«Вже зараз маємо право на продаж у ЄС», – Микола Данилейко про перспективи «Кредмашу»

З якою продукцією «Кредмаш» йде до ЄС

– Миколо Івановичу, відомо, що за результатами першого півріччя підприємство значно зменшило обсяги виробництва. Які заходи вживаються, щоб налагодити ринки збуту?

– За півроку ми виготовили 16 асфальтозмішувальних установок. Це не найгірший результат за останні роки, і вже зараз є приріст, за 7 місяців – 18 установок. Але план (25 установок) ми поки що не виконуємо. Зараз для підприємства непростий перехідний період, і він важкий через низку факторів. Є зовнішній фактор: у нас було 85–90% експорту на пострадянський простір. На цьому ринку ми з 1949 року, і за цей час там працювало понад 20 тисяч наших установок. Ви розумієте, що таке втратити цей ринок? Ринок Російської Федерації та ринок країн пострадянського простору – найбільший у світі, такого ринку не може бути ніде. На американський ринок ми не підемо, там свої виробники. І в Європу повністю ми теж не ввійдемо, бо Франція, Німеччина, Італія – це законодавці моди у виробництві дорожньої техніки. Але, розуміючи, що наша продукція не буде конкурентоспроможною із тією, яку завозитимуть із Заходу, ми почали займатися новою технікою, повністю змінюємо модельний ряд. Розробили модельний ряд КДМ205, 206, 208, 209. Максимальна потужність – 200 тонн асфальту на годину, мінімальна – 80. І ці асфальтозмішувальні установки вже працюють у споживачів.

Асфальтовий завод КДМ-206, виготовлений за євростандартами, працюватиме на ремонті траси «Полтава-Кременчук»

– Чим ця продукція відрізняється від ваших попередніх моделей?

– Суть у якості, технологічності, економності. Нові машини можуть виготовляти різні види асфальту: від нижнього шару і до найбільш якісного верхнього шару, який відповідає міжнародним вимогам. Ми розуміємо, що працювати за стандартами СРСР та України сьогодні не зможемо. І тому КДМ206 потужністю 160 тонн на годину ми сертифікували в ЄС та отримали необхідні документи, які дають нам право продавати її в Євросоюзі. Сертифікацію робили у Чехії, процес довгий, витратний, але ми його пройшли. Залишилося зробити кілька замірів на працюючих установках, але ми вже зараз маємо право на продаж у ЄС.

«Ми розуміємо, що працювати за стандартами СРСР та України сьогодні не зможемо. І тому КДМ206 потужністю 160 тонн на годину ми сертифікували в ЄС та отримали необхідні документи, які дають нам право продавати її в Євросоюзі. Микола Данилейко, президент ПАТ «Кредмаш»

Новинки виробництва вже працюють

– Де працює зараз ваша нова техніка?

– КДМ206 працює у місті Мукачеве. А для ремонту траси «Полтава-Кременчук» одеське підприємство, яке виграло тендер, теж купило КДМ206. Зараз вона монтується в селі Бутенки. У Кривому Розі працює КДМ208. Дуже хочеться поставити машину й місту. Мер виявляє бажання, але це поки що далека перспектива. Коли мером був Бабаєв, ми навіть виготовили асфальтозмішувач та зробили фундаменти під нього. Але почалися кризові явища, та й мера не стало, і все це застопорилося.

– Якими ще новинками виробництва можете похвалитися?

– Намагаємося вдосконалити рециклери РА‑801– асфальтозмішувальні міні-установки, які необхідні навесні, коли роблять ямковий ремонт. Рециклер переробляє старий асфальт, щоб використовувати його повторно. Один такий рециклер ми поставили нашому місту – комунальному підприємству ШРБУ, один продали комунальним службам у Хмельницький. Розробили й машину КДМ‑337, яка необхідна при ямковому ремонті. Ви, напевне, бачили, як у нас зазвичай йде жіночка й поливає віником із відра зі смолою. А наша машина, пересуваючись, обробляє краї ям емульсією. Ми показали її кременчуцьким шляховикам, але вона в них чомусь інтересу не викликала. Показали в Румунії – там зацікавилися, одну купили, і тепер чекаємо наступних замовлень.

Про ринки збуту і про Росію

– Після розриву відносин із Росією, ринки збуту яких країн ви вважаєте для себе найперспективнішими? І як оцінюєте перспективи продажу вашої продукції до країн ЄС?

