Про три категорії українців, зростання цін та коли буде графік відключення електропостачання

Минає 8-й місяць повномасштабної війни з оскаженілою росією. Збройні сили України героїчно воюють з рашистськими загарбниками й потрохи звільняють від окупантів нашу землю. Наш народ підтримує та допомагає захисникам України усім, чим може.

Втім, деякі громадяни досі не усвідомили, що ми живимо в умовах війни з дуже сильною у військовому відношенні країною. І попри це живимо досить комфортним для воєнного стану життям. Обмеження і незручності, обумовлені війною, на Полтавщині та в інших тилових регіонах мінімальні.

Зараз наших громадян можна умовно поділити на три великі категорії.

Перша, це ті, хто воює на фронті чи готуються рушити назустріч ворогу, захищають наше небо, служать у правоохоронних органах, допомагають армії як волонтери, лікують поранених… Одним словом ті, хто роблять усе що можуть для захисту України та найскорішої перемоги над ворогом. Таких людей дуже багато, але не так багато, як того б хотілося. На жаль, їх не більшість.

Друга категорія — це ті, хто ненавидить Україну і давно чекає приходу «руського миру». Саме такі люди на окупованих територіях добровільно стають колаборантами та разом з орками нищать усе українське. Дехто з них допомагає ворогу знаходячись на вільній території України й СБУ періодично викриває їх у зрадництві. Проте, більшість таких людей наразі притаїлись, замовкли, дехто навіть намагається тимчасово перефарбуватися. Але їх мовчання не означає підтримку.

Любителів «руського миру» не переконає ні в чому, ні Буча, ні Маріуполь, ні «Амстор», ні смерті дітей. Вони завжди знайдуть виправдання усім злочинам росіян у неправильній політиці українського уряду, провокаційних діях Заходу чи світовій змові, заявляючи, що «не все так однозначно». На щастя, таких людей не так багато. Напевно, їх значно менше, ніж першої категорії, але вони є і про це не варто забувати.

А от третя, найчисленніша категорія, це ті, хто нібито й за Україну, але нічого для неї та для перемоги над ворогом не роблять. Чи майже нічого. А якщо й зроблять, то люблять багато про це говорити. Такі люди можуть відправити свої 20 чи 50 грн на купівлю «Байрактарів» і потім розповідати усім, що саме завдяки їх донату Сергій Притула купив супутник для наших ЗСУ.

Справа навіть не у сумі допомоги, а у тому, що частина цих людей разом із любителями «руського миру» заради власного піару наповнюють наш інформаційний простір скаргами, невдоволеннями, обуреннями, вимогами, більшість з яких не те що недоречна, а, принаймні, незрозуміла у воєнний час, розхитуючи нашу єдність та віру в перемогу.

Через перебої з електропостачанням, що стали наслідками ракетних ударів російських військ по об’єктах енергетичної інфраструктури України, довелося зупинити тролейбуси, проводити аварійні відключення житлових кварталів, у людей виникли певні незручності. І це викликало просто сплеск невдоволення та звинувачень у соцмережах.

Тобто люди з цієї категорії громадян в умовах війни обурюються тим, що не можуть використати своє право на безоплатний проїзд у громадському транспорті, що світло вимикають без попередження, що у квартирах стало прохолодно, а яйця подорожчали удвічі.

І скільки їм не пояснюють причини деяких незручностей, вони все одно залишаються невдоволеними та вважають, що їх обманюють і обмежують їхні права.

Як можна скласти та оприлюднити графік АВАРІЙНИХ відключень електропостачання, які виникли внаслідок ракетних ударів ворога? Можливо й можна було б це зробити, але за трьох умов: якщо отримати від путіна графік ракетних ударів по Україні з обов’язковим вказанням цілей та інформацію від ППО ЗСУ щодо спроможності захистити енергетичну інфраструктуру від ударів ворога з повітря.

