Мер і “соросята”

Причому, в досить маніпулятивній формі:

1 “Я розумію, ваші грантодавці, якщо тут все буде добре в місті, гроші перестануть вам давать…”

2 “Ті грантодавці, які вам дають гроші на оренду цього приміщення, знають, як воно там збудоване? З якими порушеннями? Думаю, що не знають. Думаю, що треба їм все-таки підказати…”

3 “Я от не знаю, кому ви служите? … це накладається на політику, яку країна-агресор проводить в нашій країні. Це співпадіння?”

4 “Я з етичним кодексом працівника ЦРУ не ознайомлений. Якщо дасте - я почитаю.”

Відео з цитатами міського голови Віталія Малецького

Навіщо обзиватися?

Я про себе подумала, а й справді - постійні зауваження мера про одне і те саме - це співпадіння? Навіщо? Просто подражнити? Якось несерйозно для політика з досвідом (я не схильна недооцінювати  нашого мера). Ну не може ж бути, щоб він це робив заради жарту чи зловтіхи?

Мер натякає, що мною керують наглядачі з Росії

А сьогодні я натрапила на звіт “Становище правозахисників та громадських активістів в Україні у 2020 році” - і мені очі відкрилися! 

У звіті один із розділів так і звучить “Дискредитація активізму і кампанія проти “соросят".

Дозволю собі найкраще процитувати:

Упродовж 2020 року ситуація з використанням поняття «соросята» набула рис forced meme – ситуації, коли слово або словосполучення навмисно вживаються, часто через ЗМІ й соцмережі, щоб установити в колективній свідомості чіткий стигматизуючий зв’язок, у цьому випадку – між активізмом і просуванням інтересів іноземних держав чи громадян, утім без достатньої чи належної аргументації цього зв’язку.

Інформаційна кампанія проти «соросят» дискредитувала громадський сектор, що активно залучений у процеси реформ, підривала довіру до інституцій і створювала викривлений образ про активізм як форму заангажованої діяльності. 

І дійсно, постійне згадування “соросят” і "грантоїдів" у прив’язці до негативного контексту - це ж елементарний прийом, це ніби постійні фізичні вправи, що мають “натренувати” оточуючих сприймати активістів як продажних агентів інших країн або лобістів  місцевих політиків. 

Приклад саме нашої організації ГО КІПЦ “Європейський клуб” дуже показовий в цьому плані. Один з напрямків нашої роботи - моніторинг бюджетних закупівель, аналіз місцевих політик і програм. Як тільки наша організація почала висловлювати критичні зауваження щодо ефективності використання бюджетних коштів, як тільки було відправлено заяву в поліцію про злочин з боку співробітників комунальних підприємств - одразу то в очі, то поза очі називали нас “грантоїдами”. Далі - більше. Щоб бути незалежними від влади, орендуємо приміщення у приватного власника. В якийсь момент міський голова Віталій Малецький почав докоряти нам, мовляв, ви такі правдолюби, звинувачуєте владу, а самі - користуєтеся незаконно збудованим офісом. Щоб розібратися в ситуації, ми направили лист у мерію з вимогою  - спростувати або підтвердити інформацію щодо нашого офісу. Нам важлива наша репутація. Уже більше пів року, як маємо відповідь з підписом міського голови, вказано всі законні підстави для будівництва, але все одно публічно мер продовжує говорити: ваш офіс - незаконно збудований. Скажу відверто: не хотілося виносити конфлікт у  публічну площину, але я особисто не бачу інших способів, щоб зупинити  брехню.

“Вони всі продажні, вони всі  брешуть!”

Саме це тавро  має закріпитися за будь-ким, хто виступає на захист своїх прав, ставить незручні запитання, цікавиться бюджетними витратами, виходить на протести, іде до суду. 

Наприклад, міський голова, знову ж,  безпідставно стверджував, що журналістка з Телеграфа Тетяна Донченко заради гранту подала позов до суду про доступ до інформації про договори кредитного проєкту з енергомодернізації дитсадків та інших бюджетних установ в Кременчуці. “Для нее это грант,  она получит финансирование американское, европейское…” - говорив мер на мітингу батьків, які зібралися біля міськради з вимогою оприлюднити договори і реальні строки завершення ремонтних робіт та відкриття дитячих садків. До речі, гроші на судовий збір для позову журналістка зібрала через оголошення в Фейсбуці за лічені години.

