Скоро Великдень. Що це для нас сьогодні: традиція, віра чи політичне питання?

Чому політичне? Так вже склалося, що церква ніколи не була відділена від держави, скільки б не декларували. І сьогодні оці всі заклики про “не розпалюйте релігійну ворожнечу!” звучать абсурдно, бо проблема досягла свого апогею. Якщо в мирний час іще можна було будувати мости і розвивати діалог, то війна вимагає зайняти чітку позицію: або ти з проукраїнською ПЦУ, або з проросійською УПЦ МП (хоч і заперечують цю “добавку” її прихильники, але я вживатиму, щоб у читача не було плутанини).

Коротше кажучи: якщо раніше можна було просто так піти і посвятити паску на Великдень в будь-яку православну церкву, то зараз це - прояв вашої громадянської позиції. Під час війни “золотої середини” не існує, є два табори. Ігнорувати це можуть лише люди, абсолютно байдужі до того, що відбувається зараз в Україні.

Я особисто підтримую ПЦУ, хоча назвати мене віруючою людиною навряд чи можна.

Моє ставлення до УПЦ МП різко негативне. Якщо цікаво - читайте далі, я пояснюю, чому.

УПЦ пропагувала руській мір з 2014-го року в Кременчуці

Отже, почну мою сповідь на тему релігії з 2014-го року. Навесні 2014-го, у Крюкові, в Успенській церкві роздавали листівочки “Слово верным”. Потрапила вона мені до рук. У цілому, йшлося про історію, про царя-мученика Ніколая ІІ, але разом з тим чималий уривок листівки паплюжив імена борців за свободу України. Отак прямим текстом і писалося: “Бендера. С детства рос садистом, душил котов, изменял жене, бил ее беременную, люди из его охраны были голодны, сам обедал в ресторанах. На руках Бендеры смерть 100 тыс людей невоенных - поляков, евреев, белорусов, русских. Крещеный еврей, униат. Фамилия на идише означает “содержатель притона”. Молодежь, по мнению националистов, должна равняться на кошкодушителя, насильника и убийцу?”

Що скажете? в такому ж стилі про Шухевича, Мазепу. І головне - прямий заклик іти в росію: “Проводите референдумы о вступлении в Росию. Православные не митингуют (тут натяк на Майдан і Революцію Гідності в 2014-му році - авт.), они молятся о вразумлении Януковича, Путина, Лукашенко, чтобы они создали Таможенный Союз. Листовку отксеривать, высылать родным, раздавать на работе”.

Вихідні дані - Крым, типографія “Таврида”, березень 2014.

Оця маленька листівка для мене стала “точкою неповернення”, мене вже ніхто не зможе переконати, що УПЦ - українська церква з українськими цінностями. Для мене УПЦ МП - ідеологічна організація “руського міра”. Я допускаю, що в її лавах є люди порядні, віддані вірі, максимально віддалені від росії. Але в будь-якому разі вони посилюють позиції Російської православної церкви (РПЦ), і це їх особиста відповідальність перед суспільством.
 

Листівка “Слово верным”, Успенська церква в Крюкові, 2014 р. 

“Деятели русской православной церкви” в Кременчуці та в Україні

Я переконана, що ви багато чули, як УПЦ доводить свою незалежність від москви. Свого часу я заглибилася в ці дискусії, читала статути РПЦ та УПЦ, шукала там зв’язки. А потім ще була релігієзнавча експертиза Державної служби з етнополітики і свободи совісті, яка довела церковно-канонічний зв'язок УПЦ МП та РПЦ.

Звісно ж, висновок експертів не сподобався представникам УПЦ, вони назвали експертів упередженими, а їх експертизу «незаконною, проведеною з порушенням законодавства та такою, що виходить за межі предмета свого дослідження».

Для мене в цій суперечці про “незалежну залежність” показовим є той факт, що зараз, через рік повномасштабного вторгнення, імена священників УПЦ розміщені на офіційному сайті РПЦ. Ось читаю в рубриці “Деятели русской православной церкви”: Николай, митрополит Кременчугский і Лубенский (Капустин Максим Владимирович). Чи можна уявити, щоб представник незалежної церкви одночасно був би у списках кількох церковних структур?

Скріншоти з офіційного сайту РПЦ - російської православної церкви

На тому ж офіційному сайті РПЦ можна побачити усіх священиків УПЦ МП на чолі з Онуфрієм, перелік всіх єпархій України, бо російська церква вважає то своїм.

Дехто мені апелює, мовляв, росія і Крим називає своїм, що ж тут священникам бідним робити? Але, виявляється, не такі вже вони й бідні та далекі від мирської суєти (тобто, політики), якщо згадати про екс-намісника Лаври Павла і його статки. Цікаво було також спостерігати і за тим, як Владика Онуфрій пояснював інформацію про російський паспорт, що з’явилася в журналістському розслідуванні. Спершу на офіційному сайті УПЦ було категоричне заперечення, писалося, що “українські журналісти наполегливо шукають неіснуючі російські паспорти”. Аж невдовзі з’явилося велике інтерв’ю Онуфрія, де вже якось дуже завуальовано, але все-таки він визнає своє російське громадянство: “...я, будучи до цього де-факто громадянином Росії (тому, що я мав постійну прописку в Росії, а це по-сучасному означало – громадянство), взяв український паспорт. Російське громадянство при цьому автоматично продовжилось, але я ним не цікавився і не користувався…”

Отже, підсумовуючи сказане, цей блог для тих, кому бракує інформації про ситуацію навколо православія в Україні. І ні, це не розпалювання ворожнечі. Я не закликаю до дій стосовно когось, я закликаю кожному подумати про себе, свою позицію, власну відповідальність. Безповоротно пішли від нас часи “какая разніца” і “я внє палітікі”. Сьогодні важливо розуміти, яку церкву ви підтримаєте своєю присутністю, коли підете туди святити паску.

Тож, якщо вам це все-таки важливо, то є спеціальна карта церков УПЦ.

А якщо я вам цікава, як авторка, то минулого року про Великдень теж був мій щирий відгук. З того часу в Крюкові з’явився Храм рівноапостольної княгині Ольги, ПЦУ, за адресою: Приходька, 83.

Приємного читання 🙂 Приходьте з коментарями до мене у Фейсбук.

Христос Воскрес! Воскресне й Україна!