Звісно, можна скласти графік ПЛАНОВИХ віялових відключень електропостачання, що робиться по промислових об’єктах, а у деяких регіонах країни й по житлових районах. На щастя, на Полтавщині ПОКИ що такої потреби немає і житлові квартали відключати не планують. Але деяким громадянам все одно потрібен графік і вони обурюються, якщо їх відключили без попередження…

Зрозуміло, що зростанням цін на продукти харчування незадоволені майже усі, особливо тим, що яйця стали «золотими». До речі, подорожчанням продуктів наразі незадоволені в усьому світі — в Польщі, Франції, Великобританії. Навіть у Німеччині інфляція перетнула двозначну позначку, чого не було останні 70 років. Варто нагадати, що у цих країнах немає війни, а Україна воює вже 8 місяців з дуже потужним ворогом. І було б дивно, якби у нас інфляція була б на тому ж рівні, що у Німеччини. Невже хтось реально вважає, що в умовах війни можна жити без інфляції, зупинити зростання цін та девальвацію національної валюти?

Щодо курсу валюти — у 2014 році, коли вторгнення росії було обмеженим, курс гривні за 8 місяців обвалився утричі. У 2022 році за набагато складнішої ситуації, в умовах повномасштабної війни курс національної валюти знизився лише на 50%. Будь-який фінансовий аналітик скаже, що для воєнного періоду це неймовірно гарний результат. Так, утриманню фінансової стабільності ми маємо завдячувати насамперед допомозі Заходу, який фінансує від третини до половини щомісячних витрат державного бюджету України. Але ж західні країни на це пішли не одразу — з ними приходилось домовлятися, навіть вимагати цю допомогу, використовуючи для цього тиск через національні парламенти та громадянське суспільство цих країн. І тут вже є заслуга української влади, яка зуміла це зробити.

Можу зрозуміти розпач, скарги та невдоволення вимушених переселенців, які втратили все, що нажили за своє життя, свої домівки, роботу, а дехто здоров’я та близьких. І не можу зрозуміти невдоволення тих, хто позбавився можливості безоплатно проїхати у тролейбусі, не встиг придбати пива до 18-ї чи не може щодня їсти на сніданок яєшню. Не так давно ці ж люди щиро обурювалися перебоями із сіллю та подорожчанням пального, хоча автівок на вулицях від того менше не стало.

Не їздять тролейбуси — є чудова нагода пройтися пішки пару кілометрів, що дуже корисно для здоров’я. Прохолодно у квартирі — є можливість зекономити на опаленні. Не встигли купити пива — печінка буде здоровішою. Дорогі яйця? Картопля і яблука значно подешевшали — можна поснідати ними.

А якщо несподівано відключили світло — використайте смартфон, щоб відправити допомогу ЗСУ. Чим більше допомоги отримає ЗСУ — тим більше наші захисники зможуть збити ракет та дронів ворога, а значить менше буде аварійних відключень електропостачання.

І варто розуміти, що далі легше не буде. Попереду дуже важка зима, і не менш складна весна. Начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов нещодавно заявив, що війна закінчиться до літа. Дуже хочеться вірити українському генералу, тим більше головному розвіднику, втім, це лише його припущення і прогноз. Коли закінчиться війна наразі не знає ніхто.

А війна сама по собі є досить суттєвою причиною для погіршення економічної ситуації в країні, зростання цін та зниження рівня та якості життя людей. Під час війни кожний щось втрачає — хтось життя, хтось свої домівки, а більшість лише добробут, деякі зручності та комфорт. Погодьтесь, не так вже й багато.

Отже, думаймо не про вартість яєць, а про те чим ще можна допомогти ЗСУ та країні, щоб перемогти ворога. Якщо матеріальне становище надто складне і допомогти реально нічим — встань і вимкни хоча б лампу в коридорі. Це теж допомога. Кожен має зробити свій вклад, хоча б мізерний…

Ворог б’є по інфраструктурі, сподіваючись нас зламати, посіяти паніку, розпач та недовіру. Але він помиляється. Ані відсутність світла, ані холоднеча у квартирах, ані високі ціни українців не зламають. Ми вистоїмо, адже українці сильні своєю єдністю і вірою у Перемогу! Ми віримо у ЗСУ!