Сергій Мазур: «Тарифи на комунальні послуги не мусять бути «вищою математикою»

- У країні назрів «тарифний майдан» - ми всі бачимо, як люди вдались до радикальних заходів, перекриваючи траси,  аби відстояти власні інтереси, а якщо називати речі своїми іменами – свої і без того порожні гаманці. Про що це свідчить та чим загрожує?

- Почнемо з того, що я є абсолютним  прибічником правової держави. Де кожен має право відстоювати свої інтереси. Як депутат обласної ради та як громадянин України я бачу, що люди новими тарифами доведені до відчаю. Проте впевнений, що не  можна захищати свою свободу та права, обмежуючи права інших людей. Я розумію, чому люди перекривають траси, але вони мають розуміти, що цим шляхом їдуть люди, які кудись поспішають. На потяг, на роботу,  у лікарню врешті-решт. Якщо чоловік не встигне вчасно доправити дружину у пологовий будинок? Чи не байдуже йому, яким буде тариф на газ?  Це такі ж самі прості люди, що вийшли із протестами. Це радикальні заходи, на які штовхають людей – і я категорично не згоден із цим.

- Але, як бачимо, такі протести приносять певні результати.

- На даний момент конкретних результатів немає. Є ситуативні рішення уряду, це формальність, яку використають на зниження напруги в суспільстві. Перекриттям трас та тимчасовим і необґрунтованим зниженням ціни на газ  глобальну проблему високих тарифів не вирішити, тому що вона – комплексна.

- Зараз за масовою «істерикою» ми чуємо багато популізму від політиків, майже як під час виборів. Лунає багато думок та гасел, аж до того, щоб знизити вдвічі ціну на газ. Наскільки це реально?

- Ми повинні розуміти, що ціни на компослуги у цілому та газ зокрема будуть лише зростати. І знизити витрати можна лише економією. Причини високих тарифів – це наш застарілий радянський житловий фонд, який ми безуспішно намагаємось адаптувати під реалії ринкової та європейської ціни на газ. І, звісно, бідність українців.

- Ви – депутат обласної ради. Відомо, що 15 січня Полтавська облрада звернулась до Президента України, Прем'єр-міністра України, уряду та НКРЕКП із вимогою вжити низку заходів для врегулювання проблеми з підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Що саме ви пропонуєте? Як виходити із ситуації?

- Щоб вирішити цю проблему, її треба детально вивчити, а не лізти на амбразуру. Звісно, я займався цим питанням, у нас певний перелік напрацювань. Проте всі мають розуміти, що зменшити ціну на газ удвічі, як обіцяли деякі кандидати з білбордів – нереально. Як людина, яка розуміється на цьому питанні, із впевненістю скажу, що зробити таке «економічне диво» не зможе жоден можновладець. Ми закуповуємо імпортний газ за певною ціною. Ми не можемо в будь-якому «магазині» купити молоко, гречку чи будь-що вдвічі дешевше. Бо є ціна товару. І насправді проблема не в ціні на газ, а в тому, що навіть існуючі тарифи не відповідають реальним доходам населення. Якби люди мали змогу заробити стільки, щоб не відчути підвищення цін на комуналку, ніхто б на протести не виходив.

Не газом єдиним: як «створюють» тариф на тепло

- Люди скаржаться, що ціни на тепло зростають у більшій прогресії, ніж ціна на газ

- Я не перший рік вивчаю це питання і спілкувався з багатьма експертами у житлово-комунальній сфері.  З чого складається тариф на тепло? Дивіться, вартість однієї  гігакалорії на 50-67 % складається з ціни на газ. Все інше – це надбавки за процес перетворення газу на тепло. Споживачі платять за гігакалорію або ж за квадратний метр опалення (якщо немає приладу обліку). На прикладі Кременчука: на сьогодні новий затверджений тариф для абонентів КП «Теплоенерго» складає 2040 гривень, для абонентів ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» - 1796 гривень. Вартість газопостачання в Кременчуці – в середньому 7600 гривень (за 1 тис. кубічних метрів). В одній тисячі кубометрів газу близько 7,9  гігакалорій. Шляхом нескладних математичних розрахунків ми бачимо, що сировинна собівартість складає близько тисячі гривень. Виникає логічне запитання: а куди діваються інші гроші? Так, є амортизація, заробітна плата працівників підприємств, податки. Але, дозвольте: це близько 700-1000 гривень з гігакалорії!

