Як Малецький знищував культуру в Кременчуці та що стало з приміщеннями бібліотек?

Для мене, як для депутата міської ради, якого було обрано вперше, захист прав мешканців територіальної громади, в питанні знищення міської мережі бібліотек – стало справою  честі. Спостерігаючи за хронологією подій, навряд чи комусь спаде на думку звинуватити мене в політичному популізмі, адже шлях до відновлення справедливості, я пройшов від початку і до кінця, використавши увесь наявний інструментарій депутата і громадянина.

Два роки боротьби

Знищення кременчуцьких бібліотек, відбувалося за звичним для нашої влади сценарієм: без жодних обговорень, консультацій та роз’яснень. І якщо думка пересічних мешканців, працівників і відвідувачів бібліотек, в принципі, ніколи не турбувала підлеглих міського голови, то цього разу чиновники вирішили знехтувати позицією профільного Міністерства. Річ у тім, що згідно чинного законодавства України, виключення закладів культури, якими є бібліотеки, з базової мережі, можливе лише за ПОПЕРЕДНІМ погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, тобто з Міністерством культури та інформаційної політики. В травні 2021 року, міська влада дійсно зверталася до Міністерства з проханням погодити реорганізацію бібліотек, однак, ще напередодні славнозвісної червневої сесії, отримала негативну відповідь. Тут важливо розуміти часово-просторовий проміжок відповідного листування, оскільки обґрунтовану ВІДМОВУ міські чиновники отримали 25 червня, а це рівно за п’ять днів до того, як депутати прийняли протиправне і незаконне рішення. Додам, що міські владники свідомо приховали офіційну відповідь про непогодження, розуміючи, що це вагомий нормативно-правовий контраргумент на традиційне заклинання Малецького – “прошу голосувати, прошу підтримати”. Відслідковуючи хронологію подій дворічної давнини, увагу привертають рекомендації аж двох постійних депутатських комісій, які в процесі попереднього аналізу проектів рішень порядку денного сесії, пропонують утриматись навіть від розгляду даного питання. Рішення ж сесії Кременчуцької міської ради від 30 червня 2021 року, попри всі застереження, зайвий раз, продемонструвало ганебну позицію депутатів до думки тих, хто власне і наділив їх повноваженням представляти, а головне захищати інтереси своїх виборців.

До вашої уваги результати поіменного голосування тих, хто заклав підвалини культурному геноциду в Кременчуці два роки тому.

Забігаючи наперед зазначу, що вже 28 липня 2021 року, я вперше звернувся до Полтавського окружного адміністративного, з проханням визнати незаконним і скасувати вищеописаний документ. Однак саме ця позовна заява, так чи інакше, і відкрила завісу чергової брехні, перекручування і приховування фактів. Зазначивши третьою особою Міністерство культури та інформаційної політики, я отримав від них предметне пояснення до свого позову. З останнього йшлося, що ситуація навколо кременчуцьких бібліотек привернула увагу директора  Національної бібліотеки України для дітей А.І. Гордієнка, який, своєю чергою, звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Аналізуючи масив інформації з листування, не можна не звернути увагу, на занепокоєння представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який ще 27 липня 2021 року, в листі до Міністерства (МКІП), висловив позицію, щодо очевидного погіршення якості надання бібліотечних послуг в регіоні. Споглядаючи на сьогодення, можна з упевненістю сказати, що ці слова були м’яко кажучи пророчими для цілої галузі.

Але повернемось до подій дворічної давнини. І тут слід віддати належне Міністерству, яке у відповідності до змісту листа від 6 серпня 2021 року, зажадало термінових пояснень від пана Малецького. Як так сталося, що всупереч чинному законодавству та позиції центрального органу виконавчої влади, на розгляд червневої сесії був винесений і проголосований проект рішення, яким фактично завдано нищівного удару по бібліотечній системі чверть мільйонного міста?

