Як охороняють ліси від пожеж

У зв'язку з найвищим рівнем пожежної небезпеки на Полтавщині людям заборонили відвідувати ліси. Як воно, пильнувати 35,2 тис гектарів зелених насаджень – тобто масив як чотири Кременчука?

Кременчужанам заборонили відвідувати ліси

Спека в Україні й, зокрема, у Кременчуці досягла апогею, і в лісівників настають справді гарячі та небезпечні дні.

Палюче сонце сушить усе навкруги: і землю, і траву, і ліс – на Полтавщині оголошений найвищий, 5-й рівень пожежної небезпеки. У зв‘язку з цим розпорядженням облдержадміністрації населенню взагалі заборонили ходити до лісу, в'їжджати туди будь-яким транспортом, розпалювати багаття, спалювати торішню траву.

– Державна лісова охорона переведена на цілодобове чергування на лісових станціях. Наші працівники патрулюють ліси і просять людей покинути їх територію. За розпалювання багать передбачений штраф, – підкреслює Валентин Свириденко, начальник Кременчуцького лісгоспу.

Порівняно із небезпекою штраф мізерний (від 17 до 51 грн.), але якщо будуть великі збитки, які при лісових пожежах обраховуються сотнями тисяч гривень, їх теж стягнуть з винуватців. Так, у цьому році в Ялті лісівники затримали хлопців, що розпалили багаття в заповідній зоні, щоб подивитися "як горить". Горіло так добре, що знищило 12 гектарів заповідного лісу. За нього палії не розплатяться до кінця свого життя. Але головна біда – ліси відновлюватимуться не один десяток років. Тож лісівники в спеку посилено пильнують, щоб запобігти екологічному лиху.

Через відвали гною в Потоках загорівся торф біля лісового масиву. Ґрунт поволі перетворюється на порепані квадрати – ніби у фантастичному фільмі про планету без атмосфери

Відвали гною ледь не спалили ліс

4 серпня, на термометрі у затінку +36 градусів, а ми разом із Романом Пащенком, головним лісничим Кременчуцького лісгоспу, вирушаємо охороняти ліс – і від пожеж, і від несумлінних відпочивальників, які, підсмажуючи шашлики, можуть спалити дерева. Лісничий їде в рейд не один – нас супроводжують міліціонери Кременчуцького райвідділу.

– Я сам як представник державної лісової охорони маю право складати протокол про адмінштраф, але ситуації бувають різні. Тому практикуємо спільні рейди з міліцією, – пояснює Роман Пащенко.

Їдемо на "Ниві". Спочатку наш шлях пролягає до Власівського лісового масиву – там чергує одна з пожежних машин лісгоспу. Кажуть, що сьогодні вже горіла суха трава біля лісу. Це якраз той приклад, коли один сірник чи недопалок може спричинити біду, якщо дим вчасно не помітять лісівники чи мешканці. Люди зазвичай телефонують до МНС, але якщо вогонь на території лісництв, то приборкує його Державна пожежна лісова охорона, яка має власну спецтехніку. Якщо лісівники не можуть впоратися самі – звертаються по допомогу до МНС-ників.

Не доїхавши до Власівки, повертаємо в інший бік: лісничому телефонують на мобільний та сповіщають про пригоду біля Потоків – зайнялися відвали гною далеко на околиці села, якраз поряд з лісовим масивом.

Асфальтована дорога закінчується, далі рушаємо якоюсь непевною стежиною в полі: дві колії через бур‘яни та амброзію. "Нива" нещадно гуцикає, мене підкидає, як на американських гірках, замість кондиціонера – відкриті вікна. Але проїхати такими шляхами на більш модерновому транспорті годі й мріяти. Бур‘яни затуляють краєвид, але в кінці поля бачимо дим, також про пожежу нагадує доволі відчутний сморід. Їдемо майже навмання. Перед чорним бугром стоїть пожежна машина. Пожежні лісництва Микола та Олександр тут вже години зо дві нюхають запахи горілого пташиного посліду, трави, пір‘я та кісток. Картина не з приємних. Спека призвела до самозаймання гною, який викидають на пустирі за селом, серед бур‘янів. Лісівники кажуть, що колись ці відвали належали птахофабриці "Росія", але тепер не зрозуміло, чия це територія взагалі. Можливо, йдеться про нецільове використання землі – це ще належить з‘ясувати.

