Хотів бути схожим на Сталіна, а перевершив Гітлера: пророчі слова Черчилля про їх послідовників

Рік повномасштабного вторгнення, яке почалося на 9-му році війни, що триває четверте століття

Війна триває вже цілий рік, який назвали «роком незламності». Хоча, рік минув лише з моменту повномасштабного вторгнення російської армії в Україну. А російсько-українська війна триває вже 9 років — з моменту окупації Криму у 2014 році та початку бойових дій на Донбасі. Деякі історики та політики пропонують відраховувати початок цієї війни з XVIII століття, а саме — з каральної операції московських військ по захопленню гетьманської столиці Батурина восени 1708 року. Тоді московіти знищили усіх його жителів, включаючи жінок та дітей, й повністю спалили та зруйнували місто разом з усіма його православними церквами та храмами. Ця трагічна сторінка історії України, відома як «Батуринська різанина», в якій московські загарбники вбили близько 15 тисяч мирних жителів багатого українського міста. Полтавська битва відбулася пізніше – влітку 1709 року.

З того часу пройшло понад триста років, а в росії (так стала себе називати колишня московія) так нічого й не змінилося — все та ж патологічна жорстокість, і все те ж бажання вбивати та руйнувати. Зараз це побачив й усвідомив увесь світ, спостерігаючи за тими звірствами, що російські окупанти вчиняють на українській землі.

Напевно, можна сказати, що минув рік «триденної спецоперації» (так путін назвав заплановане ним повномасштабне вторгнення), яка почалася на 9-му році російсько-української війни, що триває вже четверте століття ...

Продовжувач справи, наслідувач чи послідовник — але кого?

Путін хотів увійти в історію, як «збирач російських земель». Його переслідує маніакальна ідея відновлення СРСР, що розвалився, у будь-якому форматі. Саме цю подію, а не Другу світову війну, він вважає головною трагедією XX століття, і хотів би повернути хід історії. Заради цього він підняв ідеологію «руського міру» на державний рівень та протиставив свою країну усьому цивілізованому світу. Заради цього він повернув кривавого диктатора Сталіна на п'єдестал поклоніння для російського народу та уявив себе новим Сталіним. Комуністичний диктатор у XX столітті також протиставив свою країну Заходу, намагаючись «розпалити вогонь світової революції» та розширити свою імперію до Ла-Маншу та далі. Розпалити пожежу Другої світової війни, як прелюдію «світової революції», йому вдалося. А от захопити увесь світ — ні. Довелося обмежитися лише половиною Європи.

Деякі світові політики розглядають теперішню російсько-українську війну як початок Третьої світової. І тут, треба визнати, путін послідовно продовжує справу свого кумира та йде по його стопах.

Але виникає питання, кого саме він наслідує, чиї справи та ідеї продовжує та у чому, можливо, вже перевершив свого вчителя? Та хто став його «вчителем»?

Методи захоплення та утримання влади, придушення опозиції, знищення будь-якого можливого спротиву всередині країни, втручання у внутрішні справи інших країн та окупації цих країн путін скопіював у Сталіна з урахуванням сучасних реалій. Шляхи розширення своєї імперії він також запозичив у сталінського режиму. Принаймні сам путін у цьому впевнений. Але, виникла дивна ситуація, що, копіюючи методи та шляхи комуністичного тирана, він ненароком скопіював багато чого у нацистського фюрера, що й не дивно, бо їх методи, правила, шляхи та ідеологія мало чим відрізнялися.

Гітлер і Сталін — «брати-близнюки»

Про схожість двох кривавих диктаторів писали багато. Процитую слова колишнього радянського розвідника та відомого письменника Віктора Суворова (Володимир Різун), який знайшов цікаві збіги між правителем нацистської Німеччини Адольфом Гітлером та правителем СРСР Йосипом Сталіним. Він вважає їх «братами-близнюками» з тією лише різницею, що комуністичний вождь був трохи хитрішим за нацистського фюрера. І з цим важко не погодитися.

