БЛОГЪ: Ми трохи натиснули на гальма, думаючи, що все скінчилося...

Всім моє величезне вітання:)

Хочеться розповісти Вам багато всього цікаво, але навіть не знаю, з чого почати...

Почну, напевно, з гарних новин.

Часто приходжу на наш волонтерський склад - видаю або пакую речі для військових, і посміхаюсь та радію тому, що наш народ не здолати, і ми зможемо все).

Ці речі, які люди роблять власноруч, купують або дістають з запилених шаф потрібні як ніколи, і за це я хотів би подякувати особисто, подякувати за ці витвори, за витрачений час на пошив балаклав та нижньої білизни. Подякувати Вам, пані Ольго та Віро, і всім іншим людям, які цим займають, але яких я особисто, на жаль, не знаю...

Подякувати пану Юрію, який працює в магазині "Станочник", за захисні окуляри та вогнегасники, які так виручають хлопців на передовій. За ціпки на бензопили і за всю ту допомогу, яку пан Юрій неодноразово передавав волонтерам...

Подякувати за теплі светри та носки, які приносять до нашої редакції звичайні люди з добрим та великим серцем. Дякую за теплі ватні штани та куртки, посуд та продукти для військових...

Дякую за ті величезні партії домашньої консервації дітям, які збирають допомогу нашим бійцям у школах, студентам. Тим прекрасним жіночкам, які консервують, роблять цю важку працю для наших хлопців на передовій. А особливо пані Марині, яка закрила більше ніж 400 банок для наших выйськових).

Подякувати всім власникам магазинів, де скуповуються волонтери за речі, які ви віддаєте безкоштовно, та з великими знижками. Подякувати всім, хто допомагає з технічним забезпеченням, автослюсарю Кості за допомогу у ремонті машин, Павлу та Миколі за ту величезну кількість ключів, робочих рукавиць, кругів для болгарки та всього іншого.

Дякую за всі ті домашні тортики, салати, пиріжки, хліб, які, повірте, змітаються за хвилину, коли волонтери привозять на передову до хлопців, адже там не завжди вдається просто нормально поїсти і тим паче домашнього чогось, смачненького...

Дякую за ліки, за воду та печиво, цигарки чай та каву... І ще я дуже вражений тим, що в часи, коли люди і так мають такі малі фінансові статки, все ж таки виділяють якісь кошти і несуть до волонтерів, адже вони розуміють, що війна, на жаль, не скінчилась...

Дякую!!!

Все чудово, аби не одне але. Ми трохи натиснули на гальма, думаючи що все скінчилося, що настало перемир'я. Видихнули та заспокоїлися. А що? Нам так гарно розповідають в новинах, що скрізь тихо, все добре. Багато хто з нас подумки (або вголос) каже: "А навіщо щось збирати? Навіщо пересилати? Навіщо їздити? Держава піклується, одягає, кормить, видає заробітну плату!". Так, все так, але не зовсім.

Ми живемо в своїх домівках з рідними та близькими нам людьми, в теплі, в добрі, в любові. А там зовсім інше... Хлопці й досі знаходяться там, їм потрібна їжа, одяг, інструменти. 

Нагадаємо, сьогодні увечері ми їдемо у гості до хлопців із 17-ї окремої мотопіхотної бригади. Комбат батальону - кременчужанин Олександр Щербина. Збираємо їм гостинця. Якщо є можливість - приносьте цигарки, каву, солодощі. А особливо бійці радітимуть домашнім салатам та випічці. Повний перелік речей, які можна приносити - за посиланням.