Реальний Гройсман: Чим читачам «Телеграфа» запам’ятався прем’єр-міністр

20 квітня дня у Верховній Раді мали би заслухати звіт уряду на чолі з прем’єром. Та не заслухали. Гройсман не звітував, і ніхто не змусив його це зробити.
Наразі про відставку уряду мовчать. Політичні експерти та аналітики оприлюднюють оцінки діяльності уряду Гройсмана протягом року.

Натомість «ТелеграфЪ» вирішив цього разу запитати про наслідки діяльності уряду Гройсмана не політичних аналітиків, а наших читачів-кременчужан. Адже це ми щодня відчуваємо на власній шкурі наслідки діяльності державної влади.

Гройсман – кременчужанам
До того ж прем’єр Гройсман – кременчужанам «не чужий». За версією «Телеграфа», це прем’єр, який адресно збрехав кременчужанам – дав їм недобросовісну, на нашу думку, пораду щодо газових боргів 2015-го року.

Люди тоді заднім числом отримали чималі додаткові платіжки за газ і дуже обурювались. 21-го липня кореспондент «Телеграфа» під час урядової прес-конференції в Києві запитала прем’єра Гройсмана, що він порадить кременчужанам – платити їм «газові борги Яценюка» чи ні? Прем’єр публічно порадив кременчужанам не платити ці борги. Та ще й пообіцяв розібратися з газопостачальними компаніями.

Згодом «ТелеграфЪ» з’я­су­вав, що насправді прем’єр Гройсман ще 27-го квітня підписав Постанову № 316, якою фактично узаконив донараховані споживачам заднім числом борги. Тож даючи нам пораду не платити газові борги, він вже знав, що споживачам доведеться сплатити виставлені рахунки, бо їх узаконили.

Крім поради не платити газові борги, прем’єр Гройсман дав адресно кременчужанам ще кілька обіцянок, які досі не виконав. 1 грудня 2016-го він відвідав Кременчук з офіційним візитом. Побував на КрАЗі та на КВБЗ, обіцяв виробничникам державну підтримку в отриманні держзамовлень. На вагонобудівному заводі прем’єр виголосив:
– Гріх, що ми не використовуємо власні позиції, а підтримуємо економіки інших країн!

Маємо констатувати, що цей гріх так і залишається за прем’єром. Підтримку кременчуцьким виробничникам він обіцяв у грудні 2016-го, а станом на 3 квітня 2017-го голова правління ПАТ «КВБЗ» Анатолій Шабала в інтерв’ю «Телеграфу» зазначив, що реальних кроків вагонобудівники досі не побачили.
КрАЗ теж досі не отримав грандіозну державну допомогу. Хоча вже після Гройсмана, 1-го березня 2017-го, на КрАЗ приїжджав лідер радикалів Олег Ляшко і розповідав, що Гройсман вже особисто йому пообіцяв державне замовлення на КрАЗ мінімум на 1000 автомобілів. Чекаємо. Ще не замовили.

Голосування читачів

«ТелеграфЪ» запропонував читачам відповісти на запитання:
– Чим особисто вам запам’ятався прем’єр Гройсман за рік при владі?
Голосування відбувалося на сайті «Телеграфа», у ньому узяли участь 808 осіб. Надаємо результати станом на 17.00 21.04.2017.

Чим особисто вам запам’ятався прем’єр Гройсман за рік при владі?

Як бачимо, макроекономічні показники, на які посилається уряд (зростання ВВП), цікавить малу кількість наших читачів (1,73%). Натомість стрімке зростання усіх комунальних тарифів зачепило абсолютну більшість учасників голосування (24,13%). Як і величезні платіжки за тепло (20,67%) та подорожчання газу для населення (16,83%).

Експерти вважають, що тотальне зростання комунальних тарифів так пригнічує населення не лише через здорожчання послуг, а й тому, що послуги дорожчають, та їхня якість від цього не поліпшується. Ми й далі платимо не за те, що отримали і використали, а стільки, скільки нам визначили – реальної реформи комунальної галузі немає, монополії залишаються монополіями, зокрема і за сприяння влади.

– Підвищення цін, що відбулося внаслідок приведення ціни на газ у відповідність до рівня закупівельних цін по імпорту – це об`єктивна річ, яку треба було зробити. Але, на жаль, ціни на комунальні послуги виросли не лише тому, що зросли ціни на газ, але й тому, що абсолютно нічого не було реформовано в секторі теплокомуненерго. Ця природна монополія залишилась на тих самих умовах, на яких була: така сама непрозора, в тариф закладено багато втрат, яких могло б не бути, а також розкрадання, – каже старший економіст, член наглядової ради центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» Володимир Дубровський в інтерв’ю Радіо Свобода.

Зростання «мінімалки» – щось пішло не так… (а хтось пішов на півставки)
«ТелеграфЪ» також звернув увагу, що зростанню мінімальної зарплати до 3200 грн зраділа не надто велика кількість учасників голосування (9,16%). Хоча підвищення мінімальної зарплати мало б радувати в принципі більшість населення.

За версією «Телеграфа», така стримана радість з приводу збільшення мінімальної зарплати може мати кілька пояснень. Наприклад, Кабмін рапортує, що 3,5 млн працівників отримали підвищення зарплати завдяки подвоєнню «мінімалки» до 3200 грн. Можливо, уряд називає достовірні цифри, та ми спостерігаємо іншу картину, про яку уряд воліє не говорити – у малому та середньому приватному бізнесі працівників через підвищення «мінімалки» попереводили на півставки або взагалі позвільняли та змусили працювали за угодою. Це робиться заради мінімізації фінансових витрат власника бізнесу на виплати підвищеного податку ЄСВ – цей податок власник сплачує до ПФ за кожного працівника, і він зріс разом з «мінімалкою».

Подивіться, що виходить за результатами голосування – 9,16% читачів запам’ятали Гройсмана завдяки підвищенню мінімальної зарплати. А 6,31% запам’ятали через те, що «після підвищення мінімальної зарплати їх перевели працювати на півставки». Це більше половини від 9,16%. Голосування на сайті не має статусу професійного соціологічного опитування, натомість його результати показують, що існують люди, яких задля мінімізації податків перевели працювати на півставки – хоч уряд і робить вигляд, що цього не існує.

Фото на згадку. Гройсман з народом