Реквієм по тарифам, або кінець епохи боротьби Малецького

Я довго не наважувався написати другу частину блогу по тарифам, адже безпредметні дискусії під час засідань робочої групи, не дозволяли сформулювати бодай кілька абзаців з конструктивними пропозиціями чи напрацюваннями.

Заради справедливості додам, що депутати міської ради, у своїй більшості, це зовсім не фахові спеціалісти в галузі житлово-комунального господарства, а відтак, виокремити раціональну складову серед масиву політичного популізму вкрай складно. Що ще складніше, так це отримати будь-яку інформацію від кількох сотень працівників структурних підрозділів ради, що прямо підпорядковані нашому міському голові.

Для розуміння: пролити світло на питання, яке ставить під сумнів внутрішню політику команди Малецього, загрожує репресіями в найгірших традиціях Північної Кореї. Жарти жартами, але сказати підлеглим щось на кшталт: «Я забороняю вам це говорити» – є доволі звичною формою усного розпорядження нашого градоначальника.

Та повернемось до наболілого питання, згадавши хронологію розвитку подій. Рівно два місяці тому, я опублікував матеріал, в якому описав формулу тарифної перемоги. Нагадаю, що полягає вона прийнятті відповідного рішення Полтавської обласної ради, або внесення змін до вже існуючого, яким ВСТАНОВЛЮВАЛИСЬ славнозвісні двоставкові тарифи для підприємства обласного підпорядкування «Полтаватеплоенерго». Звичайно, саме підприємство, як виконавець послуг, надає всі супровідні документи й розрахунки, але прийняття остаточного рішення залишається в площині волевиявлення депутатів. І окрім банального «за» чи «проти», кожен депутат може вносити правки, які неодмінно мають бути поставлені на голосування. З самою ж пропозицією перегляду тарифного питання, безпосередньо в сесійній залі, чи не з першого дня палких дискусій, погоджувались і представники «Полтаватеплоенерго», нагадуючи, що у підприємства комунальної форми власності є засновник в особі Полтавської обласної ради. Репліка про те, що підприємство саме «застосовує», а не «встановлює» чи «затверджує», не позбавлена здорового глузду.

Своєю чергою, попередній матеріал що набрав майже 6000 переглядів, вийшов якраз напередодні пленарного засідання двадцять першої позачергової сесії Полтавської обласної ради від 27 січня 2023 року. Родзинкою ж цієї сесії, став проєкт рішення, розробником якого виступив профільний заступник міського голови Малецького в галузі ЖКГ і за сумісництвом депутат обласної ради Іван Володимирович Москалик. Забігаючи наперед, зазначу, що готуючи цей текст та аналізуючи факти, я посилаюся на виключно безперервний відеозапис засідання, протокол та результати поіменного голосування депутатів.

То що ж там з результатами голосування за питання встановлення справедливого тарифу для мешканців лівобережжя? Їх немає, як власне, не було і самого голосування. «Чому?» – запитаєте Ви? Тому що згідно з протоколом пленарного засідання сесії обласної ради розробник – депутат Іван Москалик звернувся до голови Полтавської обласної ради Біленького з пропозицією ЗНЯТИ з порядку денного власний проєкт рішення на доопрацювання. Саме так, шановні містяни, і виглядає боротьба.

Переглядаючи відеозапис, мій подив викликала і преамбула, з якою пан Москалик знімав документ власного авторства. Робив він це «...враховуючи інтереси кременчужан, для захисту їх, як споживачів, з урахуванням того, що Кременчук завжди готовий до діалогу, для позитивного вирішення тарифного питання на території нашої громади...». Кому цікаво, я залишу посилання на відеозапис та хронометраж. Кумедно, правда? https://www.youtube.com/watch?v=JlhU6Z3caZs (дивитися 1:30:30)

Що ж стосується підсумків ганебного голосування за єдиний шанс встановити тарифи на рівні 24.02.2022 р. в незалежності від того, хто був визначений надавачем послуг, то вони наступні.

Тут, вже звично для себе, ми бачимо давно знайомі нам прізвища, все тих же заступників В.Малецького — Ольгу Усанову, Дмитра Кравченка, Руслана Проценка, як, власне і решти депутатів від Кременчука та Кременчуцького району. Майже усі вони одноголосно підтримують пропозицію Москалика.

Варто зазначити, що прийняти таке рішення особисто, Іван Володимирович звичайно не міг. Попри високу посаду, підлеглі Малецького з колиски нардепа Шаповалова, дотримуються суворої субординації й чітко виконують вказівки свого партійного керівництва. Сумнівів в тому, що кременчуцькі обранці діяли згідно з директивою своїх фіолетових босів, особисто в мене немає.

