Методи «вибивання» боргів

«До нас завітали якісь люди, назвалися представниками банку і повідомили про суму боргу – 6 тисяч 600 гривень… Почали розпитувати: чи приватизована квартира, чи є в мене комп’ютер або пральна машина. Нібито вони вже прийшли складати опис майна та забирати його за борги!», – розповідає кременчужанка Віра Мартиненко. Юристи радять у таких випадках: вимагайте документи, що підтверджують наявність боргу та право його вимагати.    

До редакції «Телеграфу» звернулися кременчужанки Віра Мартиненко та її мати Галина*. Вони були знервовані та налякані: нещодавно якісь люди, котрі назвалися представниками банку, принесли Вірі «Досудову претензію» про суму боргу у розмірі 6 тисяч 600 гривень і вимагали негайно сплатити борг. «У вашому випадку сума неустойки за кожен календарний день прострочення складає 7,55 грн», – сказано у претензії з «шапкою» ТОВ «Агентство по збору боргів». Вірі запропонували погасити всю суму боргу до 31 травня, і вручили вже готову для заповнення квитанцію. Проте дівчина взагалі не розуміє, звідки ж узявся той борг. Договір, який вона укладала з банком, передбачав і можливість відкрити кредитну картку на її ім’я. Але Віра Мартиненко стверджує, що взагалі не отримувала цю картку і не користувалася нею. Ось що вона розповіла, показавши договір із банком:

–  10 липня 2007 року я взяла кредит – 2355 гривень у банку «Русский стандарт» в Одесі (я тоді там жила, хоча прописана в Кременчуці). Придбала телевізор та  DVD-плеєр у машину. Кредит оформляла прямо в тому магазині, де купувала техніку. Свій борг виплачувала – щомісяця по 255-260 гривень, і повністю погасила кредит у серпні 2008 року.  Але через півроку прийшло повідомлення з банку, що я винна 200 гривень. Я думала, що це якась помилка. Через місяць – вже  400 гривень. Я зателефонувала до банку. Мені підтвердили, що кредит погашений. Десь рік мене не турбували. А потім надійшла нова квитанція – вже на 4 тисячі гривень. Я поїхала до банку в Києві, зустрілася з одним із керівників. Мені сказали, що надсилали повідомлення про борг помилково – серед клієнтів є ще одна Віра Мартиненко, і боржниця – вона. А той працывник, який припустився помилки, вже звільнений, і більше мене ніхто не турбуватиме. Але згодом до нас завітали якісь люди, назвалися представниками банку і повідомили про суму боргу 6 тисяч 600 гривень. І не за кредитом, а за кредитною карткою. Сказали, що було і зняття, і поповнення рахунку по картці. Тобто хтось нею користувався. Але я цю картку не отримувала взагалі! І за неї ніде не розписувалася. Все це я намагалася пояснити. А вони тим часом почали розпитувати: де я прописана, скільки квадратних метрів квартира, чи приватизована вона, чи є в мене комп’ютер або пральна машина. Нібито вони вже прийшли складати опис майна та забирати його за борги.

Галина Мартиненко, мама  Віри, доповнює:

– Я їм кажу: яка вам різниця, приватизована квартира чи ні? А вони відповідають: «А ми все одно про це дізнаємося». Я, в свою чергу, попросила, щоб дочці дали роздруківку про суму боргу за карткою. У них на руках щось таке ніби було. Я запропонувала, щоб зробили ксерокопію. Але тільки-но це сказала, як ті люди стали поводитися якось тихіше, розвернулися і пішли. Але мені й досі моторошно: я так думаю, що вони на квартиру зазіхають!

У ТОВ «Агентство по збору боргів», куди ми зателефонували за номером, вказаним у «Досудовій претензії», відмовилися від будь-яких коментарів, посилаючись на банківську таємницю. Проте ми на неї й не зазіхали: лише хотіли з’ясувати: чому повна інформація про борг не надається особисто клієнтам? І на якій підставі колектори цікавляться майном людей? Бо юристи вважають, що подібні дії можуть бути кваліфіковані як вимагання грошей. А це вже – кримінал.
 