Чи спромоглася когорта підлеглих міського голови надати МКІП будь-які пояснення з цього приводу? Авжеж ні. Ба більше: вирішивши прийняти ще одне незаконне і протиправне рішення, 16 серпня 2021 року, владники знову звернулися до профільного Міністерства з проханням санкціонувати чергову авантюру. Звісно, відповіді вирішили не чекати, і зрозумівши, що накоїли лиха, нашвидкуруч, 18 серпня 2021 запропонували сесійно внести зміни до існуючого рішення, додавши до структури незаконно створеної «Кременчуцької міської публічної бібліотеки» ще три відокремлені підрозділи - філії. Знову депутати голосували за документ, котрий приймався всупереч процедурі і чинному законодавству України. Це рішення, своєю чергою, стало предметом вже другого мого судового позову, які в подальшому, Полтавський окружний адміністративний суд об’єднає в одне провадження. Що ж до відповіді Міністерства, датованої початком вересня 2021 року, то очікуваного погодження, ніхто так і не отримав, натомість екс-заступниця міністра пані Лариса Петасюк, зажадала вичерпної інформації, щодо прийнятих міською радою рішень. В листі від 1 вересня 2021 року, за підписом пані Петасюк, навіть йшлося, що у разі погіршення якості культурних послуг такі випадки будуть розглядатися та направлятися до відповідних органів державної влади з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Більше про факти обману, брехні і приховування інформації можна дізнатися за посиланням: https://www.telegraf.in.ua/topnews/10098294-borotba-proti-znischennja-kremenchuckih-bibliotek-sprava-nabuvaye-dedali-bilshogo-rozgolosu.html 

Читаючи попередні абзаци, Ви мабуть звернули увагу, що я неодноразово акцентував увагу саме на НЕЗАКОННОСТІ та ПРОТИПРАВНОСТІ проголосованих і прийнятих рішень. Після майже двох років боротьби, навряд чи це можна назвати виключно риторичним прийомом. Згадуючи текст останнього листа, який надіслало МКІП, в частині захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави, зазначу, що попри перестороги профільного органу, саме мені випала нагода захищати вищезгадані права і свободи у судовому порядку.

Не обтяжуючи читача, масивом документообігу судового процесу, зазначу, що ОСТАТОЧНА справедливість, таки була здобута, хоч і доволі значною ціною.

13 грудня 2021 року Полтавський окружний адміністративний суд, ухвалив адміністративний позов Лазоренка Богдана Руслановича до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування обох рішень - задовольнити повністю. Поряд з іншими аргументами, суд першої інстанції, справедливо звернув увагу на те, що згідно п.22.1. – 22.4. ст.22 Статуту міста Кременчука - консультації з громадськістю є однією з форм участі членів територіальної громади міста в місцевому самоврядуванні. Консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку міста, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органами місцевого самоврядування під час прийняття остаточного рішення та в подальшій їх роботі. Питання чому ж не було консультацій з громадськістю в справі реорганізації бібліотек, в місті, де на думку градоначальника, в учнів 29 гімназії, немає майбутнього – назавжди залишиться без відповіді.

Звичайно не обійшлося без апеляції. 12 грудня 2022 року Другий апеляційний адміністративний суд своєю постановою апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради залишив без задоволення. Рішення ж Полтавського окружного адміністративного суду залишилося без змін.

Не склалося в юристів Малецького і з касаційною скаргою. І тут мова радше про низьку кваліфікацію підлеглих. Навіть затверджуючи статут наразі, формально неіснуючої, «Кременчуцької міської публічної бібліотеки» розробники, свого часу, спромоглися послатися на нормативно-правові документи, які давно втратили чинність. Спочатку колегія суддів Касаційного адміністративного суду через невідповідність форми і змісту залишила касаційну скаргу без руху, надавши десятиденний строк для усунення недоліків, а надалі 22 березня цього року, зовсім повернула документ заявнику. Відтак, рішення залишилося в силі, а тому міська влада повинна НЕВІДКЛАДНО поновити державну реєстрацію бібліотек для дорослих і для дітей, повернувши умови функціонування бібліотечної галузі, до тих, що передували прийняттю злочинного рішення.

Звичайно буде складно, але це вже зовсім нове вікно можливостей, де за невиконання рішення суду, для посадової особи, передбачена кримінальна відповідальність.

Апогей брехні або очікування та реальність

Аналізуючи факти, які дадуть змогу доволі впевнено стверджувати про відверте шкідництво міського голови в прийнятті вищевказаних НЕЗАКОННИХ і ПРОТИПРАВНИХ рішень, достатньо поглянути на питання крізь призму таких понять, як “було” і “стало”. В дійсності, читачам варто просто нагадати, що ж нам так урочисто обіцяла влада, та якого облизня піймали ошукані люди.

Вивчаючи проєкти рішень, супровідним пакетом депутати отримують і пояснювальну записку, зміст якої розкриває необхідність прийняття того чи іншого рішення. Без сліз, на пояснювальну записку до рішення про реорганізацію бібліотек від 30 червня 2021 року, дивитися просто неможливо. Лишень останній абзац промовисто обіцяє, що подальшому якість бібліотечних послуг для населення Кременчуцької міської територіальної громади Полтавської області покращиться. Буде заплановано проведення поточних та капітальних ремонтів, придбання сучасної комп’ютерної техніки, поповнення книжкового фонду та розширення переліку придбання періодичних видань. Усі документи містяться у відкритому доступі, на інтернет-сайті міської ради.

