Підірвана заправка та вбиті рашисти: стали відомі подробиці «гадяцького сафарі» на Полтавщині

Сергій Кайола та Станіслав Шестопалов – офіцери Великобудищанської територіальної громади Миргородського району, які на початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну разом з місцевими жителями допомагали військовим нищити техніку ворога, що намагалася прорватися до столиці через місцеві дороги Полтавщини. Інформація про так зване «гадяцьке сафарі» з'явилася на сайті Нацполіції Полтавської області.

Ці населені пункти межують з Охтирським та Лебединським районами Сумщини, які в перші дні війни стали «полем» запеклих бойових дій української армії та російських загарбників. І як зауважив Сергій Кайола, у громаді розуміли, що після Охтирки ворог може прийти до них, щоб з іншого напрямку прокласти шлях до столиці України.

Невизначеність та страх перед неминучим лякали місцеве населення, тому офіцери буквально з перших годин масштабної навали залишалися поруч з ними. На підтримку Кайолі та Шестопалову прийшли ще три екіпажі поліції у складі офіцерів сусідніх громад, які долучалися до патрулювання сіл та забезпечення правопорядку, залишаючи напарникам більше часу для співпраці з місцевими жителями. 

У режимі 24/7, майже без відпочинку та сну, побратими були на своїй території та допомагали людям: спочатку переважно добрим словом та порадою, а потім – участю у стратегічній обороні краю (коли побоювання з приводу вторгнення окупантів на їх територію справдилися)!

У межах своєї компетенції два капітани допомагали обирати місця для зведення укріплюючих споруд, а також налагодили постійну комунікацію з місцевими жителями для збору інформації про маршрути руху окупантів та появу ймовірних ДРГ.

Як зауважив правоохоронець, став у пригоді чат телеграм-каналу «Чужинець в громаді», створений офіцерами задовго до повномасштабної війни, серед учасників якого був громадський актив місцевих сіл віком від 20 до 40 років. Завдяки чат-спільноті офіцери та інші її учасники знали, що відбувається не тільки в межах громади, але й в прилеглих до неї населених пунктах Сумщини. І зокрема дізналися про наближення ворога…

Танкову колону окупантів офіцери «зустріли» на службовому автомобілі Renault Duster, спостерігаючи з перехрестя доріг за їх маневрами, щоб спрогнозувати подальші кроки. Сергій Кайола підкреслив, що у них була звістка від місцевих про хаотичний рух колон з трьох напрямків: Охтирки, Московського Бобрика і Кам’яного Сумської області. 

Результати спільної роботи добровольців територіальної оборони, поліції та військових не забарилися. Вже в перші ж дні появи окупантів захисникам вдалося перекрити рух через міст з Веприка в напрямку міста Гадяча. А за кілька діб потому у Веприку була зірвана місцева заправна станція одного з підприємств, на якій окупанти планували поповнити запаси палива. 

Окрім того, завдяки аеророзвідці, яку провів місцевий чоловік за допомогою власного дрона, оборонцям вдалося демаскувати позицію російських військ, облаштовану у Веприцькому лісі. Здобута геолокація також зарадила знищенню самохідної артилерійської установки. 

Ще три одиниці техніки ворога були спалені у Мартинівці – це сталося з «легкої руки» місцевого чоловіка. Він закидав коктейлями Молотова танки, залишені окупантами на дорозі «без нагляду». Мало того (як розповів Станіслав Шестопалов), перед тим відчайдух встиг зняти з них озброєння, яке надалі передали Збройним Силам України.

На жаль, не обійшлося без жертв серед цивільного населення. Як зазначив капітан Шестопалов, під час тактичних дій на АЗС окупанти з автоматичної зброї розстріляли місцевого велосипедиста. Односельці намагалися врятувати чоловікові життя, однак отримані вогнепальні поранення виявилися смертельними.

Сергій Кайола відзначив, що активний спротив місцевого населення викликав у загарбників паніку та змусив тікати:

Про подвиги місцевих жителів вже складають легенди. Оборону Великобудищанської громади в народі назвали «гадяцьким сафарі» (що вже стало візитівкою Полтавщини). Зокрема тому, що до групи добровольців, які об’єдналися, щоб унеможливити просування ворога, доєдналися чоловіки з Гадяцького району (зараз більшість з них захищає нашу державу в лавах ЗСУ). Однак місцеві, як власне і їх офіцери громади, вважають, що «вони просто не дали ворогу пройти далі, але більш серйозні удари все-таки наносили фахівці».