Одкровення про банду «сороконіжок»

Жертви розповідають про своє знайомство з бандою. 22-річну дівчину вони били до втрати свідомості коли вона була на 8-му місяці вагітності, через 24-річного хлопця пропускали електрострум – кров лилася через вуха, ніс, рот. Одного з потерпілих, спортсмена, бандити хотіли завербувати, але він не погодився. За це йому зламали ноги. Але цього було замало – вони переключилися на його рідних…

Вже майже місяць міліція розслідує справу про банду «сороконіжок», або «сорок кросівок», членів якої затримали на початку грудня. Слідчі збирають доказову базу та опитують жертв, які звертаються із заявами про напади. Вони йдуть до міліціонерів пересилюючи свій страх та сподіваючись, що ті зроблять свою справу належно і бандити будуть сидіти в тюрмі. Скільки жертв «кросівок», певно, не порахують ніколи, адже багато хто просто боїться зателефонувати до міліції.  

– Наші працівники вилучили чималу кількість пістолетів і вогнепальних, і пневматичних, – каже начальник міліцейського главку на Полтавщині Михайло Цимбалюк, – польові телефони (слугували високовольтним пристроєм для проведення тортур), спортивні бити, кастети, батоги, металеві труби. Дев‘ятеро організаторів арештовані. На сьогодні порушено більше десяти кримінальних справ за фактами нанесення тяжких тілесних ушкоджень, катувань, вимагань, грабежів, але це не останній перелік, адже є інформація і про те, що були непоодинокі випадки зґвалтувань жінок.

Бувалі оперативники говорять, що такого хаосу не творили навіть закоренілі кримінальні авторитети. Майже півсотні молодиків – спортсменів чи то з остраху, чи то з інтересу більше року підкорялися одному з кременчуцьких лідерів, який офіційно мав статус бізнесмена. Мотив нападів банальний – «навести порядок» серед підприємців та звичайних громадян.

«Тричі мене вдарили кулаками у живіт, коли я була на 8 місяці вагітності»

У 22-річної дівчини від  спогадів про страшну червневу ніч досі навертаються сльози на очі. Вона зі своїм чоловіком їздили у гості до друзів на Молодіжний. Повертались пізно ввечері, друг викликався провести їх до зупинки. Коли він підійшов до кіоску за сигаретами, то на нього налетіло десяток молодиків. Вони вдарили його пляшкою по голові, а потім почали бити руками і ногами. Дісталося і подружній парі – чоловіка повалили у калюжу і били ногами, а за майбутню матір взялися троє здорованів. Вона отримала три удари кулаком в живіт, їй розбили губу й ніс, дівчина втратила свідомість.

– Я не пам’ятала нічого, – говорить дівчина. – У мене була загроза викидня, лікарі ледве виходили і зберегли життя і мені, і дитині. Це чудо, що ми залишилися живі, а мій синочок, якому зараз уже чотири місяці народився здоровим.

«На мене нападали тричі – катували, стріляли»

Традиційно бандити збиралися в одному з кафе, яке належало лідеру. Там же, за свідченнями деяких очевидців розташований і підвал, де злочинці знущалися над своїми жертвами. 24-річний Олег теж побував там і пережив найжахливіші моменти свого життя.

– Перший конфлікт із ним (лідером банди) у мене був через жінку, каже хлопець. – Я посварився з його знайомою. У той же вечір мене побили прямо у барі. Вдруге мене перестріли і привезли у кафе. Там посадили на стільчик, прив’язали руки за спинку і почали катувати. Били і вимагали, щоб я написав боргову розписку на $2,2 тис. Довго опиратися не міг. Вони били битами по всьому тілу, пускали електричний струм. Кров лилася відусюди – з вуха, носа, рота. Я думав, що там і помру. Коли ледь не втратив свідомість, вони зателефонували моєму батькові і сказали, щоб він приїхав і забрав мене».

Лікували Олега три місяці. Злочинці напали знову – прямісінько посеред вулиці його розстріляли з пістолета гумовими кулями. Хлопець ледве утік.

«Все, що лідер скаже, все зроблять, убити – уб‘ють»

Найбільше про банду знає молодий чоловік, якому особисто пропонували стати одним із її членів.

– До мене підійшли «бригадири», – розповідає хлопець, – запропонували поповнити їхні ряди. Вони знали, що я досить професійно займався спортом, їздив на змагання, брав участь у боях без правил. Я відмовився, бо знав чим вони займаються і що вони роблять з людьми. Вони вирішили мене «поламати».  Відслідковували кілька днів, а потім на вулиці загородили шлях двома машинами і чоловік п‘ятнадцять з битами почали мене бити. Потім затягли у машину і вивезли за місто. Там ми чекали головного. Вони мені сказали, що «все, що він скаже, вони зроблять» . «Убити – уб’ють, опустити» – «опустять» (піддадуть сексуальному насильству). Коли ж він приїхав, то наказав мені стати на коліна. Я не погодився – мене вдарили битами по колінах і поламали ноги. Насолодившись моїм приниженням, він поїхав геть і наказав, щоб мене викинули біля лікарні.

Хлопця викинули на ходу, він ледь зміг доповзти до лікарні. Через кілька місяців банда почала переслідувати його рідних. Одному брату зламали щелепу. Це стало останньою краплею і він пішов в УБОЗ.

Церемонія посвячення у «сороконіжки»

Ватажок тримав при собі «опричників» і матеріально, і залякуваннями. Деякі напади записувалися на камери мобільних телефонів, а потім демонструвалися кожному з членів банди – хто не буде коритися, той отримає так само. Для того, щоб стати членом «сороконіжок», слід було пройти випробування – напасти на вулиці на незнайомця і побити його. Нападник отримував місце, а ватажок – додатковий компромат на нього, аби не виникало бажання вийти з банди.
 

За матеріалами старшого інспектора ВЗГ ГУМВС Яни Холодної