Погодьтесь, доволі абстрактні і невизначені обіцянки, як для скорочення майже десяти бібліотек-філій, та кількох десятків працівників, що поклали на вівтар служіння професії і храму книги, роки свого життя.

Звичайно, було ще дещо. Красивою обгорткою закриття бібліотек для депутатів і громади стало продемонстроване відео з назвою “Якою буде бібліотека майбутнього в Кременчуці”. Щоправда, зараз його доволі складно знайти, адже з офіційних ресурсів його прибрали, щоб зайвий раз не нагадувати про власний провал і невиконані обіцянки. Переглянувши відео, Ви зрозумієте, що потрапили в абсолютно інший вимір. Вимір цинічної брехні і обману.

Взагалі, цей ролик, як кожен може переконатися після перегляду, можна просто розбирати на цитати. Вже з перших секунд нам починають вішати лапшу на вуха. Так головний офіс «Кременчуцької міської публічної бібліотеки», розташований за адресою вул. Європейська 66/13, чомусь пафосно називають мультипростором. Тут, якщо вірити презентації, мають з’явитися клуби цікавих зустрічей, лабораторія читацького смаку, кінозал в бібліотеці, IT-студія, квести, майстер-класи, клуб любителів іноземних мов.

Вражає чи не так? Але й це ще не все.

Якщо вірити відео, два роки тому, у Малецького обіцяли автоматизувати всі процеси у бібліотеках. Наприклад, стати користувачем, можна буде просто заповнивши онлайн форму, а всі книжки мали б отримати штрих-коди, з подальшим внесенням до єдиного електронного каталогу. Так само, після онлайн-замовлення, вже як кілька років, літературу Вам повинні були доставляти прямо додому. 

Цікаво, що з приводу цифровізації думають самі бібліотекарі. Більшість з них, отримуючи мінімальну заробітну плату і досі щоденно, від руки, заповнюють читацькі формуляри та вклеюють вкладиші.

Приємним голосом, та ж сама пані на відео, обіцяє користувачам старшого віку проведення регулярних курсів комп’ютерної грамотності. На базі все тієї ж публічної бібліотеки, анонсують появу 3D принтера та сканера, сценічної зони з можливістю проведень камерних концертів.

Обіцяний мультипростір, мав обов’язково включати і дитячу зону зі стелажами, м’якими килимами, пуфами, столами-трансформерами. Для юних читачів передбачувалось створення мультимедійної студії, лялькового театру, зони з ігровими консолями та приставками. Саме в цій студії планувалось навчання робототехніці.

Звичайно, усі, хто хоча б раз бував у міській бібліотеці, добре усвідомлює, що саме ця влада і перетворила заклади культури і гуманітарного дозвілля, на затхлі книгозбірні. Скептики ж можуть поглянути на фото, зроблені минулого тижня у бібліотечній філії №7 «Кременчуцької міської публічної бібліотеки», яка розташовується в с. Потоки (Кременчуцька ОТГ). Саме так, на думку Віталія Олексійовича, мабуть, і виглядає той мультипростір. Своєю чергою, працівниця закладу пані Надія, власноруч дбайливо вклеювала звичні для нас вінтажні вкладиші, про які я писав раніше.

Ситуація ж з оновленням книжкового фонду, оздобленням приміщень та матеріально-технічним забезпеченням в інших бібліотечних філіях Кременчука, якщо не аналогічна тій, яку ви бачите на фото, то аж ніяк не наблизилась до стану, щоб називатися анонсованою “бібліотекою майбутнього”.

Іншим питанням, яке заслуговує окремої уваги, перебуваючи в постійному полі зору читачів, була невідома широкому загалу доля приміщень, де розташовувались зачинені бібліотеки для дорослих і дітей. Побачене шокувало. Частина приміщень, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, фактично захаращені та занедбані.

До вашої уваги колишня бібліотека-філія номер 8 для дорослих, та бібліотека-філія номер 6, що розташовувалися за адресою вул. Миру, 13. Так за свідченням мешканців першого поверху багатоквартирного будинку, приміщення чотирикімнатної квартири, з якого поспіхом вивезли всі книги, зачинене вже майже два роки. На балконі, видніються залишки старих меблів. Як повідомила місцева пенсіонерка Валентина Михайлівна, бібліотека користувалася значним попитом, як серед дорослих, а особливо людей літнього віку, так і серед дітей. В підтвердження її слів, можна лише додати, що за 50 метрів від приміщення колишньої бібліотеки, розташувалися гімназія номер 28 та ліцей номер 30. Очевидно, учні загальноосвітніх навчальних закладів були членами читацької родини цілого мікрорайону.

