Чому кременчуцькі школярі вважають провокаційним запитання про український народ?

Цього року Україна безпрецедентно гучно відсвяткувала 65-річчя Перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній  війні. Повага до цієї дати обгрунтована  – значна більшість дорослого (працездатного  та пенсійного віку) населення України походить із радянських родин, які, в свою чергу, населяли  Радянський Союз. Так чи інакше війна зачепила переважну більшість цих родин. Та їхні діти –  16-18-річні нащадки – народилися в Україні і представляють український народ. Так, в усякому випадку, нам здавалося. Тому «Телеграфу» цікаво було дізнатися, як насправді українські  школярі оцінюють роль Другої Світової  війни у житті українців?  З ким вони себе більше уособлюють – з українським чи радянським народом?  Нашу цікавість відчутно підігрів і Указ №403 Президента Януковича «Про додаткові заходи щодо відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні».

Президент України закликає «увічнити подвиг захисників Вітчизни», які «відстояли свободу і незалежність Батьківщини», але не персоніфікує цю загадкову Батьківщину. Відповідно, виникає питання: що українцям  вважати Батьківщиною, згідно Указу, – Україну чи Радянський Союз?  Додав нам запитань і міністерський  Наказ №1/9-271 про проведення спільного з Росією уроку Пам’яті. Міністерство освіти теж не уточнює  в документах, хто кого переміг, яку батьківщину захищали.  Зрештою, аби знайти  відповіді,  «ТелеграфЪ» відвідав урок  Пам’яті у 4-му кременчуцькому ліцеї.  Ми послухали доповідачів та отримали можливість поставити 11-класникам два запитання:

– Чому незалежна Україна відзначає 65-річчя Перемоги Радянського Союзу над фашистською  Німеччиною?

– Проти кого воював український народ у Другій Світовій війні?

Богдан:

– Богдане, проти кого воював український народ  у Великій Вітчизняній війні?

–  Під час Великої Вітчизняної війни поняття «український народ»  існувало лише в серцях людей. Був радянський народ і все.  Була ще Українська повстанська армія, яка безпосередньо воювала з радянською владою та з фашистами.  Та більшість українців були солдатами Радянської Армії.  А ви ставите провокаційне запитання про український народ!

– Чому  ти вважаєш запитання про український народ провокаційним?

– Бо за одне таке запитання тоді, у 1945-му, можна було одразу позбавитись голови!

– Я ставлю це запитання через 65 років, на 19-му році незалежності України.  А воно все ще здається тобі провокаційним?

–        ...

Даша:

– Дашо, проти кого воював український народ у Другій Світовій війні?

– Проти німців, проти Німеччини.  Воювали усі разом – Росія, радянський народ...

– Запитання було про український народ, ти його зрозуміла?

– Так українці ж радянські.

Аня:

–  Аню, чому незалежна Україна святкує  65-річчя  Перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні?

–  Це дуже важлива дата. Це ювілей нашої перемоги, нашої свободи.

–  Чиєї свободи

- Нашого народу.

–  Як називається наш народ?

–   Україна.

Катя:

–  Дозвольте мені доповнити відповідь Богдана! Ви питаєте, проти кого воював український народ?  Проти фашистської  Німеччини, проти окупантів, які забирали у мирного населення блакитне небо, забирали щастя! Окупанти намагалися відібрати незалежність, яка була у нашого народу!

– Окупанти – це хто?

– Це нацистська Германія! Не можна відокремлювати перемогу українського народу.  До чого тут ОУН-УПА? Це перемога радянського народу, то чому ви питаєте про український народ?

–  Можливо, тому, що і я, і ти представляємо український народ?

–  ...

«Вони плакали, а їм дарували будильники...»

Микола Зубков, доцент кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету ім. Каразіна, для «Телеграфу»:

– Чому, на вашу думку, незалежна Україна так гучно цього року святкує 65-річчя Перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні?