- Тобто якщо в тариф вкладена амортизація, то мають і ремонтуватись тепломагістралі?

- Нам розповідають про ціну на газ, а насправді в тариф на тепло вкладають зовсім інші показники. А це - приховані прибутки постачальників тепла. Де діваються гроші, які вкладені в амортизацію та модернізацію, адже вони закладені у тарифі? Чому не проводиться енергоаудит, аби зменшити споживання тепла? Я думаю, зрозуміло – бо тепло продавати вигідно, і чим більше, тим краще.

- Ви маєте на увазі, що тарифи на компослуги – непрозорі?

- Саме так. Жодної прозорості – все завуальовано. Ані влада, ані постачальники тепла не показують складову тарифу, бо так вигідно. Саме тому я підготував звернення в теплопостачальні підприємства та в  ограни місцевого самоврядування, які затверджують тарифи, з вимогою чіткого пояснення, з чого складається тариф на тепло – з першої до останньої копійки. У цьому контексті важливим є те, що постачальників тепла в країні хоч і багато, але всі вони без винятку на своїх територіально-адміністративних одиницях користуються своїм монопольним становищем. Оскільки ці компанії зазвичай перебувають у приватній власності, добитися пересічному громадянинові від них прозорого пояснення визначення тарифу практично неможливо – споживач лише отримує «космічну» платіжку. Якщо виявимо порушення з боку теплопостачальної компанії, я маю намір звернутися до суду щодо завищених тарифів, а також в Антимонопольний комітет України з вимогою оскаржити затверджене міськвиконкомом рішення про їхнє збільшення.

«Ринок електроенергії стає все менш лояльним до громадян»

- Людей обурює більше ціна на газ, аніж на електроенергію, яка під виглядом скасування пільги насправді підвищилась майже вдвічі.

- З ціною на електроенергією ситуація ще складніша. Адже яку б ми послугу чи товар не купували, у їхню вартість закладена вартість електропостачання. Щороку ринок електроенергії стає все менш лояльним до середньостатистичного громадянина. На мій погляд, це пов’язано з тим, що весь ринок електроенергії зосереджений у руках групи осіб, що отримують надприбуток із кишені населення. Як складається тариф на електроенергію? Це вартість електроенергії та її розподіл (доставка до кінцевого споживача). Знову таки – влада в особі держави приховує структуру тарифу. Тобто як саме встановлюється вартість доставки кВт/год? Як розподіляють атомну електрику, яка є найдешевшою? Я хочу нагадати, що ми і досі виробляємо надлишок електроенергії, а вночі її взагалі викидаємо.  Чому група олігархів продає електроенергію за 12 євроцентів/кВт (близько 4 гривень) за зеленим тарифом, і зрештою люди вимушені її купувати? Чому встановлення додаткових потужностей чи то заміна лічильника в помешканні для людини стає великою бюрократичною проблемою та коштує непідйомних грошей? Я мовчу про тотальну монополію у цій сфері. У мене складається таке враження, що зрозуміти, як нараховуються комунальні послуги в нашій країні, складніше, ніж вивчити сопромат студенту в університеті! І повторюся, що тарифна політика та ціноутворення комунальних послуг мають бути зрозумілі кожному громадянину, який їх оплачує.

- Що саме потрібно зробити, аби неминучі підвищення тарифів не були такими «болючими»?

