За роботу в шкідливих умовах закон передбачає скорочений робочий час

Це, до речі, одна з основних відмінностей скороченого робочого часу від неповного робочого часу, як зазначило Мінсоцполітики в листі від 22.03.2006 р. за № 1993/0/14-06/13.

Роботодавець зобов’язаний установити працівнику скорочений робочий час у випадках, якщо це передбачено:

1)?чинним законодавством про працю України;

2)?колективним договором, укладеним на підприємстві.

Скорочений робочий час встановлюється для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою КМУ від 21.02.2001 р. за № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня».

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених цим Переліком, незалежно від відом­чого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.

-

Для визначення права працівників на скорочений робочий час важливо правильно встановити професію, до якої належить відповідне робоче місце з урахуванням фактично виконуваних працівником обов’язків і переліку робіт, які відносяться до цієї професії (спеціальності) згідно із кваліфікаційним довідником. Найменування професії (посади) повинне відповідати Класифікатору професій: ДК?003:2010 (зі змінами).

При визначенні тривалості скороченого робочого часу також слід узяти до уваги те, що:

- якщо працівники протягом робочого часу були зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці на різних виробництвах, цехах, за професіями та посадами, де встановлено скорочений робочий тиждень різної тривалості, і при цьому відпрацювали на цих роботах більше половини максимальної тривалості скороченого робочого тижня (тобто більше 18 годин), їх робочий день не повинен перевищувати 6 годин. Водночас на підприємстві повинен вестись облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт (п. 6 Порядку № 122).

- у випадках, коли Переліком № 163 зазначено «постійно зайнятий» або «що постійно працює», указана в Переліку скорочена тривалість робочого часу встановлюється працівнику лише в ті дні, коли він фактично зайнятий у цих умовах протягом усього скороченого робочого часу. Якщо ж такі записи в Переліку відсутні, то скорочена тривалість робочого часу працівнику встановлюється лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу, установленого для працівників цих виробництв (цехів, професій, посад) (п. 7 Порядку № 122).

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці. Це прямо визначено п. 9 Порядку № 122.

Підтвердження права працівника на скорочений робочий тиждень можливе  лише при віднесенні його робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць здійснюється відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442“Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”.

Атестація робочих місць проводиться в строки, встановлені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років (п.4 Порядку № 442).

І якщо за результатами атестації було встановлено факт наявності шкідливих умов праці, що дають право на скорочений робочий тиждень згідно з Переліком, то працівник одержує таке право із дня належного оформлення результатів атестації.