Успішно «розсуваю шторки»: що сказав апеляційний суд у «справі дитсадків»

У Кременчуці є дуже чутлива тема: доступ дітей у дитсадки. Точніше, відсутність цього доступу. Нині малеча сидить вдома, бо жоден з дитячих закладів не має укриття, яке б відповідало вимогам. Але сидіння вдома для багатьох дошкільнят розпочалося ще до війни…

Коротко нагадаю історію, яка свого часу привела батьківську спільноту з протестами під мерію, а мене — до суду.

У 2021 році міська влада затіяла глобальну термомодернізацію дитсадків коштом кредиту ЄБРР (Європейського банку реконструкції та розвитку). Проте ремонтні роботи рухалися, як равлик. При цьому батьки дошкільнят у деяких закладах ще й змушені були «доробляти» за будівельниками відкоси на вікнах. Виникало питання: куди ж поділися кредитні гроші? До першого вересня 11 дитсадків не відкрилися, і багатьом батькам було нікуди подіти дітей. Врешті вони повели дошкільнят під мерію. Ми висвітлювали цю ситуацію на сторінках «Телеграфа».

Замовником ремонтів у дитсадках виступило КП КМЕК («Кременчуцька муніципальна енергосервісна компанія», заснована Кременчуцькою міською радою). Авторка цих рядків звернулася з інформаційним запитом до директора КМЕК Вадима Качана з проханням надати документи:

• договір на термомодернізацію дитсадків з компанією ТОВ «ММС «Арт Проже» (у договорі міститься інформація про строки виконання робіт та їх обсяги);
• відомості про виконання договору за 1-й та 2-й квартал.

Проте КМЕК не надала документи. І хоча ми отримали договір з інсайдерських джерел, я вважала за необхідне довести право громади контролювати використання коштів комунальним підприємством. І тому звернулася до суду (до речі, як фізична особа – бо не лише журналіст, а кожен громадянин має право запитувати публічну інформацію і в органів влади, і у державних або комунальних підприємств).

Можливо, хтось, читаючи цей блог, подумає, що справи із доступу до інформації «не на часі». Але суд першої інстанції я виграла ще до війни. Сподівалася, що в цій справі поставлена крапка, і мені слід лише дочекатися запитуваних документів від КМЕК. Але КМЕК не надала документи — натомість у серпні суд сповістив мене про апеляцію. Тобто комунальне підприємство навіть під час війни не пошкодувало грошей, або спростовувати в суді очевидне (закріплене законодавством і доведене) право громади контролювати діяльність комунальних підприємств та використання коштів.  

Апеляційні вимоги КМЕК фактично зводилися до того, щоб «узаконити» приховування інформації від громади. Інформації про кредит, який повертатиме вся громада за реконструкцію дитсадків.

Натомість суд:

• визнав протиправними дії КМЕК щодо ненадання відкритої публічної інформації;
• зобов'язав КП КМЕК надати запитувану інформацію.

«Треба шторки роздвигати», — так свого часу висловився мер Віталій Малецький стосовно договору на реконструкцію дитсадків. Але водночас заперечував право громади отримати документ — його КМЕК надало лише обраним, депутатам. Мовляв, договір є конфіденційним. Натомість правова позиція суду — інша.

Повний текст Постанови суду доступний у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Дякую за безкоштовну юридичну підтримку ГО «Платформа прав людини» — і особисто юристу Миколі Гринишаку. Дякую вам, шановні читачі, за те, що свого часу надали гроші на цей судовий позов.

Чому це рішення суду важливе?

Суд підтвердив, що інформація про кошти комунального підприємства є публічною і підлягає наданню у відповідь на інфозапит.  І не лише про бюджетні, але й про кредитні кошти, про кошти від господарської діяльності. За аналогією це стосується будь-якого підприємства.

Останнім часом кременчуцькі КП відмовляють у наданні договорів та інших документів — пишуть журналістам, мовляв, гроші не бюджетні, вони від господарської діяльності… Сама маю таку відповідь від КП «Кременчуцьке тролейбусне управління» — у запиті я просила пояснити, чим зумовлений вибір постачальника дууже дорогих генераторів. Тепер буде підстава звернутися із запитом повторно.

Відмови у наданні публічної інформації почастішали під час війни. Та й сам доступ до мерії для журналістів став дозованим. У питаннях доступу до інформації спостерігається відкат назад, про це пише багато хто із моїх колег-медійників.

Дуже зручно списувати на війну, на те, що «не на часі», і непрозору діяльність, і неефективне використання грошей, і схематоз. Але якщо «не на часі» зараз — потім може бути пізно.

Я не маю ніякого сумніву, що у війні з росією переможе Україна. Та якою вона буде після Перемоги? Чи виконає наша країна вимоги про антикорупційні заходи, щоб стати членом ЄС? Усе залежить від нас. Не бійтесь вимагати у влади та КП підзвітності. Не давайте шанс схемам. Уже зараз.