– Тому, що до влади прийшли неукраїнські сили.  Вони здають і далі здаватимуть усі українські пріоритети.  Виконуватимуть  усе, що накажуть ті карлики із ФСБ.

– Ви вбачаєте у тому, як розгортаються події, вплив Москви?

– Я вбачаю  блюзнірство.  Для мене цей день ніколи не був святом.  Яке свято, коли стільки людей загинуло? А перемога прийшла такою ціною? Вважаю, треба схилити голову і пом’янути тих, хто загинув або пропав без вісті.  Усі ці фанфари, брязкіт зброї та військові паради чужинців – спекуляція на святих речах. Згадати раз на рік про ветеранів – хіба це геройство?  Я був у 80-х роках у будинку для ветеранів Вітчизняної війни. Там лежали тулуби без рук, без ніг. Вони плакали  9-го Травня, а їм дарували будильники.  У них рук не було, аби завести отакий будильник, так і стояли по п’ять штук на полиці, припадали пилюкою.  У нас, у Харкові, помпезний пам’ятник стоїть – «висота Конєва».  А поруч – занедбаний цвинтар із могилами невідомих солдатів.  Отака шана...  На мою думку, ніколи та війна не була для українців Вітчизняною. Вона була Другою світовою.  І закінчилась не 9 травня, а вже на початку 60-х, коли останнього УПА-івця виманили зі схрону та розстріляли.

Володимир Фесенко, директор Центру політичних досліджень «Пента» (Київ), для «Телеграфу»:

–        Незалежна Україна  разом із Росією  гучно відсвяткувала Перемогу Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні.  Складається враження, що Росія активно реалізує  на території України  імперську політику.  А як ефектний символ об’єднання та спільних цінностей використовує День Перемоги, як ви вважаєте?

– День Перемоги –  вагома  частка нашої історії, це об’єктивна  реальніст, її варто враховувати.  Інша справа, що для чинної української влади  9 Травня – це ще одна зручна можливість зблизитися з російською владою.  Якщо зближення відбуватиметься надто швидко та безоглядно, є ризик втратити власні позиції. Адже наші країни мають різні вагові категорії, тут співпраця на рівних практично неможлива. Приклад тому – проблеми, які виникли у Білорусі.  Щодо імперської політики Росії, я, скоріше, з вами погоджусь. Тут дійсно можуть проявлятися елементи політичної експансії. Російська влада активно використовує елементи спільного радянського минулого для створення спільної пам’яті у народів пострадянських країн.  Російська влада організує, так би мовити, спільні уроки пам’яті. Аналогічні уроки пам’яті проводив і колишній президент України Ющенко. Але він проводив їх на прикладах трагедій та поразок.  А  Путін намагається базувати  такі уроки пам’яті на перемогах. Таким чином він стимулює рецептори гордості за своє минуле. Причому так, щоб це минуле сприймалось, як спільне для народів. У цьому напрямку Росія веде досить тонку гру, яка має елементи політичної експансії. Втім, для Президента Януковича у таких діях росіян немає протирічь, оскільки і Янукович, і представники Партії регіонів – це люди, фундамент яких базується на радянській політичній культурі.

– Чому кременчуцькі старшокласники сприймали запитання про український народ, як провокаційне?

– Не поспілкувавшись зі школярами, я б не хотів робити  необгрунтовані  висновки.  Єдине, що можу припустити – можливо, ці молоді люди не бажають долучатися до ідеологічних суперечок, які ведуть дорослі.  І, називаючи питання провокаційним, вони таким чином  відсторонюються від проблеми.  Адже ситуація насправді непроста.  Частина українців воювала у складі Радянської Армії проти фашистів. Інша частина воювала у складі УПА проти Радянської Армії та польської Армії Крайової. Для українців Друга світова війна була більш неоднозначною, ніж її подають у російських підручниках та подавали у радянських.  Мені здається, українським школярам все-таки варто знати історію Великої Вітчизняної війни  в усій її неоднозначності та складності.