У тих, хто прочитав цю цитату, напевно, виникли аналогії з теперішнім російським режимом... путін хоче бути схожим на комуністичного вождя, але його політика часто нагадує політику нацистського фюрера. Хоча, як бачимо, великої різниці між ними не було. Проте, у путіна є одна відмінність від цих двох кровавих тиранів — у нього немає вусів. А ще різниця полягає у тому, що він у деяких справах перевершив своїх «вчителів».

Чому Гітлер не напав на Швейцарію та до чого тут путін?

Гітлер прагнув об'єднати усіх етнічних німців та німецькомовних жителів «ближнього зарубіжжя» своєї країни в єдину німецьку державу — Третій рейх. Його сучасний послідовник прагне включити усіх російськомовних до складу єдиної російської держави — рф. І фюреру спочатку це вдавалося (як і путіну).

Навесні 1938 року багато німців Австрії вітали приєднання своєї країни до Третього рейху. Через пів року гітлерівські війська з радістю зустрічали судетські німці окупованої Чехословаччини. Навесні 1939 року литовські німці вітали Гітлера, який відібрав місто Клайпеда у Литви.

У 1940 році Гітлер без особливих проблем захопив Голландію, Бельгію та Люксембург, де проживало багато німецькомовних громадян. У тому ж році він розгромив Францію та повернув Німеччині французькі провінції Ельзас та Лотарингія, де також проживало чимало етнічних німців, і які відійшли Франції за підсумками Першої світової війни.

В Європі залишилася лише одна маленька країна, де етнічні німці становили понад третину її 4-х мільйонного населення – Швейцарія. Влітку 1940 року, після поразки Франції, Швейцарія опинилася у повному оточені нацистської Німеччини та її союзника — фашистської Італії. Здавалося б, доля альпійської республіки визначена.

Командування Вермахту розробило план «Танненбаум» по блискавичному захопленню Швейцарії. Швидка «триденна» військова операція дуже нагадувала «триденну» спецоперацію путіна.

Бойові зіткнення між Люфтваффе та ВПС Швейцарії почалися у травні 1940 року. 1 червня швейцарські льотчики збили перший німецький бомбардувальник, а після цього ще 3 німецькі літаки, які поверталися з бомбардування півдня Франції.

Намагаючись помститися, 4 червня 1940 року 28 німецьких «Мессершмідтів» заманили швейцарські літаки до французького повітряного простору, окупованого Німеччиною, та нав’язали їм повітряний бій у якому німці втратили ще два свої літаки. А 8 червня відбувся черговий повітряний бій на швейцарсько-французькому кордоні.

Гітлер знав про бойові зіткнення Люфтваффе зі швейцарськими ВПС. Після капітуляції Франції він планував з Муссоліні одночасне вторгнення до Швейцарії. Захопити Берн та Цюрих планувалося за два дні, решту території країни - протягом трьох. 24 червня 1940 року 12-а армія Вермахту була перекинута до франко-швейцарського кордону в готовності перетнути його наступного дня.

Здавалося б, привидів для військового вторгнення було більш ніж достатньо, плани окупації розроблені, а сили для наступу готові. Але наказ німецьким військам перетнути кордон Гітлер так і не віддав. Що його зупинило?

У разі вторгнення в солдатів Вермахту були готові стріляти сотні тисяч швейцарських німців, яким би допомогли тримати оборону альпійські гори. Звичайно, сили були нерівними й після запеклих боїв, зазнавши чималих втрат, нацисти змогли б окупувати цю маленьку сусідню країну. Але, під час боїв загинули б не тільки тисячі німців з обох сторін, а й сама нацистська ідея.

