«ТелеграфЪ» сміється!»

Наш підступний фотограф приховав у знімках, розміщених на сторінках газети, шість приколів. Все, що мали зробити уважні читачі – знайти їх, повідомити „Телеграфу” про це першими і отримати приз (звісно, першоквітневий).
Приколи завзято шукали не лише читачі, а й самі працівники редакції. Отже: стор.3: на столі біля Юрія Луценка пляшка з рідиною для миття вікон; стор.9: губернатор штату Каліфорнія Арнольд Шварценегер здає бюлетені разом з представниками дільничних комісій; на урні для голосування табличка про 50-відсоткову знижку, на двох членів територіальної комісії аж 5 ніг; стор.13: паризький шансоньє натхненно співає під агітплакатом блоку „Не так!”; на обідньому столі у дівчини зі стор.12 причаїлася баночка з отрутою. Фото об яке „зламали зуби” навіть працівники редакції – п’ять ніг. А фотограф увесь цей час мовчав, немов партизан.
Але переможець не змусив себе довго чекати. Уже о дев’ятій ранку у четвер, Віктор Осадчий, назвав правильно всі фото. Приз ми йому підготували як і годиться, першоквітневий. Згадавши, що четвер рибний день, спеціально з Градизька доставили десятикілограмову щуку (найбільшу, яка була там на той час). Редакція чекала на переможця в облозі Марфи і Филимона, наших котів – рибку вони „почули” одразу і, витягнувши шиї сиділи перед дверима аж до приходу Віктора з маленьким сином.
– Вікторе Володимировичу, як швидко ви відшукали всі приколи?
– Спочатку я продивився всю газету, а вже потім подумав: „Ну ж бо, пошукаю!”. Майже всі фото знайшов даволі швидко, а над знімком з п’ятьма ногами довелося помучитись.
– Ви подзвонили зранку, о дев’ятій. На роботі, мабуть, рахували?
– Так, на роботі (Віктор винувато посміхається). Додзвонитися вам було важко, але азарт переміг. Ми з колегами думали, який же приз мені дадуть. Припускали, що це буде пляшка вина чи коньяку, але щуки ніхто й уявити собі не міг!
– Що приготуєте з рибки?
– Навіть не знаю. Ви не повірите, але дружина вчора поїхала на сесію! Доведеться бабусь просити...