Уривок з сюжету ТБ “Візит”, де міський голова пов’язує діяльність журналістки із отриманням гранту. 

Заангажованими були названі й журналісти з Полтави, які приїхали на резонансну для регіону подію. До числа “продажних” потрапили і самі батьки, що вийшли на мітинг. Погодьтеся, не часто батьки із дітьми виходять на мітинги, а минулої осені в Кременчуці це відбувалося систематично. Але й вони, за словами мера, відпрацьовували замовлення: “Його (знімальну групу Суспільне.Полтава - авт.)  просто хтось привіз, щоб зняти мітинг і зробити картінку. А потім набрати лайків. Розумієте? Великі фейсбукери я їх так назву. Вони все це мутять, цих дівчат використовують, приводять сюди (йдеться про матерів дошкільнят, які приходять під стіни міськвиконкому на мітинги - авт.). Ви теж їх всі знаєте, тому не звертайте уваги, люди відпрацьовують політичне замовлення”.

Схоже на те, що міський голова проводить комплексну роботу, щоб знищити будь-які зародки довіри та спілкування між людьми, які вже виступають на захист своїх прав або є тим потенціалом, що здатний мобілізуватися. Немає довіри один до одного - немає і загрози, що люди будуть об’єднуватися. 

Так само міській владі важливо знецінювати діяльність громадських організацій. Немає довіри до громадських організацій - немає і попиту на ті нові знання, активності  чи зміни, які ці громадські організації пропонують.  Люди не приєднуються до громадських організацій, не бачать сенсу у створенні власних, бо хто ж захоче бути затаврованим агентом ЦРУ? або іще гірше - російським агентом?

Зрештою, владі вигідно, щоб і до неї самої не було довіри. Тому що керувати простіше в страху.  Така парадигма закріплена десятиліттями совдепу, влада чітко розуміє, кого прославляти, а кого - цькувати.

Мені дуже хочеться вірити, що наше суспільство змінюється, і подібні методи перестають бути такими ефективними, як колись. Наприклад,  я не пам’ятаю, щоб батьки Кременчука висували до влади спільні вимоги і вперто ходили на мітинги під мерію, як це робили нещодавно батьки дошкільнят та школярів. Але все одно тривога не зникає. Якщо влада продовжуватиме налаштовувати одних проти інших, і всіх - проти себе, нічого хорошого нас не жде. Це лише посилюватиме розкол суспільства зсередини, що особливо небезпечно в умовах військової загрози з боку Росії.

До речі, аналіз контенту ЗМІ та соцмереж показав, що наратив про “соросят” активно насаджувався в інформаційному просторі з 2019 року, причому через проросійські ЗМІ. 

Росія розгортала зачистку громадянського суспільства саме через подібні дискримінаційні висловлювання, а з часом дійшла і до закону про іноагентів. 

Не хотілося б, щоб Україна повторила цей сценарій і знову повернулася до авторитаризму. 

Про “хороших” і “поганих” отримувачів грантів

Загроза Росії саме зараз дуже висока, багато держав надали військову підтримку Україні. Загалом, щорічний бюджет міжнародної технічної допомоги для України вимірюється мільярдами доларів. Мені на очі потрапив звіт про 1 півріччя 2019-го року, структура витрат за напрямками проєктів була така: 45% - ядерна безпека, 24% - безпека та оборона, урядування та громадянське суспільство - 8%, відновлення Донбасу - 6%, регіональний розвиток - 5%.

У звіті фігурує і виконком Кременчуцької міської ради як учасник проєкту “Партнерство для розвитку міст” за підтримки Уряду Канади.  Наш сучасний ЦНАП створено завдяки донорським коштам. Також наше місто отримало грант 1,5 мільйони євро від ЄБРР на енергоофективність - утеплення шкіл та дитсадків. Були й інші проєкти.  

Тож виходить, коли грантові кошти залучають органи місцевого самоврядування, то це вони роблять для громади добро і, відповідно, заслуговують на подяку та похвалу. Але якщо йдеться про донорську підтримку громадських організацій (особливо - антикорупційних!),  то оцінка змінюється на протилежну - “грантоїди” марнують кошти, не інакше. 

Тим часом я і мої колеги, залучивши грантові кошти на проєкти, платимо податки в місцевий бюджет, купуємо тут товари й послуги (підтримуючи інші бізнеси), не просимо субсидій і допомог. А міський голова чомусь не бачить наш внесок в розвиток міста. Я вважаю це несправедливим. А ви?