У Швейцарії гітлерівці вперше могли отримати від місцевих німців не квіти й оплески, а кулі та снаряди. Війна німців з німцями зруйнувала б міф про єдність «арійської нації», на якій базувалася нацистська ідеологія. А саме вона цементувала німецький народ та перетворювало солдатів Вермахту в фанатиків, готових йти на смерть заради побудови Третього рейху. Ця ідеологія була для Гітлера незмірно дорожче, аніж усі гроші швейцарських банків. Отже, Швейцарія отримала щит від вторгнення нацистів з патріотично налаштованих місцевих громадян німецької національності. І Гітлер був змушений відступити.

Але путіна, на відміну від його вчителя, це не зупинило, і в цьому він його перевершив. Втім, як і його офіційний кумир, комуністичний фюрер. Адже Сталін свого часу теж знищив українців набагато більше, ніж Гітлер. Правда, робив він це набагато довше — почав у 1918-му, досягнув піка знищення людей під час Голодомору в 1932-1933 роках, та продовжував до самої своєї смерті.

У чому путін перевершив нацистського фюрера та як це руйнує ідею «руського міру»

Путін виявився більш цинічним та безпринципним. Він не став перейматися видуманою ідеологією «руського міру» та оберігати її від руйнування. Адже ще у 2014 році зрозумів, що більшість російськомовних українців та українських громадян російської національності не будуть вітати його війська в Україні та не хочуть приєднання до росії. І якщо Крим йому вдалося окупувати швидко та без втрат, то при спробі захопити Донбас розпочався збройний спротив у тому числі й російськомовного населення. У складі Сил оборони України, які останні 9 років стримують російські війська спочатку на Сході, а тепер вже і по всій Україні, до половини російськомовних громадян. Серед них чимало етнічних росіян та жителів Донбасу.

Крім того, за останній рік війни найзапекліші бої ведуться на сході та півдні України – у районах, населених переважно російськомовним населенням, які путін нібито прийшов «захищати». І гинуть від російських артобстрілів та ракетних ударів здебільше жителі цих міст — російськомовні старики, жінки та діти.

За рік війни армія рф, за наказом путіна, повністю або частково знищила багато міст України з російськомовним населенням - Маріуполь, Волноваху, Попасну, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Соледар, Бахмут, Вуглегірськ, Авдіївку та інші. Сильно постраждав Харків, а також багато населених пунктів Харківщини, Херсонщини, Запоріжжя, Дніпровщини та Миколаївщини. Росіяни використовують нацистську тактику «випаленої землі» в Україні жорсткіше та жахливіше, ніж свого часу це робили гітлерівці - вони нищать цивільну інфраструктуру, житлові будинки, школи та лікарні. Загинули вже десятки, якщо не сотні тисяч цивільних людей. Це справжній терор, а росія перетворилась на державу-терориста.

Усі ці міста сходу та півдня України 80 років тому пережили нацистську окупацію зі значно меншими втратами та руйнуваннями, ніж зараз під час російського вторгнення.

До того ж, російський окупаційний режим виявився набагато жорстокішим та більш цинічним за нацистський окупаційний режим 1941-1943 років. Заманити й відібрати дітей у батьків, щоб вивезти їх до Німеччини, як це зараз роблять російські окупанти, депортуючи тисячі українських дітей до росії — до такого не додумалися навіть гітлерівські нацисти. Як і пропускати через фільтраційні табори усе цивільне населення окупованих територій України.

Спільного в обох окупаційних режимів, що існували на території України, дуже багато — зокрема, це активне використання зрадників та колаборантів для забезпечення контролю над захопленими територіями. Але насильно мобілізовувати чоловіків на окупованих територіях до своєї армії та проводити примусову паспортизацію усього населення — до такого навіть нацисти не додумалися.

Масові вбивства цивільних людей, катування тих, хто не йде на співробітництво з окупантами, зґвалтування, повальні грабежі та розгул мародерства — і в цьому російські війська перевершили звірства нацистських окупантів на українській землі. У грабуваннях, мародерстві та зґвалтуваннях їм взагалі немає рівних у сучасній історії.

А нові види озброєнь відкрили перед путіним й нові можливості у вигляді ядерного тероризму та ядерного шантажу. В цьому обійти обох кривавих диктаторів йому вдалося легко.

«Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами»

Нацисти винищували євреїв – це було зведено у ранг державної політики та згодом стало відомо, як Голокост. Рашисти путіна поставили собі за мету знищити Україну, як державу, та українців, як націю. Це також проголошено на державному рівні й у цьому путлерівці йдуть шляхом гітлерівців, заперечуючи саме існування Української нації та право на існування незалежної Української держави. Гітлер проводив політику геноциду проти єврейського народу, а путін проводить політику геноциду проти українського народу, цинічно називаючи його «братнім». У цинізмі він перевершив усіх.

Багато схожого у теперішнього путінського режиму в росії з гітлерівським режимом у нацистській Німеччині. Але, є одна суттєва відмінність — адже все, що сьогодні вчиняють путлерівці, вони роблять під гаслами антифашизму, згадуючи при цьому перемогу СРСР у Другій світовій війні.

І як тут не згадати геніальне передбачення Вінстона Черчилля, зроблене після поразки гітлерівської Німеччини. Він пророкував, що одного разу настане той час, коли фашисти будуть називати себе антифашистами. І цей момент настав.

Війною проти України путін зруйнував не тільки свою ідеологію «руського міру», а й багатовікову культурну спадщину російської імперії на території України. Він багаторазово прискорив процес консолідації української нації, переходу багатьох людей в нашій країні на спілкування українською мовою, відмову від російських символів, пам'ятників, назв та топоніміки, які стали сприйматися у суспільстві, як символи ворога. Те, що ще рік тому здавалося немислимим, і гадалося, що такі зміни будуть проходити протягом десятиліть, сталося за лічені місяці.

Символічно, що саме путін виявився головним «локомотивом» дерусифікації та ворогом російської мови в Україні, сфера застосування якої стрімко звужується після розв'язання повномасштабної російсько-української війни.

Останній раз  писав блог російською мовою за день до початку повномасштабного вторгнення росії – 23 лютого 2022 року, присвятивши його колишньому радянському святу. З того часу пишу виключно українською. Сподіваюсь, що цю статтю прочитають шанувальники «руського міру» та прихильники путіна, які, на жаль, ще досі є і в Україні. Можливо, щось дійде до їх свідомості та свідомості моїх земляків на окупованому Донбасі, яких довгі роки «годували» рашистською пропагандою.

І хочу сподіватися, що росіяни теж невдовзі зрозуміють страшну сутність путінізму та рашизму, а головне — вони повинні усвідомити свою особисту провину та колективну відповідальність усіх російських громадян за те, що привели до влади криваве чудовисько і досі, у своїй більшості, підтримують його нацистську політику. За всі ті злочини, які зробила і зараз вчиняє на українській землі російська армія, відповідальність несе кожен росіянин. Без винятку.

Великодержавний російський шовінізм у путінському виконанні мало чим відрізняється від гітлерівського націонал-соціалізму, а в просторіччі — фашизму. Росія путіна та його послідовників є не лише загрозою існуванню України, а й загрозою для всього цивілізованого світу. У своїй останній промові на мітингу в москві 22 лютого путін заявив, що «зараз точиться битва за історичні рубежі росії», що означає пряму загрозу не тільки усім пострадянським країнам, а й принаймні Польщі з Фінляндією, які колись також входили до складу російської імперії. 

Після Другої світової війни німці усвідомили свою колективну провину та покаялися у злочинах свого народу, який привів до влади Гітлера та нацистів. Без усвідомлення та каяття російського народу, який привів до влади та й досі підтримує путінський режим, війна з сусідами та Заходом триватиме роками – до повного виснаження та знищення росії, як єдиної держави.

Так склалося, що головна роль у цій війні проти нової форми нацизму та фашизму, яку влучно назвали «рашизмом», покладена на нашу країну. І Україна цю місію виконає, хоча ціна Перемоги буде жахливою. Але іншого вибору у нас просто немає.

Слава Україні! Героям Слава!