У Кременчуці двоє підлітків замордували малих кошенят

До редакції звернулася працівниця дитячої лікарні. Людмила Яківна розповіла про жахливий випадок, що стався на території закладу: двоє підлітків забили кошеня та кинули його на території лікарні. Бачити прояви жорстокості могли й інші діти.

- Я бачила вже понівечене кошеня, мене покликали кухарі з харчоблоку, - розповідає Людмила Яківна. - Вони повибігали, коли побачили, що двоє хлопців знущаються над твариною. Та зупинити їх не встигли. Один з підлітків наступив на голову кошеняти та роздавив. А потім хлопці перестрибнули через огорожу лікарні та й побігли. Кухар Люба сказала мені, коли підійшла до цього кошеняти, воно ще було живе… сама розповідає та вся труситься. Це ж просто кошмар!

Кошенята жили неподалік - на території гаражів. За ними доглядали добрі бабусі з сусіднього будинку.

Дбайливо збудована людьми будочка для кошенят тепер порожня

- Власники гаража дозволили нам поставити будочку для кошенят. Ми зробили все акуратно, доглядали за ними, годували. Їх було п'ятеро, без кішки. Оті, що торгують на ринку, потім під гаражі підкидають все, що не продалося. А то й взагалі саджають у коробочку, скотчем замотують та на смітник викидають. Колись ми там кошеня знайшли, ще тепле – так там і задушилося… А ці п'ятеро такі гарнющі були, пухнаті. Особливо двоє руденьких – ніби породисті. Ми обов'язково прилаштували б їх у добрі руки, так живодери понищили, - бідкається одна з добродійок.

Вона розповіла «Телеграфу», як її сусідка намагалася врятувати кошенят, коли побачила, що двоє підлітків палять котячу будку між гаражами.

– Вона все розкидала: там ватна ковдра горіла – це підстилку кошенятам поклали, щоб тепліше було. Хотіла тваринок забрати, але їх там уже не було. А до того люди бачили, як ті хлопці кошенят кидали вниз, з гори… А ото, мабуть, останнього на території лікарні добили.

Завдяки «сарафанному радіо» знайти котячого мучителя, який мешкає у будинку неподалік від дитячої лікарні, було неважко. Хоча дехто побоювався говорити: а як хлопець помститься? Люди кажуть, і мати на нього скаржиться – бо некерований, її не слухає. А в рідного діда гроші просить за допомогу в домашніх справах.

Натомість двірник дитячої лікарні Валентина, яка закопувала понівечене кошеня, сама провела «профілактичну роботу» з підлітком:

- Я цього Вадика не боюся. Розповіла матері, що сталося. Попередила і його мати, і дідуся, і бабусю, що в мене родич в міліції працює. А одна жінка з нашого будинку пообіцяла заявити дільничному – аби він поговорив з тим Вадимом: якщо ще щось таке трапиться, йому пряма дорога в колонію. Як можна так знущатись над тваринами? Я в Бога не вірю, але так скажу: спочатку у цей світ тварини прийшли, а вже потім люди – на все готове! І ми тваринам за те вдячні маємо бути.

«Ребята, давайте жить дружно»

До квартири, де живе 14-річний Вадим, журналіст «Телеграфа» навідалася разом з представниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх Автозаводського району.
На порозі зустрів сам «герой дня» і його худа, бліда матір. Візиту міліції вони не здивувалися. Вадим одразу згадав про кошенят. От тільки стверджував, що «нічого не робив».
– Вибігла бабуся, ми з другом допомогли їй гасити будочку, яка горіла… Я ж не такий, щоб давити кошенят.

У квартирі, де відбувалася розмова, бруд та гармидер. По кутках кухні валяється якесь шмаття, дволітрова пляшка з-під пива… Брудна плита, яку, здається, ніколи не мили… На коричневій поверхні обідраної стіни коридору намальовано білою крейдою коло, в ньому напис: «Ребята, давайте жить дружно». Крім Вадима, в одинокої матері ще четверо дітей, наймолодшому немає і року.

- У вас неналежні умови для проживання дітей, антисанітарія. Ми поставимо до відома соціальні служби, - зауважує Юлія Лазоренко, в.о. начальника кримінальної міліції у справах дітей.

- У мене в квартирі ремонт, грошей немає закінчити. Я просила про матеріальну допомогу, ходила на прийом до Калашника – і нічого! Всі роблять зауваження, краще б допомогли, - захищається жінка.

- Але хоча б плиту можна помити та в квартирі прибрати! – наполягає Юлія Лазоренко.

- Я не встигаю!

- А він що робить? – пані Юлія показує на Вадима.

- Та нічого не робить! Не хоче робити! – відповідає мати…

Вже на подвір'ї нас наздоганяє Вадим.

– Не хотів при мамі говорити, але зізнаюсь, будочку ми підпалили. Але кошеня я не давив, то мій друг Андрій – він на голову йому наступив. Я не встиг його зупинити.

«Та не бійся, нічого нам не буде…»

13-річний Андрій, навпаки, звинувачує Вадима:

- Тих кошенят ми взяли на території гаражів. Мій друг Вадим підкинув їх та почав жорстоко бити. Скільки було кошенят – не пам'ятаю. Хотів його зупинити, але було пізно. Що далі? Вадим сказав «тікаємо» і почав мене відштовхувати. Останнє кошеня він закинув на харчоблок, підкинув і ногою розбив голову. Коли він його лупив, роздалися крики: «Живодери! Що ви робите?». Дивлюся, а він тікає. Я за ним. Він мені каже: «Та розслабся! Нічого не буде!».

Згодом у міліції Андрій зізнався, що підпалював котячу будку між гаражами, а Вадим - у тому, що саме він добивав кошеня…

В Андрія цілком пристойна, благополучна родина.

- Я була в шоці, коли про все дізналася! – розповідає мати хлопця. - Питаю в сина: чи ви тоді п‘яні були? Він відповідає, що нічого не пили. У нас вдома і собака з цуценятами, і кіт. Я кажу: то ти і їх повісиш? А він плаче: «Що ти, мамо, я не можу!». А як же над кошенятами знущався? Він взагалі в мене добрий, сусідці-бабусі допомагає. Вона говорить: «Такого, як твій Андрій, в усьому мікрорайоні нема!». І тут – на тобі! Біда, що своєю головою не думає – тягнеться за іншими. Нехай тепер до міліції на бесіди ходить та на екскурсію до колонії. Це стане йому уроком. Про одне просила: аби міліція у школу не повідомляла, він там на хорошому рахунку…

Юлія Лазоренко, в.о. начальника кримінальної міліції у справах дітей Автозаводського райвідділу зазначила, що міліція ще встановлює обставини факту жорстокого поводження з тваринами, опитує свідків.

– За віком діти не потрапляють під кримінальну відповідальність за цей злочин. Обидва підлітки будуть щотижня ходити на профілактичні бесіди в міліцію. На батьків складемо адмінпротоколи за неналежне виховання дітей, їх розгляне суд і прийме рішення, чи накладати штраф. Це теж питання: адже у сім'ї Вадима, можливо, і їсти нічого... Про його умови проживання я повідомлю до школи та у соціальні органи. Нехай візьмуть сім'ю на облік. Звичайно, цій родині потрібен соціальний супровід. А хлопцю - бесіди з психологом.

(З метою захисту прав неповнолітніх імена хлопців змінені)