Не краща доля спіткала і приміщення колишньої бібліотеки-філії номер 6 для дорослих за адресою проїзд Арсенальний, 5, поблизу центру зайнятості. У вікна можна побачити плісняву на підлозі та стінах, павутиння, бруд і різний мотлох. Все в кращих традиціях міцного господарника Малецького. Навіть з цих фото видно, що приміщення банально руйнуються під впливом часу і відсутності догляду. А найголовніше, коштами платників податків сплачуються космічні рахунки за опалення нежитлового приміщення, розташованого в багатоквартирному житловому будинку.

Приміщення бібліотек-філій для дорослих та дітей під номером 2 за адресою проспект Свободи, 77  також стоїть зачинене.

А в цілому приміщенні колишньої бібліотеки-філії номер 7 для дорослих, за адресою провулок Гурамішвілі, 2, розташувався Контакт-Центр номер 6 по роботі з населенням та контролю за станом благоустрою. Для тих, хто не знає, що це штатний орган мобілізації і контролю виборчої сітки.

Щодо приміщення дитячої бібліотеки-філії номер 3 по вулиці Воїнів Інтернаціоналістів, 11, то тут розташувався підрозділ Дитячої художньої школи ім. О.Д. Литовченка, що раніше займав кімнату в сусідньому під’їзді цього ж будинку. 

Завітав я і до зачиненої бібліотеки-філії номер 8 для дітей, що раніше розташовувалася по вулиці Велика Набережна, 17. Справа в тому, що до закриття, на першому поверсі багатоквартирного будинку, в густонаселеному житловому масиві, була чудова дитяча бібліотека, в приміщенні якої нещодавно зробили хороший ремонт. Інше про що слід сказати, саме з цього мікрорайону надійшло найбільше скарг від розгніваних батьків, чиї діти була позбавлені можливості в повній мірі реалізувати своє право на досягнення соціального, духовного, морального благополуччя, а також всебічний здоровий розвиток дитини.

Уявіть моє обурення, коли в приміщенні, яке донедавна функціонувало, як установа для забезпечення духовного, морального і культурного розвитку наших дітей, я побачив представників офісу кол-центру управляючої компанії “БУДСЕРВІС”. Далі, щось коментувати важко. Сподіваюся, невдовзі ми дізнаємося інформацію, щодо правомірності розміщення представництва цієї юридичної особи, вартість орендної плати, та строк договору, якщо такий існує.

Співпадіння це чи ні, однак згідно даних з відкритих реєстрів, кінцевим власником ТОВ "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "БУДСЕРВІС" є такий собі Крамаренко Руслан Михайлович. З квітня по червень 2010 року він обіймав посаду заступника міністра з питань ЖКГ України Олександра Попова. З кінця червня 2010-го до серпня 2014 року був заступником голови Київської міської державної адміністрації Леоніда Черновецького. Займався питаннями економіки та інвестицій, земельними питаннями, головним фінансовим управлінням. У 2020 році пробував свої сили на виборах до Київської міської ради 9-го скликання від нині забороненої партії ОПЗЖ. Мало хто знає, але Руслан Крамаренко є кумом нашого народного депутата Юрія Шаповалова. Цікаво, чи саме цей факт з біографії власника керуючої компанії "БУДСЕРВІС", представники якої закріпилися в приміщенні дитячої бібліотеки, дозволяє його підприємству систематично отримувати замовлення на послуги з управління багатоквартирними будинками де розташувалися приміщення комунальної форми власності. Виключенням не стали і філії «Кременчуцької міської публічної бібліотеки», керівництво якої уклало договір з компанією “БУДСЕРВІС” на 2023 рік, вартістю в 70 тисяч гривень.

П.С. Текст вийшов занадто довгий. Як бачите, питань значно більше ніж відповідей, однак це зовсім не означає, що варто мовчати, якими незручними вони б не були. Позитивні прецеденти боротьби, здатні спричинити ефект доміно, викликавши ланцюгову реакцію якісних змін ураженої системи місцевого самоврядування в Кременчуці. На прикладі знищення міських бібліотек, я продемонстрував, як влада цинічно нехтує нормою Конституції України, в частині народовладдя. Саме громадяни здійснюють владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Пам’ятайте про це, коли наступного разу поставите галочку навпроти добре відомих прізвищ.