Блог: «Харківські студенти стурбовані війною, а що турбує кременчуцьких?..»

Якими є турботи молодих людей двох різних міст України? Наскільки важливим є стан та цілісність нашої держави в умовах сьогодення для молоді? Для цього я провела опитування щодо проблем та тривог серед небайдужих представників молодого покоління.

«Проблеми ніколи не приходять у моє життя по одній, вони звалюються на мене укупі. Я - випускниця престижного університету. Але він - один із найкращих у країні, не може забезпечити його випускників робочими місцями. Уперше у своєму житті я зіткнулася з труднощами, які привели у безвихідь, для мене особисто, а саме отримання інсуліну, тому що у зв'язку з економічним занепадом і військовими діями у моєму регіоні, до Луганську припинено постачання ліків. Єдиний раз я звернулася за допомогою до університету, мені намагалися допомогти, але результат виявився зовсім не в мою користь. Та й кому потрібен молодий спеціаліст після магістратури без досвіду роботи? Доросле життя, якщо чесно, мені поки що не подобається».

Своїм занепокоєнням зі мною поділилася магістр та випускниця Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна Аліна Половінкіна. Це нетипова ситуація, яка все одно вимагає вирішення. Вона не може поїхати додому, зареєструватися там за місцем проживання, а найбільша проблема – де тепер отримувати інсулін дівчині? Все це є великою перешкодою для нормального життя. Сотні бакалаврів, спеціалістів та магістрів не можуть повернутися додому до Луганської та Донецької області. Тому такі реалії не залишають байдужим нікого.

Найболючіша проблема сьогодні – це воєнні дії на сході країни. Свою стурбованість з цього приводу виказали харківські студенти:

Антоній Головченко

«Я хочу подякувати тим, хто захищає нас кожної секунди, навіть зараз, коли я це говорю, хочу побажати їм, щоб вони повернулися цілими і неушкодженими додому, адже їх чекають сім'ї, ми їх чекаємо, вся країна, від Карпат до Донбасу, від Чернігова до Одеси.

І найголовніше, щоб кожен з нас міг з гордістю в усьому світі сказати: "Я Українець! Я люблю свою країну!"

Слава Україні!»

 Марина Верещака

«Ситуація висвітлюється як по телевізору, так і в Інтернеті, але, власне кажучи, зараз жодній «правді» не можна вірити, окрім інформації з перших вуст.

Нещодавно дізналася, що у Харкові, у таборі «Ромашка» по Білгородському шосе, теж оселилися біженці зі сходу, де їм надали тимчасовий притулок. Ми назбирали речей і передали, але люди потребують й іншої гуманітарної допомоги, окрім одягу, на кшталт диванів і холодильників. Ситуація лякає і дуже не хотілося б пустити її і в інші області».

 Валерія Колодько

«Ситуація на сході не залишає жодного українця байдужим. Особисто я вважаю, що у цій ситуації не можна звинувачувати тільки одну сторону. Як і в будь-якому конфлікті винні як мінімум дві.

Страшно усвідомлювати, що такі події відбуваються у твоїй країні, а не в іншій державі. Страшно, бо не знаєш чи чекати у твоєму місті це завтра, чи ні.

Дуже шкода, що в наш час політичні пріоритети верхівок цінуються більше життів тисяч і навіть мільйонів громадян».

Жанна Саратовська

«Дуже шкода, що ось так поводить себе «братський» нам народ. Людей вбивають сотнями, це жахливо. І ще жахливішим є те, що населення сусідньої країни не розуміє цього і не хоче вірити нам, так як російські ЗМІ подають брехливу та вигадану інформацію. У нас у Харкові немає військових дій, і слава Богу, але я дуже переймаюся за мешканців сходу, там все зруйновано, знищено. На жаль, вбивають мирних жителів, мені дуже шкода сім'ї, які втратили своїх родичів через ворожі кулі».

Більша частина активної харківської молоді, яка навчається у вишах виказала свою тривогу та страх перед завтрашнім днем. Найважливіші проблеми студентів – це територіальна цілісність України та захист мирного населення. Попри своє бажання та любов до Батьківщини, вони не мають змоги впливати на перебіг подій та не можуть скоріше зупинити воєнні дії, щоб відновити мир. Тому це пригнічує більшість із них.

Натомість кременчуцькі студенти не так активно обговорюють теперішній стан на сході, на відміну від харківських. На мій погляд, через територіальну віддаленість. Адже воєнні дії повинні турбувати усіх, особливо молоде покоління, щасливе майбутнє яких зараз під загрозою.

Що ж турбує молодь Кременчука? Для виявлення проблем я провела опитування серед молодих людей у віці від 18 до 23 років. Це саме той період часу, коли людина навчається у вищому навчальному закладі, намагається виявити себе в різних сферах, щоб знайти місце під сонцем і реалізувати свій потенціал.

У ході опитування я виділила сім ключових проблем, з якими стикаються молоді люди:

1) Труднощі з пошуком роботи (вищі навчальні заклади не забезпечують своїх випускників робочими місцями);

2) Корупція при вступі до вищих навчальних закладів;

3) Нестача коштів, для утримання самого себе, без допомоги батьків;

4) Дефіцит здорового сну, порушення режиму харчування і психоемоційне виснаження у період навчального року;

5) Проблема «батьки і діти»;

6) Самореалізація у житті;

7) Тягота дорослого життя;

Для деяких молодих людей найбільші труднощі виникають через нудьгу. На їхню думку досить мало організовують та проводять концертів для молодіжних субкультур. Під час опитування найчастіше повторювалися відповіді, пов'язані з нестачею фінансів і безперспективністю пошуку роботи після закінчення вищого навчального закладу. Для випускників вищих навчальних закладів актуальною є проблема працевлаштування. Також майже кожен назвав конфлікт непорозуміння зі старшим поколінням. Натомість, жоден не виказав своєї стурбованості щодо воєнних дій на сході країни.

Такого роду проблеми, як з'ясувалося, найпоширеніші серед кременчуцької молоді. Порівнявши два різних міста, як за кількістю населення так і за регіоном, я з’ясувала, що проблеми молоді є майже однаковими. Але насамперед харківських студентів, на відміну від кременчуцьких, більше турбує питання війни на сході України, тому що багато з них родом з Донецької та Луганської областей. Вони дуже переймаються подальшою долею своєї малої Батьківщини.