Рубрика: Інтерв'ю

 Як розповісти світові про Україну, коли її досі сприймають крізь стереотипи? Режисерка Жанна Озірна використовує кіно як інструмент культурної дипломатії, щоб заявити про нашу унікальність і зайняти гідне місце на світовій мапі

 Історії людей, які вимушено залишили свої домівки, зазвичай мають трагічний компонент. Оксана Гриниченко, переселенка з Луганщини, розвінчує цей стереотип. Жінка каже, головне — це ставлення до ситуації й бажання робити життя яскравим. Переїхавши у Кременчук, вона перегорнула нову сторінку свого життя й наповнила його цікавими експериментами

Війна залишає після себе не лише зруйновані міста, а й глибокі рани в душах і тілах тих, хто стояв на передовій. Протягом 2024 року «Кременчуцький Телеграф» спілкувався з важкопораненими ветеранами, й розповідав історії тих, хто віддав своє здоров’я, захищаючи свободу й незалежність України. Кожне інтерв’ю — це історія незламності, сили духу та боротьби за життя

Третій рік поспіль група кременчуцьких жінок, які називають себе «Ранніми пташками», збираються на березі Дніпра

«Я прийняв те, що за мною теж можуть прийти у будь-який момент»

Кременчужанин Тарас Коваль провів у полоні 20 місяців, з жовтня 2022 по червень 2024 року  

Жінка має другу групу інвалідності, але це не завадило стати успішною спортсменкою, чемпіонкою України і Європи

Війна розділила життя нашої героїні на «до» та «після». Півтора місяця жінка провела під окупацією у Василівці, що на Запоріжжі, рік в окупованому Криму. У Кременчук пані Тетяна приїхала у серпні 2023-го й почала життя спочатку: знайшла нові захоплення, друзів. Вона працює, волонтерить та допомагає тим, хто намагається адаптуватися на новому місці й не знає, з чого почати

Вважає, зараз знімати щось про окуповані з 2014 року території, крім документального кіно, не на часі

Український правозахисник і військовослужбовець Максим Буткевич провів понад два роки у російському полоні, пережив катування та судилище в окупованому Луганську. У жовтні 2024 року його звільнили під час обміну полоненими. Його історія — про віру, незламність і людяність навіть у найтемніші часи

Кирило Масалітін головний сержант 1-го батальйону бригади «Азов» — один з тих, хто пережив російський полон і вибух в Оленівці

Бійці мінометної батареї почали збирати кошти на полу лафет, якій їм дуже потрібен, зі своїх зарплат. Назбирали половину необхідної суми, а іншу половину керівник волонтерського центру «Кременчуцького Телеграфа» Сергій Кулясов додав із коштів, що залишилися з попереднього збору на гуму для розвідників 30-ї механізованої бригади

Захисник України родом із Маріуполя, самовіддано захищав Україну від російських загарбників, а після поранення та звільнення з військової служби обрав Кременчук для тимчасового проживання, вірячи, що колись повернеться до рідного міста

Рекрутинг — це призов на військову службу для мотивованих, а примусова мобілізація — для немотивованих. І будь-яка структура, що проводитиме мобілізацію, зазнаватиме хейту, так само як і ТЦК сьогодні, з боку тих, хто не бажає захищати свою країну та не хоче помічати війни

Воїн з позивним «Слов’ян» мріє і вірить у те, що Україна у майбутньому стане гідною європейською державою. Через це, зокрема, він і пішов обороняти Україну на початку повномасштабного вторгнення РФ. Оскільки чоловік мав статус «обмежено-придатний» через дитячу травму руки, йому довелось «піти на хитрість» — він домовився з військово-лікарською комісією і таки отримав бажане «придатний». Чоловік каже, що цю проблему зі здоров’ям розв’язуватиме вже після війни. Втім через болі й значні травми у спині, які він отримав вже під час служби, Слов’ян нині лікується у Кременчуці. Надалі, розповідає воїн, стоятиме питання проведення хірургічних операцій — «більше я вже так не побігаю»

Три тисячі кілометрів долає француз Паскаль Машекс, щоб допомогти дітям з інвалідністю з Горішніх Плавнів. Цього разу він завітав до міста втретє, і «Кременчуцький Телеграф» мав нагоду поспілкуватися з мандрівником

Переселенка з Маріуполя Тетяна Муратова: «Відродитися після жахіть окупації допомогла бандура»

 Більшість із них була вдома, всі дуже злякалися, але не постраждали

  Попри важке поранення, високу ампутацію ноги, житель Горішніх Плавнів Олег Сподін продовжує працювати, займатися спортом, брати участь у змаганнях, кохати та радіти кожному новому дню

Коли ти волонтер, твоє життя, немов під мікроскопом