– Я чудово розумію, що продати машини в Німеччину чи Францію ми не зможемо. Але сьогодні ми маємо представництво у Німеччині, і там є свої інтереси. Як я вже сказав, там – «законодавці моди» у шляховій техніці, а це – й технічні новації, і ринки Чехії та Словаччини стають ближчими. Є представництво у Румунії – туди ми постачаємо заводи, представництва в Болгарії, країнах Балтії. Сьогодні це перспективні ринки. Нещодавно ми приймали у себе представника з Ботсвани – там серйозно почали займатися дорогами. Підписали договір про наміри. Колись ми постачали продукцію в 49 країн світу, тепер намагаємося до цього повернутися. Ми готові конкурувати з європейськими компаніями щодо випуску продукції. Наша продукція виготовляється за європейськими стандартами та відповідає європейській якості.

– Якими є ціни на вашу продукцію порівняно з європейськими виробниками?

– Ми тримаємо нижчі ціни, ніж у Європі, але ті технічні новації, які ми вводимо, на жаль, від нас вимагають підвищення ціни. Але наша установка коштує до мільйона євро, а в них уже за мільйон і вище. А колись ми вполовину вигравали за ціною.

– Куди пішли виготовлені вами з початку року 18 установок?

– Відвантажили в Україну левову частку – 10 установок. Для України – це дуже великий відсоток: коли ми постачали по 70–80 установок, то в Україну йшло до 5, а сьогодні 10. Тобто можна говорити про те, що в Україні йде активізація дорожнього будівництва – нехай невеликим кроками, але йде. Процес починається із Західної України, починається будівництво транспортних коридорів з Європою. Решта установок пішла на експорт: у Казахстан, Вірменію, в Російську Федерацію, Молдову.

– Ви сказали, що продали установки в Росію, а як же патріотизм, принциповість?

– Де ми платимо податки? В Україні. Сьогодні у нас чисельність працівників складає дві тисячі й близько п’яти тисяч гривень – заробітна плата. Із цих п’яти тисяч ми платимо податок на доходи фізичних осіб. Установки пішли в Росію (у Новоcибірськ, Красноярськ) через дилерську мережу у Казахстані. Ми працюємо у законодавчому полі, держава цього не забороняє. А хіба принциповим буде пустити дві тисячі чоловік ходити містом? Не платити податки? Я дивлюсь на ситуацію, як людина бізнесу, яка працює в Україні. Ми ж платимо податки легально, не переганяємо гроші в офшори, платимо легальні зарплати, не в конвертах.

Зарплату підвищили, скорочень не планується

– До речі, коли ви востаннє підвищували заробітну плату? І скільки отримують ваші фахівці-робітники?

– У цьому році ми підвищували зарплату двічі: у січні та у травні від 5 до 10%, і сьогодні середня зарплата на підприємстві складає 5420 грн. На відрядній оплаті робітники отримують від трьох до восьми тисяч гривень. Наприклад, у нас є цехи, які працюють у дві зміни, а інколи й по суботах. Це – цех товарів народного споживання.

– Чи планується на підприємстві скорочення працівників?

– Людей ми не скорочуємо, хоча на сьогодні близько 140 працівників у нас зайві. І зменшення чисельності відбувається поступово. Рік тому було 2250 працівників, зараз – 2 тисячі. Люди йдуть на пенсію за віком, скорочуються певні робочі місця. Але є ще одна біда, про яку не можна не говорити – відтік кращих фахівців за кордон: у Польщу, в інші країни. Виїжджають висококласні фахівці: зварювальники, токарі, фрезерувальники, слюсарі. Проте, є такі, котрі повертаються. Нещодавно повернувся токар 5-го розряду, який працював у Польщі. Таких фахівців ми беремо назад. Це людина, котра готова працювати, все вміє, усе знає.

– Але загалом прийому на роботу зараз немає, я так зрозуміла?

– Ні, на роботу ми беремо, але людей робочих професій, на відрядну оплату (токар, зварювальник, фрезерувальник), приймаємо конструкторів, яких, на жаль, на ринку праці немає. У нас найтісніший контакт з університетом, беремо студентів на практику. Але, на жаль, не можна сказати, що до нас ідуть фахівці-інженери. Мотивів багато. У нас – постановка на військовий облік, багатьох лякає цей момент. І багато хто шукає роботу не на заводі, а десь у торгівлі.

– Якими є перспективи роботи підприємства до кінця року? Ми постійно чуємо зі звітів виконкому, що воно працює по чотири дні на тиждень…

– Так, все правильно, ми складаємо накази на чотириденний графік із правом виводу людей на місця, де є робота. І практично всі цехи працюють в іншому режимі. Основне – складальне виробництво – сьогодні працює у п’ятиденному режимі. Цех, який виробляє товари народного вжитку, працює у шестиденному режимі. Але є частина цехів та служб (допоміжні, адміністративно-господарські), які працюють по чотири дні на тиждень. Тобто відсотків 60–70 персоналу працює повний робочий тиждень, інші – по чотири дні. І не все у нас так погано, як комусь видається на перший погляд. Частина конструкторів, технологів працює і по суботах, інакше б не створили нові машини.

Розмову вела Тетяна ДОНЧЕНКО