Пікантності ситуації, що сталася, додає факт, про який дехто міг і не знати, або просто забути. За день до сесії, соціально активний Віталій Олексійович, на своїй сторінці в фейсбуці, поділився дописом Народного депутата від «Слуги Народу» Олексія Устенка, який прибув в Полтаву для обговорення тарифного питання. Пан Устенко очолює Полтавську обласну організацію політичної партії «Слуга Народу».

Як бачимо з допису, менш ніж за 24 години до сесії, в Полтаві зібралися справжні політичні важковаговики. Важко спрогнозувати про що саме говорили, учасники зібрання, от тільки за результатами зустрічі, кременчуцькі «замайбутнівці» з орбіти Коломойського-Шаповалова різко увімкнули «задню». Як я вже писав раніше, в умовах повномасштабної війни, вступати у відкрите протистояння з представниками «президентської вертикалі» наші самопроголошені борці за справедливість, навряд чи наважиться. Так і сталося. Але ж, разом з тим, як тільки промовисто, звітує перед Президентом, у своєму дописі наш міський голова. От тільки після двох місяців такої невтомної і відчайдушної боротьби, хочеться нагадати меру, що кременчуцька громада результату так і не побачила.

Урядова методика, як остаточний вирок для підприємців

Здавалося б, можна ставити крапку, проте, хоч і не багаточисленні засідання робочої групи в Кременчуці, дозволили зрозуміти, що питання рахунків за тепло для фізичних осіб і підприємців потрібно розглядати в абсолютно різних площинах. Для фізичних осіб, абонентів «Полтаватеплоенерго», основною проблемою є навіть не стільки вартість однієї гігакалорії, скільки новий для Кременчука двоставковий тариф. Для розуміння проблеми, споживачам, які в цьогорічний опалювальний сезон не відчули тягар платіжки в порівнянні з минулим роком, варто усвідомити, що тепер, впродовж весняно-літнього періоду, потрібно буде сплачувати умовно-постійну складову славнозвісного тарифу. Говорячи мовою цифр, в перерахунку на гроші, це додаткові 5000-6000 гривень в рік, в залежності від площі вашої квартири. Що ж до підприємців – власників нежитлових приміщень в багатоквартирних будинках, де розташувались звичні нам офіси, магазини, салони краси й кав’ярні, тут ситуація значно складніша.

Проблема ж підприємців полягає в ОБОВ’ЯЗКОВОМУ застосуванні затвердженої Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, згідно з наказом номер 315 тодішнього Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. З 29 серпня 2019 р. перейменоване в Міністерство розвитку громад і територій України. Сама по собі Методика – це величезний і доволі складний масив формул і розрахунків, що безапеляційно застосуються підприємствами-надавачами послуг, починаючи з опалювального сезону 2022-2023 років. Заглиблюватись в деталі розрахунків, в рамках цього блогу, доволі марна справа. Краще розглянути ситуацію на конкретних прикладах. Та перш ніж це зробити, знову, повернемось до хронології розвитку подій.

Ще на сесії обласної ради від 27 січня, де Іван Москалик, виконавши чиюсь вказівку, зняв власний проєкт рішення, слово мала й очільниця вщент зруйнованої галузі міської освіти – Ольга Петрівна. У своєму виступі пані Усанова, обережно зазначила, що кременчуцькі підприємці також мають платити за ті приміщення, які вони вже переобладнали й не використовували теплову енергію. А от інший народний обранець з Кременчука від партії «За Майбутнє» Олег Дядик, також, доволі справедливо, акцентував, що містянам потрібно пояснювати: чому до прикладу у нього, в Олега Дядика, на правому березі дешевше, а на лівому дорожче? На ділі, в Кременчуці є ДВА визначені рішеннями виконкому надавачі послуг з постачання теплової енергії. Мова про обласне підприємство «Полтаватеплоенерго» яке обслуговує мешканців лівобережжя, і підприємство міського підпорядкування КП «Теплоенерго», що обслуговує, як частину лівобережжя, так і споживачів з правобережжя. І якщо в фокусі засобів масової інформації та в полі зору обуреної громадськості завжди перебувало перше, то про наше ріднесеньке «Теплоенерго», чомусь воліли не згадувати. Воно й зі зрозуміло, але в пошуках «зради», на короткий проміжок часу, повернемось до фейсбук сторінки Віталія Малецького.

13 лютого, міський голова, відзвітував своїм підлизникам, що провів зустріч з підприємцями Кременчука. Як вбачається з допису мера, представники бізнесу вимушені платити за неотримане тепло, щомісяця сплачуючи рахунки «Полтаватеплоенерго», маючи нулі своїх лічильників тепла. Ну і звичайно, вже традиційна, апеляція до Президента Володимира Зеленського. Звичайно ні пари з вуст про власне підприємство. Взагалі не зрозуміло, про що саме говорив Малецький з ошуканими людьми.

