Кременчужанам ця проблема не чужа і вони теж стояли у церквах на службах та вмикали протягом дня ближнє світло фар своїх авто.
– Фар було небагато, – каже кременчужанка Наталя, яка рік тому втратила у ДТП чоловіка, – але ви навіть не уявляєте, як вони гріли душу. Це так, ніби тебе обняли і підтримали щирі люди. Хочеться сказати всім, що кожен пам‘ятник, що стоїть біля дороги і так дратує деяких водіїв – це чиєсь втрачене життя, загублена доля. Ми замислюємося про швидкість на дорозі тільки тоді, коли втрачаємо близьку людину.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.