А поки що "розгрібати" наслідки людської недбалості доводиться пожежним, бо поблизу відвалів гною з курячими трупиками – болото, торф і лісовий масив. Торф продовжує тліти, з нього валить ядучий дим. Підступитися до місця зі старою пожежною машиною ніяк. Та й гасять торф зсередини: якщо ситуація дуже небезпечна, роблять отвори і занурюють пожежний рукав, залучають МНС-ників. Поки що необхідності лізти на гарячий масив торфу немає, його залишають дотлівати. Завдання пожежних лісгоспу – слідкувати, аби вогонь не пішов у ліс, що знаходиться поряд.

Пожежним Олександру й Миколі сьогодні дійсно не позаздриш: чергувати на згарищі в таку спеку, коли й так дихати нічим, і отримувати за це півтори тисячі гривень. Такою є зарплата всіх охоронців лісу. Та коли оголошують найвищий рівень пожежної небезпеки і цілодобове чергування та патрулювання, з "нічними" виходить тисячі дві з половиною.

Вежа для пожежного спостерігача. Йому доводиться дертися на висоту 22 м

Лісова охорона та пожежні спостерігачі

А ми їдемо в бік Малої Кохнівки. Роман Пащенко показує на височенну вежу на пагорбі серед поля: тут теж весь світловий день за півтори тисячі гривень сидить охоронець лісу – пожежний спостерігач. Якщо звідкись побачить дим – сповіщає про небезпеку за допомогою радіозв‘язку. Три такі вежі "накривають" територію всього Кременчуцького лісгоспу: 35,2 тис га – це майже як чотири Кременчука. Крім Кременчуцького лісництва, ще 9 у Салівському, Глобинському, Козельщинському, Кобеляцькому районах. Охороняють їх 82 працівника Державної лісової охорони.

Є дві точки відеоспостереження, де слідкувати за лісом можна внизу, на екрані. Але біля вежі в районі Малої Кохнівки немає електричних мереж, тому й пильнувати доводиться у старий спосіб, сидячи на висоті 22 метри.

А ми знову їдемо якимись роздовбаними коліями серед сосняку. Нікого не зустрічаємо. Мої супутники радіють, що ніхто в таку спеку не вештається лісом із цигарками та шашликами. Та якщо когось на біду "винесе", гасити пожежу готові ще дві машини, які стоять на лісовій станції в Малій Кохнівці (усього тут автівок три – з тією, що чергує в Потоках).

Повністю ліс від людей не закриєш, адже й автодороги пролягають вздовж лісових масивів. Тому лісівники роблять штучний захист від недопалків, які кидають водії.

– Мінералізована смуга створюється в найбільш небезпечних місцях: уздовж доріг, у місцях масового відвідування населенням. Для цього трактором знімається родючий шар ґрунту – до мінерального шару, – розповідає Олексій Тимошенко, головний інженер Кременчуцького лісгоспу. – Із початку року в нас створено 230 км таких смуг та відновлено близько 3200 км.

– А чи є можливість залучати вертольоти для гасіння складної пожежі?

– Робота вертольота коштує 4 тисячі доларів за годину. Ми намагалися співпрацювати з льотним коледжем, але таких коштів у нас немає, – відповідає Роман Пащенко.

Лісничий просить кременчужан утриматися від пікніків на природі, не залишати після себе сміття в лісах, щоб зберегти їх для нащадків.

Головний лісничий Роман Пащенко показує пожежну техніку лісництва

Небезпека

Найбільші лісові пожежі на Полтавщині

2012 р., 6 липня. Згорів лісовий масив площею 22 гектари у Великобагачанському районі. Це більше ніж за весь минулий рік на Полтавщині (20,56 га). Гасили цю пожежу понад 9 годин, було задіяно 164 людини і 26 одиниць техніки.

2009 р., 26 червня. Горів ліс у Кременчуцькому лісництві поблизу Соснівки, 37 га. Це була верхова пожежа, яку роздмухував сильний вітер: на 10 га обгоріли верхівки дерев. Гасили полум'я пожежні лісгоспу та МНС-ники: усього було задіяно близько 200 осіб. Тоді Кременчук заволокло димом, падала зола та обгорілі шматки кори. Для астматиків на "швидкій" створили аварійні бригади.

2007 р., 5 травня. Поблизу Малої Кохнівки і Соснівки вигоріло 12 га лісу. Гасили пожежу три відділення Державної пожежної лісової охорони.

В тему

Сезон полювання на качок перенесли на півмісяця

Сезон полювання на пернату дичину на Полтавщині планується відкрити не з 11 серпня, а з 25 серпня.  Розпорядження про перенесення строків полювання підписав 2 серпня губернатор Олександр Удовиченко. Це пов'язано з найвищим, 5-м рівнем пожежної небезпеки в області.

Фото автора