(* На прохання осіб їхні імена та прізвище змінені)

Олена ДМИТРИЧЕНКО, адвокат:

– У даному договорі є посилання на «умови по картках» – тобто ці умови є невід’ємною частиною угоди з клієнтом. І вимога Нацбанку до банків – надавати умови і тарифи на руки клієнту. Але клієнтка стверджує, що їй ці умови не надавалися. А відповідно, угода з банком не укладена. Цікаво, що в цій угоді я не знайшла й терміну дії картки. Але є законодавчі акти, які регулюють ці відносини – і строк дії кредитної картки є обов’язковим.*

У досудовій претензії, яку вручили колектори, є посилання на номер договору клієнтки з банком. Але в документах клієнтки значиться зовсім інший номер.  До того ж, договір ще не підтверджує отримання картки. Банк має обов’язково передати її клієнту, а клієнт – розписатися за неї та особисто активувати її. Судячи з даної ситуації, хтось міг отримати картку замість Віри і користуватися нею. Або, дійсно, Вірі приносять повідомлення про борги іншої людини.

По-перше, рекомендую у таких випадках отримати інформацію від банку: коли була видана картка і документи, що підтверджують її отримання. А також – виписки за карт-рахунком (розрахунок суми боргу, з чого він складається). Банк зобов’язаний їх надати. Не так давно вийшов лист Нацбанку**, і там підкреслюється, що банки інколи порушують цю умову, а відповідно – вимоги законодавства. Також слід задати питання і колекторському агентству щодо документів, які підтверджують право уступки боргу. До речі, людина має право не виконувати вимогу про сплату коштів цій третій особі (у даному випадку колекторському агентству), якщо їй не надані документи, які підтверджують право вимоги коштів. Таке право обумовлено ст. 517 Цивільного кодексу України. Третя особа має надати, як мінімум, копію договору про уступку права вимоги за боргом, завірену печаткою банку. У даному випадку в листі колекторського агентства є посилання на номер такого договору. Але копія самого договору  не надавалася. Лист від колекторського агентства ще нічого не підтверджує: користуючись технікою, можна виготовити безліч таких листів…

Примітка:

* «Положення про порядок емісії кредитних карток та здійснення операцій з їх застосуванням» від 19.04.05 №137

** Лист Нацбанку від 27.01.2009 «Про неякісне обслуговування держателів платіжних карток»

На даний момент немає закону, який регламентує діяльність колекторів. І такого юридичного поняття теж не існує, наголошує Олена Дмитриченко. Тобто єдиною правовою підставою для їх діяльності може бути, як уже сказано, договір з банком про уступку боргу. А законним цивілізованим методом стягнення боргу є звернення до суду.

– Колектори часто діють методом залякування та пресингу, використанням у листах-претензіях  якихось «розумних» слів, банківських термінів та цифр, – констатує Олена Дмитриченко, кажучи про випадки з юридичної практики. – Людина під таким тиском інколи погоджується віддати суму грошей, яку вимагають, аби тільки їй дали спокій. Але якщо уважно читати листи колекторських агентств, то може виявитися, що інформація надається людині з перекрученням змісту, термінів і понять.

Тож варто запам’ятати кілька нескладних рекомендацій юриста, як поводитися, коли до вас прийшли колектори.

1. Тримати себе в руках. Зберігати спокій і почуття самоповаги.

2.  Не піддаватися на провокації.

3.  Попросити ваших візитерів, як мінімум, представитися.

4.  Пам’ятайте: ваше право не спілкуватися з колекторами. Тим більше не варто розмовляти, якщо ці особи відмовляються називатисебе.

5.  Категорично не рекомендую відповідати на запитання щодо права власності на квартиру чи інше майно.

6.  Як максимум можна взяти для ознайомлення папери, які принесли колектори. Але при цьому нічого не відповідати.

7.  Якщо будуть ломитися в двері (а такі випадки теж були) – викликати  міліцію.

8.  Якщо вимоги будуть настирливими (повторні візити, телефонні дзвінки, пресинг, погрози) слід звернутися до міліції про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб. Адже будь-яка вимога віддати гроші у незаконній формі (а законною формою є звернення до суду) є вимаганням.

Суд може зменшити суму неустойки (пені, штрафних санкцій банку), якщо вона набагато більша, ніж основна сума боргу. (Це обумовлено ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України)

Випадки, коли борг зменшували, є у судовій практиці, наголошують юристи.  До того ж, термін стягнення неустойки складає рік. Тобто банк (чи правонаступник за боргом) може стягнути пеню та штрафні санкції лише за рік до того, як справа передана до суду.