перилах мосту він побачив чоловіка, який зібрався стрибати у Дніпро. Ярослав зупинив автомобіль, увімкнув аварійний сигнал і побіг до чоловіка – він ледь встиг ухопити того за одяг. Чоловік мовчав і не опирався, Ярослав передав його поліцейським, які проїжджали мостом.

Спілкуючись із «Телеграфом», Ярослав запитав: «Всі ж бачили, що він стояв на перилах? Чому ніхто не зупинився?».

Оксана Богданова, волонтер, пекар і перукар

Відтоді як у 2014-му почалася російсько-українська війна, Оксана Богданова плете маскувальні сітки для військових – і разом з групою «Сітки», і в себе вдома, у дворі. А також пече кілограми пиріжків для бійців та шинкує відра салату для них. А на додачу – ще й понад два роки безкоштовно стригла бійців із зони АТО.

Іван Колесник, волонтер «Приватної газети»

Іван Колесник надихає нас своїм неперевершеним вмінням у будь-який скрутний період, у будь-який незручний час та у будь-яких поважних громадян знайти кошти на ремонт техніки для бійців, закупівлю гуманітарних вантажів та пального, щоб усе це доправити у зону АТО – куди він сам і возить ці гуманітарні вантажі.

Марина та її консервація для фронту

У 2015-му кременчужанка Марина (вказувати прізвище та надавати фото відмовляється) вже номінувалася за волонтерську роботу. У 2016-му вона знову номінується, бо її наробків для фронту відчутно побільшало. Марина консервує овочі та робить овочеві салати для бійців у зоні АТО. Минулого року вона виготовила 400 банок консервації. У 2016-му – зробила ще понад 300 банок. Працює жінка за сталою схемою – спершу використовує городину, вирощену на власній ділянці, потім консервує овочі, які зносять небайдужі кременчужани. А потім усе це багатство завантажують у «бусик» і везуть на фронт. І так все літо та осінь, безупину.

Олександр Михайленко, капітан поліції

Капітан поліції Олександр Михайленко півтори години вів переговори зі злочинцем, який тримав у руках бойову гранату з висмикнутою чекою. Поліцейський без зброї сів до автомобіля злочинця (такою була вимога правопорушника). В цій машині вони й говорили майже дві години про сім’ю та дітей – як з’ясувалося, і поліцейський, і злочинець мають по дві неповнолітніх дитини.

Через півтори години злочинець, який перед тим погрожував підірвати гранату, віддав її правоохоронцям і здався. Переговори тривали в автомобілі, припаркованому поблизу 1-ї кременчуцької лікарні. Злочинець з гранатою підозрювався у зухвалому розбійному нападі на студентів-марокканців, який стався у Полтаві.

Група «Сітки»

Кременчужанки Дарья Романець, Ірина Опритова, Віра Володимирівна Часовська, Віра Москальова, Ірина Будянська, Катерина Портная, Яна Приходько, Ірина Касай, Марина Гланскова, Аліна Гланскова два роки поспіль без упину, у будь-яку вільну хвилину плетуть маскувальні сітки для бійців у зоні АТО. В теплу погоду вони роблять це на подвір’ї «Приватної газети», наразі, взимку – у приміщенні центральної міської бібліотеки. За цей час вони сплели понад 200 сіток, кожна – 2х10 кв.м.

«Вепр», «Герда», «Котлогаз», «Лукас», «Принцип», «Кременчукм’ясо», «Ірбіс», Кременчуцька міська друкарня

Усі зазначені магазини та підприємства регулярно допомагають бійцям у зоні АТО.
На ПАТ «Вепр» хлопці-ремонтники на чолі з керівником підприємства Володимиром Пилипенком ремонтують техніку для бійців.
Магазини запчастин та будівельних товарів «Ірбіс» та «Герда» надають дуже значні знижки на запчастини та товари.
Магазин «Принцип» та компанія «Котлогаз» надають значну фінансову допомогу на придбання техніки та гуманітарних вантажів для фронту.
Компанія «Лукас» регулярно комплектує для гуманітарних вантажів печиво та солодощі, а також надає власну ремонтну базу для поточного ремонту техніки та волонтерського транспорту.
ПАТ «Кременчукм’ясо» щомісяця комплектує для гуманітарних вантажів м’ясні продукти власного виробництва.
Кременчуцька міська друкарня регулярно друкує бланки нормативних документів та мішені, які застосовуються під час військових навчань.

Підготувала Лариса АРТЕМЕНКО