- Аби економити енергоносії, одного бажання пересічного громадянина не вистачить. У кожному регіоні має бути розроблена чітка програма енергоефективності та представлений абсолютно прозорий тариф. Що слід зробити? По-перше, провести загальнодержавний аудит тепломагістралей. Востаннє такий проводився понад 40 років тому, у 1978 році. До слова, ті ж центральні тепломагістралі з тих років і досі лежать під землею, а подекуди теплотраси прокладені і в повітрі. Ви можете собі уявити, які тепловтрати при мінус 20 градусах морозу? Гріємо повітря - і платимо за це. І ще одна деталь – наскільки старі та забиті труби, що подають тепло та гарячу воду в наші будинки? Коли їх востаннє промивали?

На мою думку, держава мусить негайно розпочати програму енергоефективності. Це певний перелік заходів, які частково виконуються:

1. Провести енергоаудит тепломагістралей і житлових будинків. Про це говорять роками, але і досі не роблять. Відсутність доводжувачів на дверях  під’їзду знижує температуру повітря в під’їзді на 40 %. Це дрібниця. Але за це платять люди.

2. Продовжити і розвинути програму утеплення багатоквартирних будинків комунальної власності та ОСББ. Обов’язково також утеплити всі технічні та підвальні поверхи та технічні приміщення.

3. Встановити лічильники тепла в кожному без винятку будинку із можливістю їх регулювання.

4. Встановити лічильники газу в квартири всім користувачам.

5. Зобов’язати власників будинків та керуючі компанії засклити під’їзди, для населення збільшити фінансування програми за «теплими кредитами» в частині заміни вікон.

6. Запровадити економне освітлення місць загального користування (встановлення LED-світильників)

7. Вивчити питання можливості встановлення автономного опалення в квартирах. На мою думку, це досить реальний та ефективний спосіб економії енергоносіїв для людей.

8. На законодавчому рівні зобов’язати теплопостачальні компанії регулювати подачу тепла залежно від температури повітря.

9. Субсидіювання населення. Звісно, малозахищені верстви населення мають отримувати компенсації від держави. Але ми бачимо, як їх кількість зменшується і отримують субсидію не зовсім ті,  хто її потребує. За чотири роки, за статистикою, вдвічі збільшилась кількість відмов одержувачам. І, так само, як і тарифоутворення, нарахування субсидії не мусить бути «вищою математикою». Це має бути  зрозуміло та прозоро.

- Ви раніше розповідали про альтернативну енергетику. Наскільки можливо її впровадження у нашому місті?

- Насправді люди мають право  на вибір постачальника тепла та електроенергії. Можу навести приклад сусіднього Світловодська, де є альтернативний постачальник тепла. Це компанія, що встановила когенераційні установки та безперебійно забезпечує теплом частину міста. Когенераційна установка - це комплекс обладнання, що працює за способом комбінованого виробництва електричної і теплової енергії. Вона перетворює енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію. Це такі собі міні-ТЕЦ, встановлені у будинках, які працюють на різних видах палива – це природний газ, біогаз, зріджений газ тощо. Ці установки  акумулюють тепло: система вмикається на 3-5 годин вночі, стіни нагріваються, а потім протягом дня поступово розряджаються, як теплоакумулятор.

- В інших містах України є досвід відмови від опалення газом у багатоквартирних будинках на користь твердопаливних котлів.

- Так, є багато прикладів, навіть у Кременчуці. Це і встановлення твердопаливних котлів в існуючих котельнях, і ті ж сонячні батареї – все це альтернатива. Є навіть можливість встановлення теплонасосів під землею. Насос використовує енергію поновлюваних джерел - нагрітого повітря, землі або води  та виробляє теплову енергію. Локально -  по районах, по будинках, по квартирах всі ці методи заощадження тепла і, відповідно, коштів громадян, можна випробувати, можна користуватись. Є технології, є спеціалісти. Було б бажання влади та можливості людей. Ми б усі навчилися економити і жити комфортно. Навіть кошти в бюджеті можна було б знайти – хоча б президентського «великого будівництва». І це б насправді було «будівництвом енергоефективності» та реальною допомогою українцям.