Та повернемось нарешті до злощасної Методики та підприємців. Чи не в перше, про це заговорили, коли на засідання, передостанньої робочої групи, прийшла одна з екскерівників ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», а сьогодні заступниця генерального директора «Полтаватеплоенерго» Наталія Макаруша. За сумісництвом ексдепутатка обласної ради попереднього скликання пані Макаруша, повідомила присутнім, що наше міське КП «Теплоенерго» аналогічно застосовує урядову Методику при виставленні рахунків своїм абонентам, у тому числі тим, чиї нежитлові вбудовані або прибудовані приміщення оснащенні приладом розподільного обліку, мається на увазі, лічильник тепла для конкретного приміщення. Тоді ж, коли директор КП «Теплоенерго» Руслан Радченко шукав слова, щоб хоча б якось вийти з ситуації, увагу присутніх перехопив міський голова, наголосивши на тому, що наш тариф справедливий, бо одноставковий. Іншим переконливим аргументом з його боку, була репліка про те, що серед абонентів КП «Теплоенерго» ситуація не набула розголосу і напруження, а отже, нема про що й говорити.

Це соромно визнавати, але під завершення третього місяця обговорень і дискусій, під нашим тиском, підлеглі міського голови спільно з керівництвом КП «Теплоенерго» надали порівняльні таблиці, рахунків, які отримують абоненти обох підприємств-надавачів послуг, за однакових вихідних умов.

Без перебільшення, побачене шокувало. Так говорячи мовою цифр, застосовуючи вищезгадану Методику, наше підприємство виставляє абсолютно АНАЛОГІЧНІ рахунки своїм споживачам, навіть тим, які мають нулі на своїх лічильниках. Це саме та несправедливість, про яку так щиросердно писав і говорив Віталій Малецький.

На завершення, пропоную розглянути декілька конкретних прикладів. Так магазин розташований на вул. Правобережній, загальною площею 167 квадратних метрів, розташований в будинку зі встановленим приладом комерційного обліку (будинковий лічильник), та оснащений приладом розподільного обліку, з нулем на лічильнику, отримав від КП «Теплоенерго» рахунок на майже на 12 000 гривень. Не користуєшся теплом – все одно плати. Жах викликає інше, що за умов відсутності загальнобудинкового лічильника та приладу розподільного обліку, ця сума б збільшилась в 3 рази вже до 38 000 гривень.  Аналогічний магазин загальною площею 277 квадратів по вул. Республіканській не використовуючи тепло, в січні 2023 року отримав від нашого комунального підприємства рахунок, майже на 19 000 гривень. За найгірших обставин, цей рахунок, цілком реально міг скласти космічні 66 000 гривень. Ну а порівнюючи січневі рахунки від підприємств на прикладі двох нежитлових приміщень площею 100 квадраті (КП «Теплоенерго») і 90 квадратів («Полтаватеплоенерго») отримуємо 7400 гривень і 7500 відповідно.

Фактично, питання навіть не в підприємствах, а в Методиці. От тільки про те, що її застосують як полтавчани, так і наші міцні господарники з Кременчука, всі воліють мовчати, граючи в підкидного дурня долею пересічних мешканців, обмінюючись беззмістовними зверненнями й пропозиціями. Мені важко зрозуміти чим саме було це замовчування, спланованою атакою на представників колективної області, чи банальним невіглаством. Вирішувати вам.

Та й Віталій Олексійович, своєю чергою, вирішив завершити епоху боротьби за справедливі тарифи, зосередившись на більш привабливій темі ремонту і підсипання доріг. Позуючи разом з Іваном Москаликом на фоні новенького грейдера, наш градоначальник, мабуть, думає, що в нас, як і в клятої русні дві проблеми: дурні й дороги.

П.С. Підсумовуючи, знову проведу коротенький лікбез для представників нашої міської влади. В громадах, де чиновники тримають руку на пульсі прийняття вбивчих законодавчих ініціатив та інших нормативних актів, депутати вже давно звернули увагу на шкідливість і токсичність Методики. Так ще в січні 2022 року, депутати з Кривого Рогу, Запоріжжя, вже били на сполох, звертаючись до центральних органів влади щодо скасування наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яким затверджено Методику. У нас, нажаль, ситуація інакша.

Не виключаю, що нардеп Юрій Шаповалов, який, на хвилинку, є секретарем Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг відмовчується по даному питанню зовсім не випадково. Хоча саме він наділений правом внесення законодавчої ініціативи, а відтак в змозі бодай спробувати вплинути на ситуацію.